Народне мистецтво Харківщини

У Національній спілці майстрів народного мистецтва України працює виставка «Харківщина калинова». До її організації та проведення долучилися Харківський обласний осередок Спілки, Харківський міський клуб писанкарства ім. Алли Овчаренко, Харківське обласне об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Захід приурочений до 150-річчя Товариства «Просвіта».

В експозиції представлені роботи 35 авторів різних жанрів народного мистецтва. Зокрема, тут можна побачити харківські писанки, кераміку, витинанки та ляльки-мотанки.

Керамічний посуд, прикрашений вишуканою «фляндрівкою», презентує Олександр Жовновський, який на сьогодні є одним з найкращих харківських гончарів. Витинанки представляють майстрині Ганна Коношко і Тетяна Солоха. Керамічну іграшку демонструє представник відомого давнього осередку гончарства м. Валки Ольга Тимошенко. Традиційні ляльки-мотанки виконала Наталія Горошко.

Численну колекцію писанок представив Харківський міський клуб писанкарства ім. Алли Овчаренко, який у цьому році відзначає своє 25-річчя. Цей клуб заснувала Алла Павлівна Овчаренко (1939 — 2013), яка була викладачем образотворчого мистецтва, талановитим організатором і педагогом. Свою діяльність члени клубу розпочали одночасно в кількох напрямках: вивчення історії писанки, орнаментальних та композиційних рішень, звичаїв та обрядів, пов’язаних з писанкарством, пропагування цього мистецтва, виступи з доповідями-лекціями та організація численних виставок і курсів. Вагомий внесок у відродження традиційного писанкарства на Харківщині зробили Віктор Єлін, Алла Овчаренко, Ірина Чекмарьова, Олена Пантелей.

Члени клубу разом з науковцями Харківського історичного музею С. Бахтіною, В. Буличовою опрацювали колекцію писанок, зібраних академіком М. Сумцовим, зробили їхні точні копії, що стали вагомим внеском у справу збереження нашої культурної спадщини.

Свої роботи на виставці представили майстри писанкарства Л. Волкова, О. Кононенко, Н. Кравченко (Олійник), О. Кравчинська, В. Пожидаєв, А. Кучмій, О. Тимошенко, Н. Оніщенко та інші. Серед них керівники численних гуртків, викладачі в багатьох навчальних закладах Слобожанщини, які активно передають свій творчий досвід молодим поколінням.

Також експозиція розповідає про історію колекції писанок Харківського історичного музею. 1889 року професор Харківського університету Микола Сумцов звернувся до сільських мешканців Слобідської України з проханням збирати як відомості про писанки, так і самі писанки. На його статтю «Вниманию сельских жителей», яку опублікувала газета «Харьковские губернские ведомости», відгукнулося тридцять чоловік. Їхні докладні відповіді на питання, які були поставлені в програмі Сумцова, і надіслані писанки, стали матеріалом для проведення великої наукової роботи.

14 квітня 1891 року Микола Сумцов прочитав першу публічну лекцію про історію писанки. Цього ж року журнал «Киевская старина» опублікував його монографію «Писанки», де вчений вперше розглядав їхнє етнографічне та археологічне значення. Ця праця стала найповнішим дослідженням не лише у вітчизняній, але й іноземній науковій літературі. Пізніше цю монографію видали окремим виданням. У результаті проведеної роботи Сумцов також створив і першу в Слобідській Україні колекцію писанок. Вона стала однією з чотирнадцяти відомих на той час зібрань. Інші зберігалися у Варшаві, Берліні, Кракові, Львові, Брно, Празі, Києві, Лубнах та Москві.

1891 року колекція професора Сумцова складалася з 263 писанок Харківської, Катеринославської, Полтавської, Волинської, Подільської, Курської, Вологодської губерній, а також писанок з Кубані та Болгарії. На кінець 1897 року ця колекція зросла до 378 екземплярів.

У 1900 — 1902 роках, під час підготовки ХІІ археологічного з’їду в Харкові Микола Сумцов опублікував нові вимоги до збирання писанок і відомостей про них. Це передбачало виготовлення малюнків і фотографій предметів, їхню наукову паспортизацію.

В етнографічному розділі виставки ХІІ археологічного з’їзду представили 337 писанок. Більшість з них потім передали Харківському університету, при якому історико-філологічне товариство створило спеціальний етнографічний музей.

1920 року в Харкові відкрили Музей Слобідської України, першим директором якого став Микола Сумцов. Протягом 1920 — 1927 років його співробітники виїжджали з експедиціями до Харківського, Валківського, Зміївського повітів, вивчали народні ремесла і, зокрема, писанкарство. Вони зібрали нову колекцію писанок. У ті роки фонди МСУ поповнилася ще й унікальною колекцією, що складалася з 513 подільських та київських писанок з приватного зібрання І. Зборовського, завідувача Тульчинського окружного краєзнавчого музею, сім писанок подарував художник-аматор з Харкова В. Фавр. Одночасно і Музей сучасного українського мистецтва проводив систематичні експедиції з вивчення і збирання писанок.

У період окупації Харкова фашистами у 1941 — 1943 роках колекції писанок залишилися в місті. Після війни з більш ніж тисячі писанок залишилося лише 429.

Сьогодні майже забутий вид народної творчості — писанкарство відроджується. Відтворена руками наших сучасників писанка поповнює колекцію Харківського історичного музею, початок якої поклав вчений-етнограф, професор Микола Сумцов.

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото автора