Чи завжди є вибір?
На камерній сцені ім. Сергія Данченка Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка відбулася прем’єра вистави «Подорож Аліси до Швейцарії». Постановку здійснив художній керівник театру, народний артист України Станіслав Мойсеєв.
В основі вистави п’єса сучасного драматурга, прозаїка та театрального діяча Лукаса Барфуса, який народився 1971 року в Швейцарії. На сьогодні це один із найвідоміших німецькомовних авторів, чиї твори представлені у театрах багатьох країн. А сам письменник — лауреат численних міжнародних літературних, культурних та мистецьких премій.
Уже сама назва п’єси «Подорож Аліси до Швейцарії» викликає у багатьох глядачів асоціації з широковідомими казками Льюїса Керрола «Аліса в країні чудес» та «Аліса в задзеркаллі». Але, якщо у Керрола маленька героїня через яскраву парадоксальну метафору пізнає, відкриває для себе новий світ дорослих, то Аліса Барфуса стоїть на межі іншої сторони задзеркалля — поступового переходу туди, звідки немає вороття.
Головне питання, на яке намагається відповісти автор п’єси, а за ним творці вистави — чи має право смертельно хвора людина добровільно піти із життя. І чи є право в суспільства, лікарів на надання «медичної допомоги» людині, яка ухвалює рішення покінчити життя самогубством? Чи має медицина право вбивати, якщо цього хоче пацієнт?
З одного боку конфлікту смертельно хвора молода жінка Аліса (заслужена артистка України Тетяна Міхіна), яка втомилася жити, з іншого — лікар Штром (Сергій Калантай), або, як його обізвала преса Доктор Смерть, який, не дивлячись на супротив колег, здійснює свою місію.
У п’єсі є ще один конфлікт матері Лотти (народна артистка України Людмила Смородіна) і дочки Аліси. Мати не може змиритися з рішення дочки, скористатися послугами лікаря зі Швейцарії, де, як відомо, дозволена евтаназія. Дочка, яка втомилася жити з хворобою не бачить сенсу в подальшому існуванні. Однак і мати, втративши дочку, також вирішує скористатися послугами лікаря Штрома.
Крім головних, у п’єсі присутні й другорядні персонажі. Медсестра Ева (Світлана Косолапова), пацієнт Вальтер (заслужений артист України Олександр Печериця) та квартироздавач Джон (Олександр Логінов). Саме їхні ролі дозволяють краще зрозуміти логіку вчинків головних персонажів. А завдяки тому, що дія відбувається на камерній сцені, у глядачів мимоволі складається враження, що вони перебувають поруч і є свідками зображених подій.
Ні автор, ні за ним творці вистави не роблять остаточного висновку у такому складному виборі. Вони лише розмірковують, що є істинна гуманність і яка справжня ціна життя. Однак начебто гуманістична філософія лікаря Штрома викликає моральний спротив глядачів, адже за життя потрібно боротися до останнього. Постановку можна вважати сміливим творчим експериментом. А чи знайде така непроста тема відгук у глядацьких серцях — покаже час.
