Найбільша українська трагедія в картинах

До дня пам’яті жертв Голодомору Національний музей історії України презентував емоційну виставку, що показує трагедію українського народу крізь синтез історії та мистецтва. Виставка «ГолодоМор» представила мистецьку панораму народного художника України, лауреата Шевченківської премії Валерія Франчука.

«До скорботної теми мене щоразу повертає мамине слово. Мамі під час Голодомору було 14 років, вона стала живим свідком лихоліття. За її спогадами, в селі Зелена на Хмельниччині внаслідок голоду загинуло півсотні селян», — розповів Валерій Франчук про те, що спонукало його до створення масштабного проекту.

27 років життя митець віддав для розповіді свого внутрішнього бачення теми Голодомору українського народу, яка почалася у 1921−22 роках, потім були найтрагічніші 1932−33 роки і голод 1946−47-х. Написав більше 230 робіт — живопис, графіка і скульптура. 80 з них подарував українським музеям. Зокрема, 33 Національному музею історії України, а також Хмельницькому та Сумському художнім музеям, музею міста Старий Самбір. За цей час проведено більше 50 виставок, які, однак, жодним чином не підтримувала держава.

Ініціатором виставки «ГолодоМор» виступила генеральний директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська. Вона ж допомогла композиційно оформити експозицію.

«Ідея виставки полягає в тому, щоб відвідувач емоційно відчув найтрагічніший період нашої історії. Колективізацією і розкуркулюванням режим знищував господарів, розпорошував їх по всій країні. На панно бачимо, як запровадилася індустріалізація, руйнувалися храми — духовна основа нашого народу, як бунтували селяни й українські жінки», — підкреслила пані Тетяна.

У відкритті виставки взяв участь віце-прем'єр-міністр України В’ячеслав Кириленко. Як зазначив високопосадовець, цього року — 85-ті роковини Голодомору — Геноциду українського народу. Відбуваються заходи, які нагадують про жахливі події, не дають про них забути, аби вони не повторилися.

Комуністична Росія знищила мільйони українців, аби ми не піднялися з колін. Але українці вистояли, пережили політичні репресії, стали сильнішими.

Пам’ять активізувала сотні тисяч українських патріотів, які відновили українську незалежність. І попри це Україна довго йшла до правди про ці події. Лише 2003 року парламент ухвалив документ, в якому Голодомор було визнано Геноцидом.

Невизнання Голодомору Геноцидом, нехтування національною пам’яттю і ненависть до України завжди йдуть поруч. Всі злочини, архівні документи про них радянський режим хотів приховати. Та в сучасній Україні більшість українців хочуть знати правду про себе.

Також віце-прем'єр-міністр подякував народному художнику України Валерію Франчуку за багаторічну працю з увіковічнення пам’яті про трагічні сторінки історії. «Відрадно, що в головному музеї країни — Національному музеї історії України — відкривається виставка, автором якої є знакова людина, як зробила багато для вшанування пам’яті жертв Голодомору. Виставка є ще одним внеском у цю велику справу», — підсумував свій виступ Іван Кириленко.

Також на відкритті виставки виступили — заступник голови ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Георгій Філіпчук і голова правління Товариства «Знання» України Василь Кушерець.

Полотна були створені митцем спеціально для цієї виставки. Як зізнався Валерія Франчук, над проектом працював чотири місяці, доводилося малювати по 15 годин на добу аби встигнути до річниці Голодомору.

На полотнах, поділених на тематичні блоки («Голодомор. Геноцид», «НЕП», «Розкуркулення. Колективізація», «Бунти. Депортація», «Віконниця») розгортаються драматичні події української історії 1920-х — 1930-х років. Кульмінацією — центральним експонатом виставки — є картина «П'єта», що символізує плач матері-України над душами її загиблих дітей.

З роботами художника ще в майстерні ознайомився куратор виставки, провідний науковий співробітник Національного музею історії України Сергій Носачов. «Картини я бачив від ґрунтування до появи обличь, постатей людей. Голодомор показати непросто. Ми поєднували образи і предмети, залишили барельєф радянських часів, який свідчив про щасливе життя. Водночас колоски у вітрині нагадують про підписаний Сталіним документ, який народі назвали «Законом про п’ять колосків. Унаслідок цього закону в Україні було розстріляно 16 тисяч підлітків», — підкреслив куратор виставки.

У центрі виставкового простору розміщена інсталяція із двох частин селянського возу. Одна з них наповнена мішками зерна, що символізують родючу землю і достаток українських селян. На іншій бачимо прикриту чорним полотном гору як свідчення, в що перетворили благодатний край у 1932−1933 роках. Тими самими возами, якими возили врожай, під час Голодомору возили трупи померлих голодною смертю селян. Їх ховали без священників.

Говорити про Голодомор у світовому контексті закликала методист музею Ярослава Музиченко, яка протягом багатьох років записувала спогади свідків цієї трагедії. «Добре, що ця виставка не жахає, а дає надію. Україна дуже постраждала, бо була вільнолюбною, прагнула свободи. Ми вижили і йдемо далі», — зазначила дослідниця.

Виставку реалізували спільно з учасниками освітнього проекту Національного музею історії України «Школа музейних лідерів», створеного за підтримки Українського культурного фонду.

А в Київському планетарії відкрили ще одну виставку Валерія Франчука, присвячену темі Голодомору. На ній митець представив свої роботи створені у попередні роки.

Фото автора