Таємниці родини Міловзорових

Олександр Міловзоров — відомий український художник, скульптор, галерист. У його багатогранному творчому доробку створення освітлювальної апаратури для консульства Болгарії, Палацу урочистих подій, меморіального Будинку-музею Тараса Шевченка в Києві; оформлення інтер’єрів Національної філармонії України, Національної бібліотеки України для дітей, станцій столичного метрополітену «Тараса Шевченка» і «Республіканський стадіон» (нині «Олімпійська»). Протягом багаторічної творчої діяльності митець постійно бере участь у численних персональних та колективних виставка в Україні та за її межами. Роботи художника зберігаються у художніх музеях нашої держави та за кордоном, а також — у приватних колекціях.

Олександр Петрович має яскраву творчу біографію. Йому довелося чимало поїздити по колишній безмежній країні, пізнати багато місць на географічній мапі. Навчатися у Києві та Санкт-Петербурзі, увібрати в себе науки різних мистецьких шкіл, зустріти людей, яка стали справжніми маяками і допомогли закохатися в професію, освоїти тонкощі цього ремесла. Під час строкової служби в НДР мав можливість відвідувати музеї, власними очима побачити роботи європейських майстрів.

Повернувся до рідного Києва вже зі сформованим художнім баченням і гострим бажанням творчої самореалізації. Працював у монументальному цеху Комбінату «Художник». Його твори почали оживляти Київ, надавати місту сучасного звучання. Олександр шукає себе у найрізноманітніших техніках, взаємодоповнюючі знайдене — створені образи кочують з кераміки в графіку та живопис і повертаються назад.

Разом зі своїми однодумцями Олександр організовує «Триптих» — кооперативне об’єдання, що включало в себе кілька художників прикладного мистецтва. Створена силами команди галерея стала «першою ластівкою», центром творчого імпульсу на Андріївському узвозі Києва, важливим не лише для міста, але й для всієї України. Бренд «Триптих» зазвучав, як знак високого рівня професіоналізму, доброго смаку, ексклюзивної національної марки. Досвід галерейної роботи став у нагоді під час створення «Галереї-36», шо була відкрита 6 грудня 1995 року. Андріївський узвіз отримав ще одне місце, куди Олександр переніс напрацьовані традиції виставкової діяльності.

Старша донька митця Оксана — українська художниця, кераміст, дизайнер предмету. Нині мешкає в Італії. Протягом десяти років пропрацювала з порцеляною. А коли порцелянові заводі припинили виробництво, стала шукати себе в інших сферах діяльності. Новим напрямком творчої праці стало проектування ювелірних виробів. З часом пошуки привели до графіки. Її «Венціанські вікна» — це поєднання естер’єрних монохронних фрагментів з соковитими мальовничими вставками фруктових або квіткових композицій.

Олександра Шехірєва — молодий художник-пошуковець. Після закінчення Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури займається ілюстрацією та оформленням книжок. Минулого року стажувалася в Цюаньчжоуському інституті інформаційного інжинірингу (Китай). Була волонтером-архітектором на дитячому фестивалі «ArchiKids». Проводила для дітей лекції з історії моди, стилістики, моделювання костюма, а також воркшопи зі створення капсульних колекцій.

— Такої великої виставки у нас не було дуже давно, навіть тоді, коли ми готували експозиції з фондів музею, — наголосила мистецтвознавець Ірина Алексєєва. — Тут представлено більше 250 робіт. Важко знайти людину, яка цікавить мистецтвом і не знає Олександра Міловзорова. Він вміє практично все. Вміє працювати з будь-яким матеріалом. А сьогодні ми відкрили інший бік, нову грань його творчості. Представляємо багато серій, в яких Олександр промовляє зрозумілою і логічною для нього мовою — метафорою. Свій талант митець передав у спадщині донькам Олександрі й Оксані.

— Творча спадщина Олександра Міловзорова надзвичайно різноманітна, — підкреслив учений в галузі біології, професор Олександр Протасов. — Мене надзвичайно вражає майстерне оформлення ним столичної станції метро «Тараса Шевченка», особливо барельєф Кобзаря. Про творчість художника написано багато книжок, вона представлена в різноманітних каталогах.

— Олександр створив перші дві незалежні галереї, які визначали творче обличчя Андріївського узвозу, — розповіла мистецтвознавець Алла Ревенко. — Він — ремісник у високому розумінні цього слова. Саме такими ремісниками були великі художники епохи відродження. Митець вражає своїм живописом, своєю графікою. Але, насамперед, він монументаліст, який мислить середовищем і синтетичними категоріями. На жаль багато його монументальних робіт, як і творів його колег, було знищено в останні роки.

— У мистецтві потрібно відчувати, знати і вміти, плюс — спеціальна освіта, — зазначив художник Святослав Климченко, який знайомий з О. Міловзоровим ще зі студентських років. — Усі ці якості є в Олександра. Подивіться представлені серії робіт. Всі вона обумовлені певною тематикою, певною пластичною культурою.

Журналіст Вікторія Лищенко розповіла пор цикл фільмів, присвячених Олександру Міловзорову, що створюється на студії «Толока». Друзі майстра поділилися спогадами та прочитали вірші, присвячені митцю.

Також під час відкриття виставки відбулася презентація альбому «Олександр Міловзоров. Київ», виданого за фінансової підтримки Музею сучасного мистецтва України. А завершився вечір невеликим концертом, під час якого лауреат багатьох міжнародних конкурсів Анастасія Шанскова майстерно виконала твори Йозефа Гайдна, Ференца Ліста і Павла Колпакова.