Миттєвості фестивалю «Марія»

У Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка відбувся ХV-й Міжнародний фестиваль жіночих монодрам «Марія», присвячений славетній українській актрисі, корифею української сцени, першій народній артистці України, одній з найяскравіших драматичних актрис кінця ХІХ — початку ХХ століття — Марії Заньковецькій. Сучасники вважали, що її могутній талант зробив би честь найкращий європейській сцені. Їй пропонували служити в імператорських і приватних театрах Петербургу й Москви, але актриса залишалася вірною рідний українській сцені.

У Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка відбувся ХV-й Міжнародний фестиваль жіночих монодрам «Марія», присвячений славетній українській актрисі, корифею української сцени, першій народній артистці України, одній з найяскравіших драматичних актрис кінця ХІХ — початку ХХ століття — Марії Заньковецькій. Сучасники вважали, що її могутній талант зробив би честь найкращий європейській сцені. Їй пропонували служити в імператорських і приватних театрах Петербургу й Москви, але актриса залишалася вірною рідний українській сцені.

«Сьогодні відриваємо наш ювілейний фестиваль «Марія» в Національному театрі імені Івана Франка. Цей театр — епіцентр не тільки національної культури України, це епіцентр усього українського середовища.

Театр, це величезна повноводна річка. Вона можливо довша за Ніл, у ній більше води ніж в Амазонці. Це ріка творчості, ріка інтелекту, ріка духу, душі. І в цій річці є енергетичний потік монодрами. Монодрама існуватиме доти, доки в кожному виникатиме потреба сказати один одному ким він є, хто він є і ким він може бути.

Ми говоримо про Марію Заньковецьку і немовби виводимо на кін тих, з ким вона працювала, кого вона любила. А любов’ю твориться добро на цій землі. Повертаємо людей, які загинули, або тих, про кого забули. Вони повертаються до нас, щоб ми говорили про їхню велич, про те місце, яке вони займають сьогодні і для чого ми їх згадуємо.

Для чого ми робимо цей фестиваль? Для того аби показати, що ми розвиваємося, ми наповнені духом, ходимо по своїй землі, а головою торкаємося зоряного неба. Маємо маральний закон всередині себе.

Я бачу багато гостей з України та Польщі. Бачу учасників з Ізраїлю, Вірменії, Білорусі, багатьох інших країн. Всі учасники фестивалю приїхали до нас за власний рахунок, аби мати можливість подивитися наші вистави і зіграти самим.

Ми будемо говорити про Наталію Ужвій, який цього року виповнюється 120 років, Юлію Ткаченко, 90-ліття якої відзначаємо, говоритимемо про інших видатних українських актрис.

Дякую нашим постійним партнерам — Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАНУ, ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, благодійному фонду «Наш дім — Україна», які щороку нам допомагають", — розповіла президент фестивалю «Марія», народна артистка України Лариса Кадирова.

«Заньковецька стверджувала українську мову, стверджувала українське мистецтво, врешті-решт стверджувала Україну в царській Росії.

А фестиваль «Марія», який присвячуємо Марії Заньковецькій, допомагає нам стверджувати у світі Україну. В цей нелегкий час для нашої держави, нашого мистецтва, взагалі українців, фестиваль говорить про те, що ми були, є і будемо. Сьогодні фестивалю 15 років, вірю, що йому буде і 20, і 50. Принаймні ми про це мріємо. Хотів би подякувати Міністерству культури України за фінансову підтримку, Театр Франка теж долучився до фінансування цього форуму. Також велика вдячність Ларисі Кадировій, яка є мотором фестивалю всі ці роки і представляє на цьому фестивалі наш театр.

Під час фестивалю маємо можливість спілкуватися з багатьма країнами не лише Європи, але й усього світу. Цей фестиваль познайомив нас з багатьма виконавцями світового рівня. Дуже вдячний всім, хто до нас приїздить і стверджує мистецьку традицію на нашій сцені.

У наступному році виповнюється сто років Театру ім. Івана Франка. Старт ювілейним заходам дає ХV-й фестиваль «Марія».

Хочу побажати миру на нашій землі, землі всіх тих, всіх тих, хто приїхав до нас в гості. Хай світ буде добрішим до всіх нас, і хай він сприяє нашому творчому натхненню", — наголосив Генеральний директор-художній керівник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Михайло Захаревич.

«За своє життя я створив лише одну моновиставу — „Щуролов“, разом з актором Театру Франка Олександром Фурманчуком. Ця постановка брала участь у багатьох фестивалях. До цього я не знав настільки все це складно. Моновистави і актори, які їх створюють, це зовсім інший світ, інша акторська каста. Вони по іншому спілкуються, а особливо під час фестивалю, де представлено так багато вистав. Дуже вдячний людям, які беруть на себе таку відповідальність», — зазначив головний режисер Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Дмитро Богомазов.

«Щороку завдяки зусиллям Театру Франка, Лариси Кадирової тут збирається духовне театральне братство. Сюди приїжджають, аби показати своє мистецтво, поспілкуватися, поговорити про життя і про театр, який невід’ємно пов'язаний з нашою складною історією.

Днями повернулися з Луганщини, де був фестиваль «Світогляд». Там відбувся «круглий стіл» на якому підіймалися питання фестивальної і гастрольної діяльності на сході України. Чи це потрібно?

Саме в цей день на фестивалі йшла вистава Лариси Кадирової «Не плачте за мною ніколи». Всі не просто аплодували стоячи, люди плакали. Просили, аби театр Франка приїхав до них на гастролі, аби люди могли побачити інші вистави франківців. Це було свято очищення, свято мистецтва. І це була найкраща відповідь на питання, чи потрібно проводити фестивалі на сході нашої країни.

Я переконана, що ту роль, яку сьогодні відіграє театр у нашому житті віжко переоцінити", — підкреслила представниця Міністерства культури України Олена Воронько.

Також під час відкриття фестивалю відбулася презентація книжок «Ганна Борисоглібська» Валерія Гайдабури, «Степан Олійник. Вибране» (упорядник Богдан Сушевський), «Театр чудес. Мігель де Сервантес» (упорядники Дмитро Дроздовський та Ірина Батько-Ступка), «Театр, де розбиваються серця», «Українська драма. Епізоди» Олега Вергеліса.

А у фойє Камерної сцени ім. Сергія Данченко презентували художню виставку «Обличчя дитини», яку представила «Вітальня на Дворянській» при підтримці Культурно-ділового центру «Рубаненко і партнери» з Харкова.

«Потрапила до театру під час минулого ювілею Лариси Кадировою і привезла тоді з собою лише одну роботу — народного художника України, лауреата Шевченківської премії Віктора Ковтуна. Це був портрет Лариси Миколаївни. Ви його можете побачити і на новій виставці.

Після цього щороку презентували під час фестивалів «Марія» роботи харківських художників. У цьому році проводимо виставку «Обличчя дитини». Тут зібрані картини, створені протягом 70-ти років. Ви побачите піонерів, підлітків 90-х і сучасних дітей. Тут є діти-інваліди, діти, які займаються творчістю.

Чому ми вирішили в цьому році назвати нашу експозицію «Обличчя дитини»? Тому що дитина для жінки це найголовніше. Практично кожна вистава минулорічного фестивалю говорила про дитину і про материнську любов", — зазначила організатор виставки Людмила Рубаненко.

На цій виставці представлені роботи як визнаних майстрів, так і молодих художниць Поліни Кузнецової, Ольги Пічкурової, Юлії Барко, Ганни Орлової, Тетяни Сенченко та інших.

Також під час фестивалю демонструвалися виставки фотографій «Марія» з фондів Музею Марії Заньковецької та «Франківчанки Галина Яблонська та Лариса Кадирова» з фондів Музею Театру ім. Івана Франка.

Увагу гостей фестивалю привернули світлини з Ларисою Кадировою «Мій перший виступ у 3 роки», «Серед членів родини», «З першою вчителькою», «Випускниця школи», «З сином Максимом», «Перший бенефіс в Театрі Заньковецької»; а також знімки, де вона разом з Богданом Ступкою, Адою Роговцевою, Олегом Єфремовим, Федором Стригуном, Іваном Драчем, іншими відомими діячами культури.

Відкрили фестиваль виставою «Діти криги», виконавиця, режисер і сценарист якої Біруте Мар з Литви. Пані Біруте — відома литовська актриса, режисер, поетеса. Вона пише вірші, есе, п’єси, прозу для дітей, видала шість книжок. Її вірші опубліковані російською, білоруською, естонською, шведською, німецькою, англійською, польською мовами.

У виставі використані уривки з поетичнщї книжки Д. Гринкевічюте «Литва на морі Лаптєвих» та книжки Е. Гудоніте «Покоління в Сибіру». Вистава зіткана зі спогадів батьків Б. Мар, литовців, депортованих до Сибіру у 1941−1956 роках.

Наступною була вистава «Маргарита і Абульфаз» С. Алексієвич у виконанні української актриси Олени Дудич, режисура Ірини Калашникової. Актриса Олена Дудич закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого. 30 років пропрацювала у Могильовському театрі драми (Бєларусь) на кону якого зіграла понад 50 ролей, серед яких: леді Мільфорд — «Підступність та кохання» Ф. Шіллера, Бланш — «Трамвай бажання» Т. Вільямса, Едіт Піаф Піаф. У виставі розповідається про трагічне протистояння вірменського та азербайджанського народів. Але кохання може здолати все, якщо по справжньому любиш.

А завершився перший фестивальний день виставою «Спереду та позаду», автори якої С. Нєдзівські та М. Новак. Виконавець — актор, педагог та читець з Польщі Матеуш Новак. У цій виставі постає Польща ХVІІІ століття перед її розпадом. Автори висміюють політиків, духовенство, військових, короля за їхні пияцтво, лінощі, крутійство. Вони стверджують, що все суспільство винне за розбрат у країні. Режисер з актором створюють моторошний світ блазнів, якими диригує головний герой — король.

Центральною подією другого фестивального дня стала вистава «Юда» з твором Лесі Українки. Виконавець — заслужений артист України Сергій Михайловський, постановник — головний режисер Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша Сергій Павлюк.

В основі сюжету моновистави — сповідь Юди, який за 30 срібняків продав свого вчителя — Ісуса Христа. Протягом усієї вистави христопродавець тяжко працює на гончарному колі, намагаючись зробити чи тарілку, чи глечик, але переживання не дають йому закінчити своє творіння. Гончарне коло знаходиться на сцені від першої й до останньої хвилини вистави, викликаючи безліч асоціацій.

Також другого фестивального дня показали вистави «Солодка» М. Матіос, виконавиця Марта Погребни, сценарій і режисура Малгожата Пашкер-Войцешонека (Польща) та «Китайський Махараджа», виконавець Петер Чижмар (Словаччина-Великобританія).

Та напевне найбільше театрали чекали ювілейного вечора народної артистки України, лауреата Шевченківської премії Лариси Кадирової, під час якого вона представила одну з найкращих своїх театральних робіт «Не плачте за мною ніколи» М. Матіос. Режисура та сценографія Сергія Павлюка.

За словами артистки баба Юстина в її виконанні, це карпатська Сивілла, сповнена внутрішньої свободи, яка виливається у незалежність буття. Це характерниця, мудра, шляхетна духом, талановита, щира, вона виспівує все, що бачить, сповнена протиріччями, безпосереднім трагізмом і разом з тим ніжна безпоміччю душі. Молода душею. Мудра прожитим життям. Юстина народжена м’якими абрисами карпатських гір, землею, в яку вросла корінням роду, душею вона стрімить до неба, як ті рівні, стрункі карпатські смереки, верхи яких може торкнути вогняними барвами розкладена ватра, а вище них тільки зірки…

Також було багато бажаючих переглянути виставу «Скажена голубка» Т. Іващенко у виконанні актриси Дніпровського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка та Дніпровського муніципального Телетеатру Світлани Сушко і актриси Дніпровського муніципального Телетеатру Ольги Тихоненко, режисер заслужена артистка України Людмила Колосович.

«Скажена голубка» — це історія життя і творчості художниці Фріди Кало. С. Сушко виконує роль самої Фріди, а О. Тихоненко — її душу, долю і фатум. Разом актриси створюють образ розп’яття митця на хресті власного таланту.

Крім цього до участі у фестивалі запросили Янаті Соуарді з Алжиру (вистава «Мері» Буссашела Хуарі Хічема), Людмилу Вороніну з України («Крилаті історії» за В. Шекспіром, А. Чеховим, О Пушкіним), Тетяну Хазановську з Польщі («Гарно жити» С. Кінселла), Ніну Семененко з України («Стіна» Ю. Щербака), Марію Відаль з Іспанії («Криваве весілля» Ф. Г. Лорки), Нору Бадалян з Вірменії («Леді Макбет» В. Шекспіра), Наталію Брижань з України («Стара вітряниця» Г. Х. Андерсена), Галину Дзягілєву з Білорусі («Мати» Карела Чапека") та Матеуша Дескєвича з Польщі («Бути як Чарлі Чаплін» П. Висомірські").

Під час фестивалю відбулися науково-мистецька конференція «Магія акторства. Діалог культур», яку провели Дмитро Дроздовський і Лариса Кадирова та виставка «Фестиваль. Люди. Вистави. Світлини Марека Сендека». А завершився театральний форум круглим столом «Полілог діячів театральної культури».

Едуард ОВЧАРЕНКО

Фото автора

Миттєвості фестивалю «Марія»
Миттєвості фестивалю «Марія»
Миттєвості фестивалю «Марія»
Миттєвості фестивалю «Марія»
Миттєвості фестивалю «Марія»