Зміщення уваги: як події в Ізраїлі впливають на увагу світу до війни в Україні

— У США заявили, що готові «запропонувати всі необхідні засоби» для підтримки Ізраїлю. Чи зменшиться допомога Сполучених Штатів Україні через початок війни в Ізраїлі?

По-перше, між Ізраїлем і США існує договір про підтримку. Ізраїль — це країна-союзник США поза НАТО зі специфічними відносинами, які мають свою історичну лінію.

По-друге, є так звана обов'язкова допомога, яку спочатку просто зобов'язані надати. Є певний пакет першої необхідності. Він завжди був, незалежно від до того, яка підтримка йде в інших країнах.

Суттєвим негативним наслідком для України, з точки зору підтримки з боку Вашингтона, — це зміщення фокуса уваги, коли Україна зникає зі шпальт західних мас-медіа, першочергово американських, і опиняється на третій чи четвертій позиції. Натомість Ізраїль з'являється на першій як основний союзник Сполучених Штатів. Відповідно, формується геополітична картинка для американського обивателя, що Сполученні Штати протистоять агресивному Ірану в Ізраїлі. За цими атаками стоїть, відповідно, ісламізм, тероризм та Іран. Поки що Вашингтон намагається уникнути прямого звинувачення Ірану. Є заяви з боку Білого дому про те, що вони не мають достатніх доказів, щоб сказати, що за цією атакою стоїть Іран. Але в цілому це зміщення настроїв очевидне.

Більш того, у питанні Ізраїлю є умовний консенсус між демократами та республіканцями. Навіть частина трампістів, які підтримують Трампа з його антиукраїнською риторикою, або які самі декларують антиукраїнську позицію в питанні підтримки Ізраїля однозначні. Тобто треба підтримувати та надавати військову допомогу в боротьбі з ХАМАСом та іншими терористичними угрупованнями. По ідеї, це могло б повпливати й на зміну позицій правих, ультраправих, навколо трампістів щодо України, якби вдалося пов'язати два контексти: війну на Близькому Сході з війною в Україні, що це фактично війна проти одного ворога, який має різні проявлення. Але це складна конструкція для донесення до західних обивателів. Там має пройти довгий час для того, щоб ця конструкція в головах американців проросла. Принаймні серед реднеків (у політичному жаргоні це люди з консервативними поглядами, робітничих професій чи малозабезпечених, що поєднують у собі такі риси як ура-патріотизм і неосвіченість), які живуть там у конспірології. Тому для нас це поки що виклик, і з цим викликом нам доведеться впоратись.

Зараз техніки, ракет, боєприпасів, танків, бронемашин в Ізраїлі достатньо. Їм вони не потрібні. Їм потрібні спеціальна техніка, спеціальні системи, спеціальні можливості виявлення, тобто дуже специфічна лінійка речей, які необхідні для боротьби з терористами, які закопалися в землю й фактично діють із підземних бункерів і мережі коридорів. Для боротьби з таким ворогом треба спеціальна техніка. Це не критично для тих поставок, які здійснює Вашингтон для України.

— Як далі будуть розвиватися події в Ізраїлі? Чого нам очікувати?

Гаряча фаза війни в Ізраїлі, скоріше за все, закінчиться достатньо швидко. Але потім почнеться війна проксі (посередницька війна (англ. proxy war) — збройний конфлікт за опосередкованої участі третьої сторони, метою якої є вплив на стратегічний результат на свою користь), терористична війна, яка може також затягнутися. Ізраїль буде час від часу привертати за себе увагу, буде знаходитися у фокусі Білого Дому, хто б не був на чолі. Ізраїль, очевидно, є одним із пріоритетів політики Вашингтону на Близькому Сході, бо США розглядають його як форпост власної присутності, як республіканці, так і демократи. Тому, якщо війна там розтягнеться, якщо почнеться наземна операція в Газі й вона буде довгою, то, відповідно, Сполученні Штати можуть надати не лише підтримку якимись спеціальними техніками, але й розвернути питання надання військової техніки. Ось тут вже є проблема, тому що ці запаси військової техніки не безкінечні. Але при розподілу поставок ситуація суттєво не зміниться, тому що Ізраїль володіє великим парком тяжкої артилерії, бронемашин, літаків, має надсучасну зброю у великій кількості. І якщо війна буде вестися проти ХАМАС та інших проксі, то це буде війна застосування спеціальної техніки та всіх наявних ресурсів.

Якщо у війну втягнуться великі гравці, тобто це буде більше поле боя, що мало ймовірного, кілька відсотків на те, що це може трапитись, що військова операція може затягнути не лише Газу, але й, скажімо, Ліван, де діє Хезболла. Якщо Хезболла вирішить відкрити другий фронт повноцінно, не шляхом обстрілів, як зараз відбувається, ізраїльських оборонних пунктів, а безпосередньої атаки, тоді це може відбутися, але є дуже мала імовірність.

— Чи може російська федерація використати війну в Ізраїлі на свою користь? Чи може таким чином рф почати налаштовувати Захід проти України?

Тут інший аспект. Мова йде про те, що підбурюючи, кидаючи дрова в багаття, підігруючи тим чи іншим угрупованням, підтримуючи Іран, надаючи посильну допомогу ХАМАСу чи іншим ісламським угрупованням на Великому Близькому сході, росія дестабілізує глобальну ситуацію, і розпалюючи війну в інших частинах світу, вона, звичайно, відтягує увагу світу, власне, від війни в України.

— Чи вигідна росії війна в Ізраїлі?

Це росії вигідно. Ставати формально або активно на боці ХАМАС росія не буде, тому що той же путін має певні відносини з Нетаньягу. І конфліктувати з Ізраїлем росія не збирається.

Тому тут питання лише в тому, щоб руками інших так розбалансувати систему, так закрутити конфлікт, щоб світ займався вирішенням цього конфлікту та втратив пильність до України, дозволивши заморозити фронт. Це приблизно стратегічна ціль, яку зараз в Кремлі й розглядають.

Тому що під шумок війни в Ізраїлі росія вже налагодила поставки боєприпасів з Північної Кореї. 7 жовтня ми бачили збільшення в 73 рази поставок із Північною Кореєю в росію. Раніше 2 машини в місяць проходило, а зараз 73 за один день. Тобто очевидне збільшення. Це означає, що Китай дав дозвіл на це. Відповідно, можна припустити, що десь є синхронізація дій: від атаки ХАМАСу на Ізраїль, дій проіранських проксі загалом на Великому Близькому Сході до того, як росія провела цю транзакцію з боєприпасами з Північною Кореєю. Бо якби це сталося без ескалації в Ізраїлі, то, відповідно, Північна Корея б опинилася в ситуації різкої заяви або різких дій з боку Заходу, нових санкцій, розслідувань тощо. Тобто ці поставки були б у фокусі світової уваги.

Я не кажу, що це сильно взаємопов'язано, що це була операція прикриття ХАМАСу. Просто нас далі чекає поява таких ситуацій, як з Ізраїлем, у різних точках світу. росія, Китай, Іран будуть синхронізувати свої дії та розбалансовувати систему. Буде хаотизація міжнародних відносин, коли не лише окремі гравці, такі як росія та Іран, грають свою роль, а будуть грати й різні транснаціональні угруповання, групи впливів, корпорацій, різні релігійні групи й тому подібне. Кожен буде намагатися силою вирішити якийсь свій конфлікт. А скриньку Пандори відкрила саме росія.

— Чи треба нам готуватися до Третьої світової війни? Чи може війна в Ізраїлі перетворитися на військове протистояння Заходу та Сходу?

Третя світова війна вже йде. Гібридним способом вона вже відбувається, розгортається. Очевидно, питання стоїть до всього людства — чи ми підемо в темні часи, у «темні віки» так звані, у війну всіх проти всіх; чи ми зможемо створити умови, за яких агресор буде покараний, і буде досягнуто саме певний рівень кооперації та взаємодії? Можливо, декому це не сподобається, тому що це елемент світового уряду, світової республіки. Але в іншій варіації може бути дійсно довгий час темних віків.

— Чи може в перспективі перемога України стати так званим каталізатором для того, щоб припинити всі військові протистояння, так само як вторгнення росії в Україну стало каталізатором для початку військових дій в інших точках світу?

Я думаю, що таке можливо. Принаймні після військової перемоги над росією та початку її впадіння саму в себе, тобто після глобальної громадянської війни в росії, постане очевидне питання про впорядкування розбалансованої системи міжнародних відносин. Це перезапуск інституцій, поява нової ООН (я не думаю, що цю будуть зберігати довго після такої кризи), будуть затребувані інші механізми та інституції попередження конфліктів і воєн, особливо в питаннях глобальної безпеки, недопущення застосування ядерної зброї та інших гуманітарних катастроф. Наша перемога якраз і підштовхне, можливо, не на наступний день, але підштовхне людство до вироблення цих інституцій.

— Як могла ізраїльська розвідка проґавити підготовку до такої масштабної атаки?

Є різні версії. Я читав своїх колег, які стверджують, що ХАМАС вів майже місяць навчання своїх збройних підрозділів, і таким чином притупив реакцію ізраїльських спецслужб. Там розглядали це як елемент психологічної війни, що ХАМАС не зацікавлений в активній гарячій фазі протистояння. Крім того, день атаки співпав з ізраїльським релігійним святом, який відмічається на державному рівні. Тому не дивно, що на деяких блокпостах були проблеми з боєготовністю та дисципліною. І третя складова, як на мене, дуже важлива — це те, що Ізраїль у цей час перебував у внутрішньополітичній турбулентності. Це акції протесту, багатомільйонні марші, постійні страйки, загроза розвалу коаліції, протистояння між різними угрупованнями. Вони перекинулися з політичного сектору на державні інституції, у тому числі на армію та спецслужби. Ця політична турбулентність призвела до того, що люди займалися більше політичними питаннями всередині країни, чим забезпеченням зовнішні безпеки периметрів.

Як на мене, Ізраїль рухався в бік етнорелігійного режиму, Натаньягу формував уряд спільно з ультрарелігійними групами, які своєю політикою виштовхували з політики інші етнічні релігійні групи, загострювали протистояння з арабами, проводили політику терору проти Гази та палестинців тощо.

Необхідно сказати, що в Газі справді виникла ситуація постійної перманентної гуманітарної катастрофи. У 2012 році ООН підготувала доповідь по Сектору Гази, де вказувала, що до 2020 року там жити стане неможливо, а вже 2023 рік. Це питання гуманітарної складової, водопостачання, продовольства, освіти, роботи, способу заробляти. Тобто там стоїть питання фізичного виживання, при тому, що кількість населення зростає. На цьому клаптику землі, в якому відбувається хаотична забудова та постійні перебої з першим необхідним, де в людей немає майбутнього, єдиний спосіб вирватися з цього пекла — це участь у терористичних групах, в якійсь екзистенціальній війні. І замість того, щоб вирішувати це питання, якимсь чином піти на непопулярні, можливо, дії, Ізраїль, по великому рахунку, влаштувавши блокаду Гази з 2007 року, призвів до того, що відбулася стигматизація страждань палестинців Гази, закручування цього маховика ненависті.

Тому не «вибухнути» Газа не могла. Тобто рано чи пізно війна почалася б. І не бути готовим до неї, як на мене, досить дивно. Я думаю, якщо це видно зі сторони, то в середині Ізраїля мали бути люди, які прогнозували принаймні приблизний період часу, коли цей «вибух» мав би відбутись. Тим більше якщо є зацікавлені сторони, такі як Іран, який промотивував, підтримав, розкрутив. Тому, як на мене, дивно, що Ізраїль був не готовий.

Позиція спікера може не збігатися з позицією редакції.