Чому я проти прийняття мовного закону 5670?

Бо щиро хочу, щоб в наших ефірах лунала українська мова, щоб книгарні пропонували читачам чудову вітчизняну літературу й українські переклади світової класики. Я хочу чути рідне слово в громадському транспорті, на вулиці, в офісі чи кав’ярні.

Зрештою, я хочу, щоб моя рідна мова асоціювалася з успіхами моєї країни, з підвищенням рівня життя, з відновленим заводом, гідною (не нижче депутатської) зарплатою трудівників, з відродженою наукою, освітою, соціальною сферою… коротше, з усім тим, що послідовно нищили й нищать представники антиукраїнських кримінально-олігархічних кланів у парламенті, уряді, судах, місцевому самоврядуванні.

Тепер вони знову взялися за мову, але не тому, що дуже дбають про неї. На горизонті «запахло» достроковими виборами і їм потрібно мобілізовувати електорат. Кожному — свій

: одні закликатимуть дати «останній і рішуший» бій русифікаторам, інші волатимуть про захист «языка Пушкина» і наступ «бендеровцев», і в цій блюзнірській політичній свистоплясці кожен таки візьме свій шматок електорального пирога, щоб знову в єдиному пориві продовжувати нещадно грабувати свій народ.

Мова — не засіб насильства. Мова — душа народу.

Ми обов"язково дійдемо до масового розуміння того, що українізація — неодмінна передумова для побудови справді незалежної, справедливої сучасної держави. Але нам потрібна не фейкова українізація, яка лише зводитиме лобами громадян України на догоду олігархам та їх кураторам з-за кордону.

Справжня українізація можлива лише в парі зі зміною системи соціально-економічних відносин, зі створенням передумов для швидкого економічного розвитку ЧЕРЕЗ ЗРОСТАННЯ ДОБРОБУТУ НАРОДУ.

Для цього, насамперед, слід вирівняти макроекономічні баланси, збільшивши баланс споживання (зарплати й пенсії) з нинішніх 30 відсотків ВВП хоча б до 60-ти (у розвинених країнах цей показник становить від 60 до 80%). Саме це дає змогу підняти купівельну спроможність населення й забезпечити сталий попит насамперед на продукцію національного виробника. Саме так створюватимуться передумови для виникнення ВНУТРІШНЬОГО інвестора, який є основним у всіх розвинених країнах.

Це перше, що спадає на думку, коли йдеться про національного виробника, людину праці, українізацію та людську гідність. Саме в цьому контексті має розглядатися й новий мовний закон. Але розглядатися він має тими, хто не заплямований своїми зв"язками з олігархами-душителями українського суспільства, хто не причетний до людиноненависницької соціально-економічної політики останніх 25-и років, хто не сіяв розбрат навколо мовного питання з того чи іншого боку барикад. Цей закон має розглядати й приймати нова когорта соціально й національно відповідальних політиків-вихідців з громадянського суспільства, які мають чітке бачення моделі майбутньої справедливої України — країни, в якій хочеться жити й на яку хочуть рівнятися інші.

А нинішній мовний законопроект 5670 — хай дочекається кращих часів.

Вони вже незабаром прийдуть!

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Блоги
  • Чому я проти прийняття мовного закону 5670?