Ібсен у космічному кораблі

Кожна нова постановка заслуженого діяча мистецтва України, директора-художнього керівника Київського академічного Молодого театру Андрія Білоуса нагадує цікавий кросворд, лише розгадавши який глядач зможе зрозуміти, що ж врешті хотів сказати режисер. Багато над чим змушує замислитися і його нова робота — фантастична мелодрама «Місто сонця» за мотивами п’єси Генріка Ібсена «Майстер Сольнес».

Ібсен у космічному кораблі

Кожна нова постановка заслуженого діяча мистецтва України, директора-художнього керівника Київського академічного Молодого театру Андрія Білоуса нагадує цікавий кросворд, лише розгадавши який глядач зможе зрозуміти, що ж врешті хотів сказати режисер. Багато над чим змушує замислитися і його нова робота — фантастична мелодрама «Місто сонця» за мотивами п’єси Генріка Ібсена «Майстер Сольнес».

П’єса «Майстер Сольнес» була написана 1892 року, а перша прем’єра відбулася 19 січня 1893 року в Берліні. Цей твір маловідомий українському глядачеві, тому коротко зупинимося на його сюжеті. Успіх архітектора Халвара Сольнеса (заслужений артист України Дмитро Суржиков), розпочався з пожежі, під час якої згорів будинок його дружини Фру Сольнес (заслужена артистка України Катерина Кістень) і який став непрямою причиною смерті її двох синів близнюків, які були ще немовлятами. З побудовою власного будинку в Сольнеса розпочався період процвітання. Не дивлячись на відсутність архітектурної освіти його справи пішли вгору. Потік замовлень, в основному на проектування житлових будників, не припинявся. Але Сольнеса мучили таємна провина і таємний страх: провина за те, що свого часу він бажав цієї пожежі (побачив тріщину в пічній трубі, але не поспішав її ремонтувати); страх перед юністю, якій доведеться поступитися місцем. Юність — це насамперед Рагнар Брувік (Нікіта Подлесний), син колишнього архітектора Кнута Брувіка (народний артист України Ярослав Гаврилюк), а нині співробітника Сольнеса. Рагнар також вступив на службу до Сольнеса слідом за своєю нареченою Каєю Фослі (Поліна Снісаренко), яка закохалася в Сольнеса. Сольнес використовує її почуття задля того, аби тримати Рагнара при собі. Кнут Брувік, який серйозно хворіє і незабаром помре, просить Сольнеса дати позитивний відгук на самостійний проект Рагнара, але той відмовляється, не бажаючи давати дорогу своєму підлеглому.

Ситуація стрімко змінюється з появою гості, молодої дівчини Хільди Вангель (Дар'я Баріхашвілі). Десять років тому, коли вона була ще школяркою, Сольнес збудував башту на новій церкві в її селищі, за звичаєм він повісив на башту вінок. Після цього пообіцяв дівчині, що через десять років викраде її, зробивши принцесою і подарує їй королівство. Тепер Хільда сама повернулася за обіцяним.

Молода енергія Хільди надихає Сольнеса. Йому здається, що тепер він зможе протистояти юності у союзі з юністю. На прохання Хільди він дає позитивний відгук на проект Рангарда і відмовляється від його і Каї послуг. Нарешті, знову ж за покликом Хільди він, не дивлячись на схильність до запаморочення, намагається повторити свій подвиг десятилітньої давнини. Підіймається будівельними риштуваннями для того, щоб повісити вінок на башту щойно добудованого його власного будинку. Він дає обіцянку, що якщо зможе це зробити, то, коли спуститься, поцілує Хільду і вони попрямують спільно будувати повітряні замки. Йому вдається виконати лише першу частину замисленого. Повісивши вінок, Сольнес падає і розбивається.

Напевне кожен глядач зробить власні висновки з побаченого. Можливо хтось замислиться над тим, що за свої вчинки рано чи пізно доведеться розплачуватися. Про те, як важливо з повагою ставитися до тих хто молодший, або старший за тебе. Розраховувати власні сили, коли зважуєшся на відчайдушний крок. А для когось це вічне протистояння мистецтва і життя. Адже природа людини вимагає близькості до реального життя, але водночас і розвитку її духовного начала, розуму і душі.

Режисер не лише сам переклав твір українською мовою, але й здійснив сценічну адаптацію. Завдяки фантазії Андрія Білоуса події п’єси з ХІХ століття, коли жив працював Ібсен, переносять глядача у майбутнє. Замість Німеччини ми бачимо невідому планету. А головний герой літає на космічному кораблі. Таким прийомом постановник надав виставі загадковості і напевне хотів показати, що подібна історія могла відбутися в різні епохи і в будь-якій країні.

Приємно вражає виконавський склад. Всі актори немов злагоджений оркестр, в якому кожен гармонійно доповнює один одного і не можна виділити когось окремо. Дуже вдало підібрані музика і світлові ефекти. Перші покази такої непростої вистави глядач сприйняв досить тепло. Особливо ж вона припала до душі молоді.

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі

Ібсен у космічному кораблі
Ібсен у космічному кораблі