Подорож у гори з Анною Бондар

Молода українська художниця Анна Бондар запросила до столичної бібліотеки «Дружби народів» на свою персональну виставку «Омріяні подорожі».

Подорож у гори з Анною Бондар

Анна навчалася в Інституті мистецтв художнього моделювання та дизайну ім. Сальвадора Далі (м. Київ). Закінчила курси в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури України, індивідуально навчалася у відомого художника Василя Босенка. Робити мисткині знаходяться у приватних колекціях в Україні, Великобританії, Франції, Італії та США. Художниця надає фінансову допомогу вихованцям інтернату в селі Удайці. Частину виручених коштів, від продажу кожної з картин, вона передає для потреб дітей, позбавлених батьківської опіки.

— Під час навчання в Інституті мистецтв художнього моделювання та дизайну я опановувала професію дизайнер інтер’єру, — розповідає Анна. — На останньому курсі Василь Босенко у нас викладав живопис і рисунок. Там ми познайомилися. Саме спілкування з Василем Васильовичем допомогло зрозуміти, що мені цікавіше писати картини, ніж займатися дизайном. Тому, що робота дизайнера пов’язана з комп’ютерною графікою, а в живописі я можу по справжньому займатися творчістю.

Так склалася доля, що я довгий час подорожувала, а коли повернулася в Україну, то остаточно прийняла рішення, що хочу навчитися краще малювати. Зателефонувала Василю Васильовичу, запитала, які в нього плани на майбутнє, чи буде йому зручно допомогти мені опанувати техніку живопису. І ми почали займатися.

Відтоді наші співпраця триває вже майже два роки. За цей час створила близько тридцяти картин. Починала з малювання копій, технічних прав, створення етюдів. Поступово почав випрацьовуватися власний стиль. У кожну роботу вкладаю філософський зміст. Природу вважаю дорогоцінною річчю. В усіх картинах, якщо придивитися ближче, є металеві підкладки. Я залишаю металеві пропуски, які потім переливаються на світлі.

Найбільше люблю створювати пейзажі, на яких зображую гори і ліс. Цю сюжети мене надихають, бо краще допомагають відчути всю велич природи. Малюю картини з натури, за власними спогадами і спогадами друзів.

До цього брала участь у кількох колективних виставках. Перша моя персональна виставка відбулася у місті Шостка, що на Київщині. Нову експозицію присвячую моїм найдорожчим людям — батькам. Вони завжди в усьому мене підтримують. Саме завдяки їм я можу нині займатися улюбленою справою мого життя.

За тиждень до виставки Анна побачила у соціальних мережах фотографію, зроблену її подругою. Попросила надіслати знімок у хорошій якості. Світлина настільки надихнула, що за сім днів написала картину і в останній момент привезла на виставку.

Більшість представлених в експозиції картин не мають назв. Але зрозуміти їхні зміст допомагають вислови Конфуція, Володимира Висоцького, Дені Дідро, Пауло Куельо, інших відомих письменників та мислителів, що подаються під полотнами.

На жодному з пейзажів немає людей, адже людина, на переконання художниці, в даній ситуації спостерігач, який прагне єднання з природою. Анна сподівається, що її полотна викличуть у глядачів ті самі почуття, що були в неї при створенні цих картин.

До одного з пейзажів мисткиня обрали слова з пісні Володимира Висоцького в якій говориться про те, що краще гір можуть бути лише гори, в яких ще бував. Тут зображене досить відоме місце на Алтаї, а завдяки металевій підкладці кожна травинка досягає неповторного блиску.

Чимало картин присвячено Італії, тут є місця де побувала сама, а інші малювала під враженнями від розповідей друзів. Є тут і роботи на вигадані сюжети. На одних роботах підкладки мідні, на інших — золоті і срібні. Саме таких підбір допомагає створити унікальну світлову гамму.

Своїм унікальним освітленням художницю зацікавив один з мальовничих куточків Іспанії. Саме тут відчувалася особлива велич природи. А картина, створена під враженнями від цього краєвиду є однією з центральних на виставці.

А. Бондар вважає, що каміння це важлива частина природи і любить їх не менше ніж квіти. У одному зі своїх триптихів вона намагається підкреслити весь символізм каміння, що є однією з найдавніших речей на нашій Землі.

Враження від подорожі до Карпат послужили поштовхом до створення картини, на якій зображені ялинки в тумані, а внизу — різнобарв’я трави і квітів.

— Анна дуже талановита і працьовита художниця, — підкреслює Василь Босенко. — Вже має свій власний погляд на мистецтво. Удосконалює себе у питаннях композиції і кольору. Задає багато питань. Це одна з моїх кращих вихованок. Впевнений, що попереду в неї багато творчих перемог.

А сама художниця усвідомлює, настільки багато їй ще треба зробити, щоб зайняти своє місце у національному мистецькому просторі. Аби стати врівень з тими митцями, які створюють культурну славу України.