Формула українського натюрморту

Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» презентував виставку «Українська народна картина: натюрморт», яка розкриває творчі тенденції народних майстрів середини — другої половини ХХ століття в жанрі натюрморту. В експозиції представлені роботи Е. Давискиби, М. Задорожнього, М. Нелеп, Д. Перепелиці, А. Рак, а також невідомих митців із фондової збірки Музею Івана Гончара.

Виставка репрезентує жанр натюрморту як систему добору елементів, форм, кольорів, що відображає особливості світосприйняття майстрів народної картини, демонструє переосмислені трансформації часу, а відтак є певним маркером культурних сенсів.

Захід відбувається в рамках міжмузейного проекту «Український натюрморт», за ініціативи Карась Галереї. Проект спрямований на зібрання у цілісну єдність та аналіз найбільшої кількості творів в жанрі натюрморту за всю історію українського мистецтва. Мета проекту — крізь історичну оптику митців різних поколінь віднайти певну формулу українського натюрморту як феномену української самоідентифікації, адже натюрморт — це насамперед розміщення предметів повсякденного змісту на площині, коли звичайні предмети набувають символічного значення.

Відкриваючи виставку Генеральний директор Музею Петро Гончар звернув увагу, що всім дуже добре відомий український пейзаж, а про український натюрморт більшість не має жодного уявлення. Коли ж почали детальніше вивчати це питання, то з’ясували, настільки багата тематика українського народного натюрморту, настільки глибока його символіка. Робота на цієї темою вже принесла багато відкриттів.

Один з ініціаторів проекту, представник Карась Галереї Олександр Заклекцій наголосив на тому, що з одного боку натюрморт знаходиться поза часом, оскільки такий самий об’єкт як зараз можна було намалювати сто чи двісті років тому, а з другого — це віддзеркалення чуттєвого світу саме того часу, коли він створювався.

Натюрморт у буквальному смислі слова це справа людських рук. На відміну від пейзажу чи портрета художник власною волею створює композицію, він має повне право творити і висловлювати себе. Натюрморт — це висловлення внутрішнього я як окремої людини, так і цілого народу.

Є таке явище як британський, чи американський натюрморт. А є натюрморт український, який кардинально відрізняється від російського. В українського натюрморту дуже багато червоного, а в центрі як правило кавун — соковитий символ того, що вирощене своїми руками. А в російському можна побачити лапті, батоги, упряж, тобто показну неохайність. Українські художники з особливою любов’ю вимальовували всі предмети, адже з великою повагою ставилися до праці людських рух. І квіти тут не лише польові, а й ті, що ростуть на клумбах.

Організатори експозиції прагнуть об’єднати українські народні натюрморти в одну базу, а згодом видати каталог, знайти ідентифікацію українського натюрморту. Виставка «Українська народна картина: натюрморт» — це лише перша частина великого проекту. Наступні виставки мають відбутися у Харківській муніципальній галереї, Інституті проблем сучасного мистецтва, Львівській арт-галереї «Дзиґа», Національному музеї «Київська картинна галерея», в одній з галерей Одеси та Карась Галереї.

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото автора