Громадськість звернулася до прем’єр-міністра України щодо недопущення погіршення інформаційної безпеки держави

Громадська спілка «НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ УКРАЇНИ» 29 липня звернулася до прем’єр-міністра України щодо інформаційної безпеки держави.

Як зазначається у листі, з наближенням виборів боротьба між так званими «елітами» за електорат набуває все більшої сили. Боротьба компроматів розпочалася, тому велике значення у цієї ситуації є вплив на ЗМІ (телерадіоканали, журналістів), операторів, провайдерів телекомунікацій тощо, та поширення інформації за сценарієм цих «еліт». При цьому інформаційна безпека держави залишається лише гаслом, а практична реалізації її захисту остається на рівні антиконституційного проекту Закону № 6688.

Правлячої президентської більшості сьогодні потрібна «червона кнопка» блокування ЗМІ, каналів, сайтів, блогів та інформації, яка розкриває їх провальну політику в усіх сферах життєдіяльності держави, суспільства та громадянина.

Автори листа нагадали, що величезною проблемою України є не вирішення роками проблем у сфері телебачення та радіомовлення. При цьому одним з головних органів створення цих проблем залишається Національна рада з питань телебачення і радіомовлення (Нацрада).

Закриття очей злочинних урядів часів Януковича-Азарова на дії, коли Нацрада безпідставно взяла на себе повноваження технічного регулювання цифрового телерадіомовлення (ЦТРМ), створила єдиного (монопольного) провайдера цифрового мовлення та в порушення вимог Угоди «Женева-2006» відійшла від будівництва синхронної мережі ЦТРМ, втративши можливість створення в рази більше мультиплексів, що є сьогодні, повинно було б давно стати предметом розслідування антикорупційних, антимонопольних та безпекових органів.

Проте, сьогодні Нацрада по суті продовжує курс, розпочатий попередниками. Питання створення державного провайдера цифрового мовлення (Концерн РРТ) залишається не вирішеним, а пропозиції Уряду щодо ЦТРМ майже два місяця не погоджуються через блокування діяльності Нацради.

Сигнали та інформація, що надходять з різних регіонів України, де відсутнє цифрове мовлення, говорить про те, що велика частина населення, яка дивиться супутникове мовлення, надає перевагу (в т.ч. через відсутності якісного контенту) іншим, але не українським мовникам.

В прикордонних районах України громадяни дивляться угорські, польські, білоруські програми, при цьому більшість населення, завдяки некодованій та безкоштовній трансляції з російських супутників, перевагу надають програмам держави агресора — Російської Федерації.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ УКРАЇНИ звернула увагу на те, що завдяки відсутності цілісного покриття території України ЦТРМ (за інформацією не більше 60% території) та проведенню інформаційної компанії щодо відключення аналогового мовлення, населення де відсутнє ЦТРМ активно покупає недорогі комплекси супутникового телебачення, які приймають відкриті, безкоштовні канали, в переважної більшості російського походження.

Таким чином інформаційна безпека держави стає заручником програшної ситуації, коли державні органи, приймаючи рішення на користь офшорних бізнес об’єднань правлячих кіл, грають не на користь Україні.

Ситуація погіршиться ще більш вже в осені, коли українські медіа групи, за вже прийнятим рішення Нацради, кодуватимуть сигнал українських телеканалів для супутникового телебачення. Вже відомо, що закодованими будуть 23 телеканали: «Інтер», НТН, К1, К2, МЕГА, «Піксель», Zoom, «Enter-фільм», СТБ, ICTV, «Новий канал», М1, М2, «Оце», «Україна», НЛО ТБ, «Індиго TV», «1+1», «2+2», ТЕТ, «ПлюсПлюс», «УНІАН ТБ» і «Бігуді».

Автори запитують, чи захоче український телеглядач (за інформацією сегмент складає майже 35%) віддавати додаткові кошти за кодований контент (від 109 до 159 грн/міс та близько 1000 грн. за нове обладнання), якщо можна дивитися безкоштовно, наприклад, російський НТВ?

Бажання медіагруп заробити додаткових грошей на кодуванні та потурання цьому Нацради, призведе до не виправданих втрат держави у сфері інформаційної безпеки.

НАЦІОНАЛЬНА АСАМБЛЕЯ УКРАЇНИ, звертаючись до прем’єр-міністра України, просить прийняти усіх можливих заходів щодо недопущення погіршення інформаційної безпеки держави.