Галина Климович: від розслідування замахів на Президента до психологічної допомоги бійцям
Галина Климович — перша жінка-слідчий з особливо важливих справ Генпрокуратури — ще на початку нульових була у вирі резонансних справ, пов’язаних з непростими суспільними процесами, які притаманні становленню молодої держави.
Її принциповість, чесність і головне висока людська й професійна моральність зробили пані Галину чи не найавторитетнішим представником правоохоронних органів за яким буквально «полювали» журналісти, щоб отримати неупереджений і компетентний коментар з суспільно-важливих справ.
Нині Галина Іванівна практично весь свій час приділяє наданню психологічної допомоги нашим захисникам та цивільному населенню. Вона буквально покілометрово виїздила прифронтові регіони, мала безліч контактів з різними людьми, дуже добре відчуває справжній соціально психологічний пульс країни та усвідомлює ті проблеми, які ще не видимі суспільству, але які скоро заявлять про себе на повну й ми маємо бути готовими до їхнього вирішення.
Про це, а також про спроможності держави у її нинішньому вигляді й говоримо з колишнім слідчим з особливо важливих справ Генпрокуратури, а нині волонтером Галиною Климович.
З цивільним населенням немає кому працювати. Наразі достатньо психологів, які займаються з військовими, а з цивільним населенням немає кому працювати. Про це під час ефіру заявила слідчий з особливо важливих справ Генпрокуратури, а нині волонтер Галина Климович.
«Коли стояли у Слов’янську та Бахмуті зрозуміла, що люди психологічно валяться. Навіть лікарі. Слідство та психологія йде поруч. Тому вирішила допомагати людям справлятися з емоціями. Зокрема, які будуть реакції на стрес та як собі допомогти. Саме тому змінила фах юриста на інструкторство. Зокрема, розповідаю хлопцям, як вижити в полоні. Тобто, як поводити себе зі слідчим ФСБ. Зокрема, розповідаю про невербальну мову тіла. Це дуже затребувано. Адже військовими на початку повномасштабного вторгнення майже ніхто не займався. Наразі ситуація виправилася. Проте на сьогоднішній день цивільним населенням майже ніхто не займається», — каже Г. Климович.
Вона підкреслила, що на жаль, зараз не кожен українець має доступ до психолога фізично та фінансово. Крім того, у суспільстві немає культури звертатися до психолога.
«Мій напрямок, який розвиваю — стань сам собі терапевтом та психологом. Адже першу психологічну допомогу може надати будь хто, не маючи психологічної освіти. Вік та стать не має жодного значення. Все залежить від людини. Таким чином можна допомогти родичу або близькій людині у важкій ситуації після обстрілу. Зокрема, як стабілізувати дихання, або як її заспокоїти. Треба дати людини виговоритися. Коли людина проговорює свій біль, то це зовсім інша поведінка. Має бути терпимість. Це перша психологічна допомога», — резюмує Г. Климович.
