Манана Абашидзе

Про позаконституційний орган узурпації влади «офіс президента», Зеленський 4 роки на посаді президента воюючої країни.

22 травня — пам’ятна дата для кожного українця 162 річниця дня перепоховання великого Тараса Шевченка.

Саме тому більшість політиків — апріорі поневолені істоти. Чому так успішно в Україні працює Закон Детермінізму — грандіозний ланцюг причин і наслідків, як зв’язок усього з усім.

Театр на чолі з режисером Володимиром Петранюком, здобувши широке визнання та мандрував світом: виступав у Лондоні та Новосибірську, Парижі й Варшаві.

Війни і катастрофи — це зовнішнє трагічне виявлення тих негараздів які визрівають всередині конкретного суспільства конкретної людини.

Тоталітаризм як традиція. Фашизм або рошизм — яка назва закріпеться за рф в новітній історії.

Війна — це не лише про зброю. На війні живуть. Їм потрібна духовна підтримка.

Підсумки 4 років правління Зеленського воюючою країною. Поразки і досягнення. Які системні зміни відбулись під час його президенства в середині країни до великої війни, і відповідно під час неї.

О. Довженко: етапи творчості режисера, його внесок у формування поетичного кіно, особливість творчого підходу до створення фільмів, які стали вагомою мистецькою та культурною спадщиною не тільки для українського, але й для світового кінематографу.

Побудова нової України чи відновлення — в чому відмінність? Чи дійсно Україна інвестиційно приваблива?

Заза Буадзе відроджує українське кіно, повертає на великий екран заборонені комуністичним режимом сторінки історії, поглиблює розуміння подій дня нинішнього.

Інерційний сценарій для повоєнної України. Якою буде наша країна після перемоги, якщо наразі зрозуміло, що бути чесною людиною при владі та ще і під час війни — потрібен героїзм і мужність, не брати участь в підлості — взагалі подвиг.

Ця війна в тому числі і за інші маркери побудови держави. Чи зможе країна існувати в умовах демократичної конкурентності, а народ бути джерелом влади?

«Цю війну виграють люди, а не танки…»

Роскультура блістала на кінчиках багнетів у тих хто прийшов вбивати українців.

Світ «прошиває» наш мозок, як програмне забезпечення. Чи є така річ як національний характер?

Це було очікувано. По-іншому й не могло бути. За роки правління монобільшості партії «Грузинська мрія» (ГМ) країна дізналась що таке олігархат, сучасна інформаційна війна, «закручування гайок», сум за СРСР, безпорадність та «руській мір» який заполонив всю країну і вимагає для себе пріоритету в усіх сферах життя.

Чому українці не дають собі ради з генієм Шевченка. В чому сутність високих українських ідеалів?

8 березня: радянщина, святкування весни та жіночності чи боротьба за права?