Учні — Великому вчителю
Вже стало доброю традицією, що учні Герої України, народної артистки, лауреата Шевченківської премії, професора Євгенії Мірошниченко щороку присвячують концерт Євгенії Семенівні. І щороку він відбувається 12 червня — в день народження зірки оперної сцени. Цього рокувихованці легендарної співачки з великим успіхом виступили на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва у концерті, що мав назву «Євгенія Мірошниченко. Óбрази».
Вже стало доброю традицією, що учні Герої України, народної артистки, лауреата Шевченківської премії, професора Євгенії Мірошниченко щороку присвячують концерт Євгенії Семенівні. І щороку він відбувається 12 червня — в день народження зірки оперної сцени. Цього року
вихованці легендарної співачки з великим успіхом виступили на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва у концерті, що мав назву «Євгенія Мірошниченко. Óбрази».
Євгенія Мірошниченко — славетна примадонна, окраса і символ української опери. Її надзвичайно красивий, легкий, кришталево-прозорий голос — лірико-колоратурне сопрано — ніколи не сплутаєш із жодним іншим. Співачка мала унікальний діапазон (понад три октави), феноменальну і бездоганну віртуозну техніку — могутнє форте, виразне піанісімо, витончене філірування звуку. Її вокальна майстерність поєднувалася з драматичним талантом, вмінням вкласти душу в кожен образ. За це дивовижне, гармонійне поєднання Євгенію Семенівну називали «співачкою, на яку треба дивитися».
Навесні 1957 року Є. Мірошниченко дебютувала на сцені Київського театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (нині Національна опера України) у партії Віолетти в опері «Травіата» Дж. Верді. Після дебюту критики писали, що «зійшла нова зірка опери», адже молода співачка зачарувала глядачів рідкісним за красою голосом, тонким відчуттям композиторського стилю, а головне — щирістю й правдивістю в передачі глибоких почуттів героїні. Пізніше Євгенія Семенівна розповідала: «Своє народження як співачки пов’язую насамперед із „Травіатою“ — цим шедевром Джузеппе Верді. Саме в ній відбулося моє артистичне становлення. А трагічна й чарівна Віолетта — моя незрадлива й щира любов». Цією ж партією 25 травня 1994 року Мірошниченко завершила майже 40-річний творчий шлях у рідному театрі.
Зірковою стала для Євгенії Мірошниченко головна роль в опері «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті, де вона передавала найтонші нюанси почуттів, а в сцені божевілля Лючії підіймалася до справжніх трагедійних висот.
У концертному репертуарі співачки були численні арії з опер, народні пісні та романси. Із сольними програмами та виставами Євгенія Мірошниченко багато гастролювала. Її майстерності аплодувала публіка різних континентів… Примадонна знімалася в музичних фільмах, зокрема у фільмі-опері «Лючія ді Ламмермур» (1980), її творчості присвячений фільм-концерт «Образи» (1978).
Близько тридцяти років Євгенія Семенівна віддала педагогічній діяльності, від 1980-го була викладачем кафедри сольного співу, а з 1990-го — професором Національної музичної академії України ім.
«Душевне багатство і душевна щедрість. Ось що робить актора потрібним людям!.. — «Травіата» і «Лючія ді Ламмермур» — дві опери, в яких Євгенія Мірошниченко сягнула, на мій погляд, найвищих вершин майстерності й власного поетичного піднесення… Найвищий із будь-коли відчутого мною зі сцени пафос трагедії — ось що таке Євгенія Мірошниченко в ролях Лючії та Віолетти. І справа не в епітетах, якими б хотіли зараз нагородити актрису…
Справа в тому животворному впливові, який справляє на людей її високе мистецтво", — писав народний артист СРСР та України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Мокренко.
А народний артист України, Шевченківський лауреат Роман Майборода зазначив, що: «Вона була з тих рідкісних співачок, які вражають і полонять не тільки властивостями свого голосу, тембру, але й неперевершеною акторською грою. Впевнений, що вона могла б стати геніальною драматичною актрисою. Так як вона грала Лючію — такого драматизму я більш ніколи і ніде не бачив!.. Мірошниченко кожний вокальний твір перетворювала на маленьку виставу. Вона володіла якоюсь колосальною енергетикою: концентруючись на кожній виконуваній речі, заворожувала, гіпнотизувала увесь зал. Усі сиділи наче прикуті… Можливо секрет цього дива полягав у несамовитій легкості, як у вокалізації, так і в поведінці, на сцені, за кулісами. Вона була живою, тому різною, але як ніхто володіла даром заворожувати».
Учні, які прийшли вшанувати свого вчителя, нині солісти Національної опери України, Київського національного академічного театру оперети, Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, Оперної студії Національної музичної академії України ім. Петра Чайковського, Opera Slaska (Польща). Серед них: народна артистка України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Ольга Нагорна, заслужені артисти України Сусанна Чахоян, Тетяна Ганіна, Катерина Стращенко, Тамара Ходакова, Галина Грегорчак-Одринська, Сергій Пащук, лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів Світлана Калініченко, Олена Арбузова, Тетяна Бондар, Ілона Волощук, Оксана Терещенко, Ігор Євдокименко та Дмитро Іванченко. У виконанні учнів Мірошниченко та симфонічного оркестру муніципальної опери під орудою Володимира Врублевського прозвучали фрагменти з опер В. Белліні («Норма»), Дж. Пуччіні («Богема»), А. Дворжака («Русалка»), П. Чайковського («Євгеній Онєгін»), Дж. Верді («Набукко» і «Ріголетто»),
Диригент-постановник концерту Володимир Врублевський, режисер-постановник Микола Барановський, художник-постановник Людмила Нагорна, концертмейстери Фріна Зіскіна і Марія Поляшова.
У статті використані матеріали програмки КМАТОБ для дітей та юнацтва «Євгенія Мірошниченко. Образи»
Фото Милани ШИДЛОВСЬКОЇ та Валентини ЛИТВИН
