Чи готова Україна до електронного інтернет-голосування?

— Чи готова ЦВК до проведення виборів, якщо вони відбудуться у 2025 році?

ЦВК постійно працює, як у виборчий, так і у позавиборчий період, щоб бути готовою до виборів в будь-який час. Згідно з законодавством, терміни та строки виборів встановлюються Конституцією, Виборчим Кодексом або ж окремою постановою Верховної Ради, якщо мають відбутися позачергові вибори. На сьогодні парламент не передбачив в бюджеті кошти на проведення виборів у 2025 році та не видав постанову про проведення виборів на наступний рік.

— Чи можуть провести наступні вибори в Україні в Дії?

Виборчим Кодексом це не передбачено.

Інформаційна система Дія адмініструється центральним органом виконавчої влади України. А її використання в якості системи для проведення виборів, на мою думку, не відповідає міжнародним принципам, щодо проведення виборів. Центральна виборча комісія не може відповідати за те, що відбувається в тій системі, яку ми не адмініструємо, і до якої не маємо жодного відношення.

З іншого боку, якщо таке рішення, про проведення виборів в Дії, буде ухвалено Верховною Радою, то ми будемо його виконувати.

Якщо почитати закон про ЦВК, то згідно з ним Центральна виборча комісія керується Конституцією та законами України.

— Тобто проведення виборів в Дії це антиконституційно?

Ні, це не антиконституційно, бо в Конституції «Дії» немає. Однак, якщо Рада прийме відповідний закон про проведення виборів в Дії, то ЦВК буде його виконувати. Ще раз підкреслюю, на сьогодні немає закону для проведення виборів в Дії. Тобто ЦВК не може проводити вибори через Дію, і не може використовувати додаток, як інформаційну систему, тому що вона не є ні адміністратором ДІЇ, ні власником Дії, не забезпечує функціонування та захист інформації в ДІЇ.

— А як перевірити правдивість результатів в Дії?

Достатньо складне питання. Порядок встановлення результатів виборів визначається у Виборчому Кодексі. Правдивість результатів голосування в Дії, перевірка правдивості цих результатів, напевно, теж має бути прописано у Виборчому кодексі. Інакше ніяк. Технічно правильність підрахунку голосів, правильність внесення інформації про голосування виборця можливо зробити шляхом перевірки алгоритмів програмного забезпечення. Але як забезпечити неможливість втручання в роботу цього програмного забезпечення під час голосування та встановлення результатів? Як перевірити правдивість результатів при одночасному забезпеченні таємниці голосування? Технічно, на мою думку, це не можливо.

Ніхто не має права отримати доступ до інформації, хто і як голосує. Адже згідно з законодавством в Україні голосування на виборах є таємним, а ми повинні забезпечити таємницю голосування. Використання будь-якої інформаційної системи для електронного голосування, навіть естонської, не дозволяє унеможливити перегляд, хто і як голосує. Наприклад, в Естонії це забезпечується організаційно-технічними заходами, навіть більше організаційними, а для цього потрібно мати дуже високу довіру не тільки від населення, але й від політичних партій. Проте навіть це не головне.

Наведу приклад. В Україні понад 25 кваліфікованих електронних ключів. Тобто теоретично одна людина може мати 25 або навіть більше кваліфікованих електронних ключів. Вже не кажу про прості ЕЦП (електронні цифрові підписи), які можна скопіювати, викрасти й т. д…

Тобто, чисто теоретично, хтось може знаючи пін-код до кваліфікованого електронного підпису (КЕП) чи до ЕЦП, проголосувати замість виборця, при цьому виборець навіть про це не буде знати. Тож як перевірити правдивість? І тут виникає питання.

Ще один, виключно теоретичний приклад. Купити чи створити нового кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг досить недорого. Чисто теоретично, можна дістати, чи купити, базу ІПН (навіть стару) на якій базуються КЕП і створити, наприклад декілька мільйонів КЕП, виборців, які точно не прийдуть голосувати, наприклад ті, хто виїхав в росію чи за кордон, залишився на окупованій території, але при цьому залишається громадянином України й т.д. І під час інтернет-голосування, в тому числі через Дію ці КЕПи проголосують за ту чи іншу партію, чи того, чи іншого кандидата в президенти. Яким чином перевірити правдивість? Ніяк.

Я розумію що системи кіберзахисту в ДІЇ достатньо серйозні, мають атестати КСЗІ, пройшли неодноразові випробування і т.д., але є одне але. Будь-що, що створене чи запрограмоване людиною, можна зламати. Це аксіома. А довести потім, що це таки було чи не було зламаним, достатньо довгий і складний процес. А терміни встановлення результатів виборів — доволі обмежені.

— Чи можуть бути фальсифікації голосувань або скупки голосів у Дії?

Це питання не до Дії, а питання, щодо використання цієї платформи. Щодо механізмів, через які можуть відбутися фальсифікації, і т.д. можна я не буду це коментувати?

— Чи відбуваються фальсифікації в чинних інформаційних системах ЦВК?

Ні. Вони відбуваються, якщо відбуваються, в інших місцях. Тобто фальсифікації проводить не інформаційна система. Адже алгоритми підрахунку голосів у інформаційній системі перевіряють з ніг до голови. Наприклад, якщо дали 100 голосів, то інформаційна система не може показати, що їх 105. Це неможливо. Однак, чисто теоретично, можуть бути фальсифікації на рівні людей, які будуть вносити ці дані. Працівники ЦВК не вносять дані про результати чи хід голосування, це відбувається на нижчих рівнях. І тут питання до людей, а не до інформаційної системи.

Крім того, в цьому не має ніякого сенсу. Інформаційна система ЦВК використовується виключно для попереднього відображення результатів голосування не несе юридичної сили. Фактичний підрахунок голосів відбувається відповідно до законодавства виключно у паперовому вигляді. Дільничні комісії на папері приносять протоколи, окружні комісії на папері встановлюють результати на окрузі, після цього окружна комісія на папері передає всі протоколи до ЦВК, де встановлюють остаточні результати голосування. А інформаційна система на сьогодні лише допоміжна система. Тобто результати виборів встановлюють виключно на підставі паперових протоколів окружних та дільничних виборчих комісій.

— Тобто для України краще за все проведення паперових виборів?

Не можу це сказати. Перші повоєнні вибори, напевно так. А далі… Весь світ переходить на автоматизацію різних виборчих процесів, але не у вигляді електронного інтернету голосування. Є багато засобів для автоматизації процесів голосування та встановлення результатів виборів. Не обов’язково все голосування має відбуватися на папері. Має бути правдивий доказ голосування, який можна перевірити. Він може бути паперовий, електронний, але йому має довіряти громадськість та політики. Наприклад, в Естонії довіряють цифровому голосуванню. В деяких країнах впроваджували електронне (інтернет) голосування, а потім відмовлялися від нього, в тому числі за рішенням суду. В деяких країнах застосовують інтернет-голосування для якихось окремих верств населення, які знаходяться за межами країни, військових тощо. Зараз іде широка дискусія щодо використання інтернет — голосування на виборах як в ЄС, так і в інших країнах. Головні проблеми — це недовіра до цього виду голосування, складність або неможливість забезпечити таємницю голосування, неможливість, або знову ж таки недовіра до алгоритмів перевірки, перевірити правильність встановлення результатів тощо.

Інтернет — голосування в загальному масштабі на сьогодні відбувається лише в Естонії. При цьому, пройшло 25 років, щоб понад 50% виборців, які взяли участь в голосуванні, проголосували електронним способом. Інші голосують, як і раніше, на паперових бюлетенях.

— Чи готова Україна до цифрових виборів?

Україна не готова до електронного (інтернет) голосування. Не готова ІТ-інфраструктура країни й населення, не готові політики.

— Це, тому що не проводили перепис населення?

Питання не цьому. Наприклад, в Естонії кожна людина має ІД карту, в якій є електронний цифровий підпис. Крім того, в Естонії є Єдиний центр сертифікації. А у нас їх безліч і це найбільша проблема для проведення виборів в електронному вигляді. Тобто, якщо у громадянина може бути безліч електронних цифрових підписів, мало того, вони можуть копіюватися, це означає, що може проголосувати будь-хто, а не тільки ця людина.

Тож Україна не готова до цифрового голосування в першу чергу технічно. В другу чергу, в нас має бути повноцінний реєстр населення, де все населення має електронний паспорт, тобто ІД карту, а не паперовий. Тобто все населення повинно мати цифровий ідентифікатор. Також має бути реєстр адрес та територій, щоб розуміти, де і що відбувається. Якщо це все буде створено і всі люди зможуть користуватися електронними пристроями, можна буде говорити про проведення електронних виборів в Україні. Ще раз підкреслю, що Естонія йшла до цього довгих 25 років. І тепер в цій країні більшість людей голосує в електронному вигляді, але це все одно трішки понад 50%.

— Тобто в Естонії досі змішана система голосування?

І завжди буде, бо Естонія поважає права людини. Адже примус голосувати виключно в електронному вигляді є порушенням прав та свобод громадян. Такого немає в жодній країні світу. Людина може не довіряти системі електронного голосування. І якщо вона хоче піти на вибори й проголосувати на паперовому бланку, ніхто немає права їй в цьому завадити. Адже це основоположні права людини, які прописані в документах ООН.

Саме так відбувається в Естонії, бо громадяни мають на це право.

— Якщо в Україні громадян змусять голосувати або ж подавати декларації тільки в електронному вигляді, це пряме порушення?

На мою думку, так. Бо не можна обмежувати права та свободи громадян. Або ж держава, перед тим як впроваджувати такі обмеження, повинна забезпечити всіх без виключення громадян мати можливість це робити.