Говорили-балакали… Аби потім не плакали…

У тому сенсі, що жодне взаєморозуміння у ході даного «діалогу» не могло бути досягнуто в принципі, з об’єктивних причин, оскільки канал комунікації обмежувався обміном не так обопільно важливими смислами, як мовними інтонаціями.

Тим не менш, ключовою фразою, вмонтованою у комюніке президентської прес-служби, вбачається добре упізнаване в Україні горезвісне формулювання «Сторони висловили глибоку стурбованість…». Невже глибшу, ніж упродовж останніх трьох років марно виявляють уповноважені структури ООН та Євросоюзу?

Симптоматичною стала і констатація сторін, що врегулювання ситуації на Донбасі та досягнення миру має відбуватися «політико-дипломатичним шляхом».

Евфемізм такого роду у рамках напрацьованої на сьогодні міжнародно-правової документалістики щодо розв’язання «української кризи» виводить лише на одну стовпову дорогу — т.зв. Мінські угоди, що, як відомо, є пасткою Москви для влади Києва, у яку опинилися втягнуті і ключові європейські лідери.

Варті уваги паралельні сигнали з-за океану стосовно пошуку точок дотику між новою Вашингтонською адміністрацією та хазяями Кремля. У свіжому інтерв’ю телеканалу Fox News Дональд Трамп, реагуючи на критику журналіста у бік Російської Федерації та її лідера-вбивці, заявив: «Ви що ж, думаєте, наша країна така вже безневинна?«Анонс інтерв’ю містить фрагмент, де він каже, що поважає свого російського колегу, однак наразі не знає, чи зможе поладити з ним.

Принципового значення тут набуває, у який спосіб, з кейсом яких пропозицій виходить українське керівництво на близьке оточення Президента США, відповідальне за формування його позиції з ключових міжнародних питань і підготовку проектів майбутніх рішень.

Зокрема, уважні оглядачі відмітили, що наприкінці минулого року Адміністрація Президента України офіційно найняла для «протоптування манівців» до високих кабінетів у Білому домі, Конгресі США таку собі лобістську американську фірму BGR Group. За послуги з «вироблення та імплементації стратегії» у сферах розвитку бізнесу і урядових зв\'язків, організацію зустрічей з американськими посадовцями Українська держава сплачуватиме цій PR-конторі щомісяця 50 тис. дол. протягом 2017 року.

Хоча BGR Group дійсно уходить корінням в демократичний істеблішмент США, на думку експертів, її вибір для просування інтересів України — вкрай невдалий з огляду на нинішній політичний розклад у Вашингтоні. Співзасновник бо фірми Ед Роджерс був ватажком руху Never Trump, чиї акції попсували чимало крові координаторам виборчої кампанії Дональда Трампа по всій Америці. Це майже те саме, якби свого часу Леонід Кучма ангажував лідера СПУ Олександра Мороза, організатора акції «Україна без Кучми», бути своїм головним піарщиком…

І таке — на фоні пам’ятної обструкції Пола Манафорта, інспірованої з подачі викривачів «амбарної книги» Партії регіонів. В Україні цю історію вже давно поклали під сукно, а от у США післясмак лишився. Може саме тому, за повідомленнями з різних джерел, вже на початку співпраці спеціалістів BGR Group з українськими клієнтами останнім був трансльований сигнал від правоохоронних органів США приблизно такого змісту: коли держава третього світу сплачує за лобіювання своїх стратегічних бізнесово-політичних інтересів «копійчану» суму у 50 тис. дол. — ця схема, вочевидь, є корупційною і передбачає, що увесь залишок буде сплачуватись «кешем».

Корупція, як у сотий і тисячний раз стає очевидним, це «наше всё». Навіть коли йдеться про світовий вимір життєво важливих інтересів — ні, не України! — однієї вищої посадової особи та її кумівського оточення.

І вони готуються до партнерства з Трампом… Жорстким, реалістичним прагматиком, навченим довгим життям і усією бізнесовою кар’єрою не довіряти нічиїм лестощам, емоційним заявам, гучним звинуваченням, які не вписуються у матрицю укладених контрактів, джентльменських домовленостей і запланованих вигод. На піку своєї земної траєкторії він взагалі націлився зробити щось надреальне, у його розумінні — дійсно глобально значуще, тож концентрація на цих завданнях та залученні відповідного інструментарію є для нього абсолютним пріоритетом.

Будь-хто з його співрозмовників нині сприймається як інкорпорований менеджер того чи іншого функціонального рівня або, принаймні, як корисний на своєму місці підмайстер. Усі решта — це ті, хто заважають й мають бути нейтралізовані чи усунені, будь-то бунтівні студенти Берклі чи ісламісти ІДІЛ.

Йти сьогодні до Трампа в надії поплакатися у лацкан його піджака та попрохати допомоги у вирішенні власних проблем — самогубство. Тим паче, маючи такий політичний бек-граунд, як привладна команда чинного Президента України (та й він особисто).

Слід пропонувати бодай щось конструктивне, висувати привабливі ідеї щодо оновлення зужитих форматів, наводити докази реальної готовності «підставити плече» — або взагалі не лізти, не маючи переконливої власної доктрини: державотворчої, військово-політичної, інноваційно-економічної, гуманітарної… Не хочеш бути розмінною монетою у великих геополітичних іграх — не будь схожим на мідяк.

Доказами корисності України і її керманичів для США могли би стати ефективний, хоч би й остаточно не переможний, опір зовнішній агресії РФ (в ідеалі, створення всеєвропейської коаліції проти російської неоімперської експансії під знаменами України), і така ж безкомпромісна внутрішня війна проти вітчизняної кланово-олігархічної клептократії, чималою мірою зав’язаної на корумповані еліти і правлячу верхівку РФ. Принаймні, саме в це були вкладені чималі гроші американських платників податків в останні роки.

На жаль, цього не сталося, і це вже безповоротно доконаний факт.

У підсумку, ситуація нагадує старий анекдот. У набитому одеському трамваї раптом розплакалося дівча, виявивши покражу свого гаманця. Один поважний пасажир поцікався, скільки ж там було грошей. 20 копійок, відказала дівчина. Чоловік дав їй монетку і попросив заспокоїтися. Згодом зраділа дівчинка вийшла з трамваю слідом зі своїм добродієм й запитала у нього: «Дядечко, може, ви мені й гаманець віддасте?..»

То про що готується і зможе розмовляти Порошенко з Трампом, коли урешті-решт відбудеться їх персональна зустріч віч-на-віч?