Кожна душа — окремий Всесвіт

У Музеї-майстерні Івана Кавалерідззе відкрили виставку народного художника України, лауреата Шевченківської премії Валерія Франчука та Марії Франчук — «Нове і старе», на якій батько і дочка представили свої художні роботи.

Відриваючи виставку директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе Олександр Юнін наголосив на тому, що родина Франчуків, це більше ніж просто друзі музею. Адже вони віддають йому частину своєї душі і серця. Свого часу Валерій Франчук подарував Музею-майстерні цілу колекцію своїх робіт.

Голова ВУТ «Просвіта», лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Павло Мовчан у своєму виступі зупинився розумінні часу, який вважає філософською категорією. І це розуміння перейняла дочка пана Валерія — Марія. Час присутній у нас, і власне ми є формулами часу, якщо зберігаємо минуле. А Валерій Франчук не випадково зберіг до сьогодні свої малюнки починаючи з середини 70-х років. Цей час сьогодні для нас вже є далеким минулим.

На переконання Павла Михайловича, роботи В. Франчука це велика школа українського малярства і він є найбільш сучасним національним українським художником.

Відомий український диригент, народний артист України Іван Гамкало звернув увагу присутніх на те, що Валерій Франчук завжди дивує, на його виставках щоразу можна побачити роботи, які відкривають творчість художника по-новому. Здавалось би всі представлені графічні роботи пана Валерія виконані у реалістичній манері, наче все на них зрозуміло, але все рівно лишається якась таємниця. Всі твори створенні вугіллям, а в руках справжнього таланту вугілля здатне створювати справжню красу.

Про свою творчу дружбу з Валерієм Франчуком розповів невтомний популяризатор творчості Тараса Шевченка Борис Войцехівський. Пан Борис разом з В. Франчуком створили багато світлиць Кобзаря у загальноосвітніх школах по всій Україні. А Людмила Стасюк виконала власні поезії.

«Мені довелося за життя багато об’їздити і я просто дивуюся, як ці роботи збереглися. Якось до моєї майстерні завітав директор Музею І. Кавалерідзе І. Юнін, який побачив мої графічні роботи і сказав, що треба зробити виставку і ми її зробили.

Мені дуже приємно, що в мене є продовження. У філософських роздумах моєї дочки Марійки особливий погляд на життя і творчість. Діти мають йти далі своїх батьків, а ми будемо їх підтримувати. Добре якщо є нагода показати один одному прекрасне в житті чи це картина, чи музика, чи пісня", — зізнався Валерій Франчук.

А Марія Франчук побажала всім гостям виставки отримати від неї приємні враження і емоції.

Марія народилася в столиці, закінчила факультет образотворчого мистецтва Київської дитячої академії мистецтв. Після цього вступила на навчання до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, кафедра сценографії та кіносценографії.

З 2014 року — член Спілки дизайнерів України. Отримала низку дипломів за перемоги у всеукраїнських та міжнародних художніх конкурсах.

У творчому доробку Марії чотири персональні виставки: в київських галереях «Ніф» і «Світиця», Національному музеї літератури України і Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику. Остання відбулася в рамках культурно-мистецького проекту «Лаврський пленер». Була учасницею понад 80 групових художніх виставок, а також міжнародних пленерів у Варшаві, Хотині та Коктебелі.

2014 року брала участь у благодійному аукціоні, проведеному в рамках Першого всеукраїнського мистецького фестивалю до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка «Ше.Fest-2014».

У червні 2016 року успішно захистила свій мультиплікаційний дипломний проект «By The Wind» та отримала ступінь бакалавра. Нині розробляє майбутні комікс-проекти та короткометражні мультиплікаційні твори.

Творче кредо Марії: «Кожна душа — це окремий Всесвіт і завдяки мистецтву він стає видимим».

На виставці представлені картини Марії Франчук, які вона намалювала протягом 2016 — 2018 років. Молода мисткиня створює свої роботи переважно на хвилю настрою. Натхнення може викликати якась пісня. У полотнах «Загублений», «У пошуках», «У глибокому сні» Марії можливо найліпше вдалося передати свій настрій, також вони найдовершеніші композиційно. У планах — створення короткометражної мультиплікації.

А Валерій Франчук представив на виставці свою графіку, створену в 70−80-роки минулого століття, коли він навчався в Київському художньому інституті. До речі, ці роботи раніше ніде не виставлялися. Тут можна побачити замальовки по Києву, іншим містам України. Особливу увагу привертає робота, на якій зображено початок будівництважитлового комплексу на Троєщині в Києві.

Кілька років художник працював у місті Славуті, що на Хмельниччині. Тут створив свої роботи «Випав сніг», «Засніжені вільхи». Чимало робіт присвятив селю Любитів, що на Волині, де минуло дитинство його дружини. Інший твір має назву «Петрівська вулиця», на цій столичній вулиці художник познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Коли починала будуватися Хмельницька АЕС, то створив диптих «Нетішинська старовина», аби нащадки могли побачити яка чудова природа була там, де вже невдовзі постало місто енергетиків. Серед нових робіт — «Залишки Китайської стіни», що була намальована під враженням поїздки до Китаю та твір із серії «Фінішна пряма», на якому можна побачити стилізовані фігури людських постатей, які біжать.

У планах проведення ще однієї сімейної виставки, де крім батька та дочки буде представлена творчість дружини Валерія Франчука — Аполлінарії.

Фото автора