Енергія весни від театру «Дай Боже»
Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва запросив на театралізоване дійство «Ярило йде — весну веде!», присвячене Міжнародному дню матері. У виставі грали юні актори фольклорного театру «Дай Боже». У їхньому виконанні глядачі мали змогу побачити і почути чимало старовинних весняних обрядів, хороводів, заклинань, пісень, забавлянок тощо. Захід відбувся за підтримки київської міської «Просвіти».
— У ці чудові Великодні дні я хочу привітати вас з Міжнародним днем матері, — зазначив голова Київського міського об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, заслужений артист України Кирило Стеценко. — Вистава «Ярило йде — весну веде!» має ще одну назву — «Благослови мати — весну зустрічати!» Так природним чином перегукується радість відродження всього живого і Свято матері, яка, власне, дає життя.
Це свято офіційно започаткували 1914 року у США. А 1929-го його почали відзначати у «Союзі українок» спочатку в Канаді, а потім — в Галичині. Коли на Західноукраїнські землі прийшла радянська влада, це свято заборонили. І лише 1990 року, коли Україна почала звільнятися, спочатку неофіційно, а з 2000-го, згідно Указу Президента, вже на державному рівні стали відзначати це свято.
В українській культурі здавна традиційним було вшанування матері, жінки. Вона є основою існування української душі. Ще до запровадження християнства — це був образ Берегині. А коли українці вже прийняли християнство — Богородиця, Покрова Богородиці, Божа Матір і Марія Оранта, яка зображена у Софії Київській. Це частина нашої культурної спадщини. Таким чином свято, яке ми зараз відзначаємо, має дуже глибоке коріння. Як голова київської «Просвіти» вітаю вас усіх з цим святом.
Сьогодні на сцені фольклорний театр «Дай Боже», який цього року відзначає тридцятилітній ювілей. Також 2019-го виповнюється тридцятиріччя Всеукраїнського фестивалю «Червона рута» та 30 років від створення Товариства української мови (нині ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка).
— Сьогодні дуже важливе свято, — наголосила художній керівник театру «Дай Боже» Ольга Мельник. — Ми маємо робити все, аби наша земля була українською. Мусимо знати свою культуру, мову, власне — українське життя.
На превеликий жаль нині відбувається стандартизація і виховання дітей у технологічному світі. Коли з ранку до ночі вони дивлять у планшети, комп’ютери, мобільні телефони. Змалку людина по суті деградує як особистість. Вона не розвиває своє серце, свою душу, свої емоції. Ми намагаємося протистояти цьому.
Навчити дітей цим обрядам надзвичайно складно. Вдячна батькам, які розуміють користь розвитку душі, інтелекту своїх діточок. Давно написали програму, за якою маленькі українці мали б вивчати народні обряди у дитячих садочках та школах. Але поки що ця програма, на жаль, не зацікавила Міністерство освіти України. Часто буваю в журі різноманітних конкурсів. Те, що бачу там, жахливо. По суті мало що змінилося з 50-х років минулого століття. Раніше стати актором нашого театру було дуже складно. Конкурсний відбір тривав у три тури. Сьогодні інтерес до української культури значно зменшився. Але нам робити своє.
Театр «Дай Боже» — це живий організм. Я виховую в дітей впевненість у собі і відкриваю в них ген «я». Що таке ген «я». Це людина, яка знає, на якій землі вона живе, яку пісню співає, якою мовою розмовляє, які рухи робить. Тобто, у неї філософія мислення життя української людини.
Українська культура не старовинна, вона досить модна, я б сказала, навіть, провокаційна, сучасна, модерна. Ми постійно імпровізуємо. У нашому театрі ви не побачити стандартних рухів, як це було в палацах піонерів. Ми живемо в українських образах. Наймолодшим нашим артистам по три роки. Даруємо вам тепло своїх сердець, енергію, закликаємо весну. А весна — це теж мати, як і мати всіх нас — Україна!
Театралізоване дійство «Ярило йде — весну веде!» тривало майже півтори години. Більшість з тих, хто цього вчора завітав до Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва вперше відрили для себе унікальні українські обряди, яким вже багато століть. Побачили, які наші предки відзначали великодній і поминальний тижні, як згадували своїх родичів, шанували своє древо. Юні артисти виконали вірші, присвячені найдорожчій людині у житті кожного. Вдячні глядачі довго аплодували трирічним виконавицям Даринці Дорошенко, Орисі Любі, Ельзі Зубець та їхнім старшим друзям. Святковий настрій допомогли створити і запальні народні мелодії, які виконав на скрипці Кирило Стеценко. А завершилося театралізоване дійство піснями «Хлопця підемо, битись будемо» та «Многая літа», які артисти виконали разом з глядачами.
