Випадок чи закономірність?

Саме таку можливість відпочити душею дає нова вистава Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки «Спасибі, Марго!», яку поставив режисер з Канади Григорій Зіскін за п’єсою Валерія Мухарьямова.

Напевне кожна людина мріє бути щасливою. Але чи можна запланувати щастя? Швидше за все ні. І з’являється воно звідти, звідки його ніхто не чекає. І очевидно багато хто не повірив би аби йому сказали, що через кілька місяців до цього малознайома людина стане найдорожчою в світі. Й не потрібно таїти злобу, а треба вибачати, радіти життю і кохати.

«Спасибі, Марго!» — вистава неперевершено зворушлива. Це смішна і весела історія з яскравими персонажами і несподівано гострими, гротесковими ситуаціями. А епіграфом до постановки міг би стати вислів: «Всім править випадок». Це спектакль про тих, хто править випадком. Навіжена і непередбачувана у своїх вчинках Марго, переслідуючи власні інтереси, сама того не відаючи, найкращим чином влаштовує долі інших персонажів. Але це не просто розважальна вистава. Вона змушує глядача багато про що замислитися.

«Урок, який нам викладають учасники вистави „Спасибі, Марго!“, дуже й дуже важливий відразу з кількох причин: за творчим горінням, в якого немає меж; за вмінням дбайливо зберігати пам’ять, не забуваючи не лише про коріння, але й про школу; за високою шляхетністю прощення, яка не кожному дана…», — написала про виставу театрознавець Наталія Старосельська.

А Ванкарем Никифорович додає: «Усмішка для гарного настрою» — так говорять глядачі про виставу «Спасибі, Марго!» Погодимося з цим, але згадаємо, що там звучить і така фраза: «Музика здуває з душі щоденний пил». І в фактурі показаного витвору бачимо все той же вплив чарівної сили мистецтва, сили театру".

З перших хвилин на глядача обрушується лавина яскравих емоцій. Виставу можна назвати справжнім святом. Причина цьому — неперевершена гра Лідії Яремчук (Ліза), Олександра Гетьманського (Марк) і Михайла Аугуста (Льова). А особливо — надзвичайної Анни Варпаховської. Марго у виконанні цієї незрівнянної артистки персонаж, на який неможливо споглядати байдуже. Анна Леонідівна захоплює глядача в полон відразу, як тільки з’являється на сцені і тримає в цьому приємному полоні ще довго після того, як закриється завіса.

У п’єсі російського драматурга згадуються українські міста Жмеринка і Конотоп, з якими начебто до певної мірі пов’язані долі героїв. Напевне від цього вистава стає ближчою нашому глядачеві.

Всі ми дуже різні, але однаково потребуємо аби нас любили, щоб про нас піклувалися. Напевне саме про це новий спектакль.

З перших показів вистава «Спасибі, Марго!» припала до душі столичним театралам. Всі спектаклі відбуваються з аншлагами. Отож, у постановки є всі шанси надовго увійти до афіші театру. Аби кожен бажаючий мав можливість переглянути її ще не один раз.

Фото із сайту театру