Для знесення правлячого режиму в Грузії потрібні роки — Андрій Кочуков

Протести в Тбілісі не припиняються, незважаючи на заяву правлячої партії Грузії про скасування скандального законопроекту про «іноагентів». До чого призведе масштабна хвиля бунту в Грузії, журналісти запитали у експерта PhD із соціології Андрія Кочукова.

Для знесення правлячого режиму в Грузії потрібні роки
Для знесення правлячого режиму в Грузії потрібні роки

— Чому закон про іноагентів викликав таку бурхливу реакцію серед грузинських громадян та опозиції?

— Нинішня влада в Грузії, зокрема, партія «Грузинська мрія» — це люди, які прийшли після президентства М. Саакашвілі. В парламент після виборів зайшла більшість саме від «Грузинської мрії», де головуючим та бенефіціаром є Бідзіна Іванішвілі. При цьому партія Саакашвілі розгромно програла «Грузинській мрії», адже їм за результатами голосування вдалося пройти лише парламентський бар’єр. Після цього «Грузинська мрія» почала проводити завуальовану політику проти європейського курсу в Грузії. Варто зазначити, що весь бізнес Бідзіна Іванішвілі знаходиться в рф. Частково він його продав, став мільярдером. В Грузії Іванішвілі побудував віллу серед Тбілісі. На сьогоднішній момент правляча партія «Грузинська мрія» провадить проросійські наративи та політику. Навіть за рік повномасштабного вторгнення рф в Україну, на рівні уряду Грузія ніякої допомоги не надавала. Другий момент — Грузія відкрила ворота та запустила так званих біженців з рф, які тікали від мобілізації. На сьогоднішній момент уряд, який прийшов до влади в Грузії, провадить проросійську політику. Зокрема, це стосується закону про іноагентів, який є калькою російського закону, який відносно нещодавно був прийнятий в рф.

Спроба прийняти цей закон в Грузії — це намагання показати москві, свою прихильність. Другий момент в Грузії наступного року мають відбутися президентські вибори. Бідзіна Іванішвілі не хоче віддавати владу. Єдиний, хто може підтримати його — тільки рф. Саме тому з’явився цей закон. Крім того, самому Іванішвілі потрібен цей закон для того, щоб можна було заклеймити протестні настрої та діяльність опозиції. Саме тому люди вийшли на вулиці. На даний момент по протестуючий гатять гумовими кулями. Є поранені. Деяким людям повибивало очі. Також по мітингуючим застосовують водомети та відповідну техніку. Поліція застосовує все це проти людей, тому навряд чи вони є з народом. Вона на стороні влади. Тобто це такий собі відкат та реверанс в сторону рф.

— Чи можуть ці протести перерости в революцію та зміну влади або ж люди просто вийшли проти прийняття скандального закону?

— Задавав це питання знайомим, які зараз знаходяться в Грузії. Але тут варто зазначити, що грузинський парламент відхилив цей закон. Крім того, президент Грузії його заветувала. Проте у партії «Грузинська мрія» є можливість обійти це вето. Адже в них є більшість в парламенті. Однак, ще є фактор вулиці. А за словами знайомих, людей на вулиці з кожним днем стає все більше. Адже прийняття цього закону не зупинили, його просто відправили на доопрацювання. Однак, мої грузинські друзі зазначають, що не вірять правлячій партії.

Один з моїх друзів, який знаходиться в Грузії, не знає чи зможуть перерости протести в революцію. Однак треба зробити так, щоб парламент не зміг прийняти цей закон. Другий друг, який воює на боці України, а його родичи ходять на мітинги в Грузії, вважає що в уряді засіли люди, які проводять проросійську політику. Він розуміє, що навіть, якщо вони зараз не проведуть цей закон, то потім протягнуть щось інше. Воно буде проросійським. Тому багато людей, яких він знає налаштовані більш радикально. Якщо не вдасться довести справу до позачергових виборів, то хоча б до зупинення законодавчої діяльності до проведення президентських виборів наступного року. Після цього вже говорити про позачергові парламентські вибори. Вони готові йти до кінця. Тобто серед протестуючих на сьогоднішній момент існують дві партії. Одна більш мирно налаштована. Вона виступає за повне скасування цього закону та перемовини про вибори. Друга партія, це люди, які готові йти до кінця. Вони розуміють, що ситуація зі сторони грузинського уряду буде тільки погіршуватися.

— Чи реально знести правлячий режим в Грузії та скільки на це потрібно часу?

— Реально, але на це потрібно роки. Треба просто розуміти цю країну. На сьогоднішній момент Грузії потрібен лідер, бо вони не можуть бути самостійними. Зараз в них немає політичного гідного лідера, за яким міг би піти народ. Тому навіть, якщо вони зараз знесуть Бідзіна Іванішвілі — це будуть роки «шатання». Час коли влада переходила до Шеварднадзе, в Грузії називають страшні часи. Тоді бандити правили країною. Цю історію зміг змінити Саакашвілі. Тобто Грузії потрібен лідер, який би повів за собою народ. На сьогоднішній момент його немає.

— Тобто без лідера не відбудеться змін в країні?

-Зміни будуть, але вони стануть дуже кривавими та затягнутими. Це може спонукати до громадянської війни. Адже ресурси знаходяться у руках інших людей. Крім того, треба розуміти, як думають грузини, які там живуть. Зокрема, вони вже радіють, тому було відхилено закон про іноагентів. За словами мого грузинського друга, це вже для них перемога. Однак, багато людей хочуть йти до кінця, бо усвідомлюють, що можуть пізніше прийняти подібний закон.

— Хто є лідерами опозиційних протестів в Грузії?

Зараз це І. Мерабішвілі — ексміністр МВС, який майже 7 років відсидів в тюрмі. Друга людина — колишній заступник генпрокурора Георгій Гія Вашадзе, який певний час жив в Києві, а потім повернувся до Грузії. Вони виступають за скасування закону про іноагентів та за те, щоб відпустили затриманих мітингувальників. Більше у них вимог немає. Тому виникають питання, а де ж вимоги про дострокові вибори? Тобто політичних вимог немає. Вони озвучуються тільки мітингувальниками в повітрі.

Мітинги продовжуватимуться, однак, грузини не такі люди, які зможуть грати в довгу. Їм постійно потрібна емоційна підзарядка. Вони відрізняються від українців ментальністю. Вони вийшли, покричали та пішли додому пити вино. Тому ми бачимо сильну хвилю протестів, але до революції вона не дотягує. На жаль, це тільки бунт. Принаймні наразі.