Володимир Тетерук

Поки аналітики й ЗМІ обсмоктують останні «одкровення» Віткоффа, за дужками залишається просте питання: а для чого уся ця істерія, започаткована ще Трампом щодо України?

Так вже історично склалося, що перші спроби створити українську історіографію були зроблені в 30- 40-х роках ХІХ ст.

У програмі поговоримо про декоративно-прикладне мистецтво в Україні, його історію, здобутки та тенденції на майбутнє.

Цунамі змін світопорядку, в епіцентрі якого опинилася наша країна, набуває все більшої потужності.

Як так сталося, що на 34-му році незалежності ми не створили власної україноцентричної історіографії?

Після заяв держсекретаря Рубіо про «російсько-американську» війну на території України та голови німецької розвідки Каля про «бажаність» тривання російсько-української війни до 2030-го року, щоб дати змогу Європі підготуватися до протистояння з московією, природним виникає питання: а де тут ми — українці і наша Україна?

За великим рахунком уся історія людства є суцільною історією зрад і перемог. Тому впадати в розпач, надто коли твій учорашній партнер перейшов на бік твого ворога й підступно вдарив тобі в спину, — не варто.

В результаті багатолітньої «політики реформ», нав’язаної нам зовнішніми партнерами, Україна майже повністю зруйнувала свою економіку та залишилася практично беззахисною перед зовнішнім вторгненням.

За 33 роки незалежності та 11 років війни з московитською ордою ми так і не деміфологізували одну з найвеличніших постатей нашої історії — Богдана Хмельницького.

«Наявність чужинських телеканалів у певній державі дорівнює наявності чужинської армії.

Є фундаментальні речі, які визначають напрямок руху того чи іншого суспільства. І якщо суспільство хоче розвиватися в іншому напрямку, йому недостатньо робити якісь «реформи» чи інші косметичні зміни в політичній надбудові.

Звучить парадоксально, але війна дає поштовх для розвитку мистецтва. Суспільство єднається перед небезпекою і одним з інструментів такого об’єднання є мистецтво, насамперед візуальні образи.

Виступ віце-президента Сша Джей Ді Венса в Мюнхені досяг своєї мети: тепер європейці побачили справжнє обличчя американських торгівців демократією.

За 33 роки незалежності українська історіографія так і не вибралася з москвофільських штанців.

Скандал навколо останніх трагічних подій щодо мобілізованих і ТЦК виявив серйозний антагонізм в суспільстві.

В один день з боєм під Крутами відбувся бій в самому центрі Києва біля Золотих Воріт.

Останній скандал в Міноборони є тим лакмусовим папірцем, який сигналізує про те, що наша влада не лише некомпетентна, а й повністю деградована.

Фальсифікуючи свою історію, московити прагнули створити москвоцентричну історіографію, з якої повністю вилучалися країни й нації, яких москва прагнула розчинити в своїй орді.

Зверніть увагу: вже ціле покоління виросло за часів реформ, вже йдуть до школи їхні діти, а тим реформам немає кінця й краю та позитивних результатів від них також не видно.

Спочатку просте питання: якщо московитський цар Дмитрій був «лже», то чому він у російській історіографії тим не менш вважається офіційно царем?