Кращі акварелісти України

Акварель — це творча мистецька зона зіткнення вічних загальнолюдських тем та найсміливіших експериментів з кольором. Корінь «аква», що з латині означає «вода» свідчить, що саме ця стихія, без якої неможливе життя на нашій планеті, є базовою особливістю і фундаментальною філософською сутністю техніки акварельного живопису — найдемократичнішого, найдоступнішого і, в той же час, чи не найскладнішого напрямку світового мистецтва.

Незважаючи на примхи мистецької моди та капризи естетичних вподобань мистецького ринку, завжди залишається група художників, які віддають саме акварельній техніці хвилини свого творчого натхнення. В Україні вони нині гуртуються навколо творчих об’єднань «Акварелісти України» та «Акварелісти Києва».

Мета виставки — об’єднати кращих майстрів-професіоналів Києва, та продемонструвати поціновувачам образотворчого мистецтва їхні здобутки і новаторські пошуки в царині акварельної техніки.

— Дуже приємно працювати в Музеї історії міста Києва, сподіваюсь, що наша творча співпраця продовжиться, — наголосив відкриваючи виставку її куратор, заслужений художник України Анатолій Марчук. — Виставка вийшла велична. В її організації дуже допомогли керівництво та співробітники музею, всі художники, які долучилися до цього проєкту. Радий вітати гостей, серед яких багато відомих митців, що працюють в різних галузях української культури.

— Мою музику вже досить давно називають живописною, — зізнався композитор, лауреат Шевченківської премії Віктор Степурко. — У нас з Анатолієм Марчуком виникла ідея написати фортепіанний цикл за мотивами його акварелей. Цю музику можна було почути перед відкриттям виставки. Наступна акварельна виставка має відбутися у «Хлібні», що розташована в Національному заповіднику «Софія Київська». На цій виставці моя музика звучатиме у фортепіанному виконанні.

— Сьогодні велике свято, — підкреслив відомий український диригент Іван Гамкало. — Музику пишуть на папері, акварелі теж пишуть на папері. Але, щоб відтворити музику, треба її зіграти. А тут людина дивиться і зразу відчуває красу, переживає ті ж відчуття, що й митець, коли створював свої твори. Відкрив сьогодні для себе таку чудову виставкову залу в самому центрі столиці. Вдячний всім, хто сьогодні прийшов, аби розділити радість спілкування з високим мистецтвом.

— Хай живе Київська школа акварелі, — наголосив доктор мистецтвознавства, академік Дмитро Степовик. — Цій школі міг би позаздрити Лувр чи інший відомий музей, включно з Метрополітен у Нью-Йорку. Чому до нас приїздять вчитися студенти з Китаю? Чому вони їдуть не в Мюнхен, Париж чи Лондон, а саме до Києва? Тому що тут існує школа, яка йде ще від Київської Русі.

Акварелі малюють навіть діти. Але ви подивіться на цю майстерність, це розмаїття жанрів. Тут не лише натюрморти й пейзажі, але ще й чудові портрети, багатофігурні сюжети. Це говорить про високу школу в першу чергу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, а також Львівської академії, інших шкіл, які створили це чудове мистецтво.

Акварель — надзвичайно делікатне мистецтво. Адже якщо помилишся, зробиш неправильний штрих і твір пропав. А досконалі твори 14 художників, представлені на виставці, вражають своєю красою.

Шкода, що ми не маємо в Києві окремого музею акварелі. Виступаю з ініціативою, аби нова влада знайшла окреме приміщення для цієї виставки, яка складає тільки частину того, що створили київські, і, взагалі, українські акварелісти.

— Кажуть, що коли говорять гармати, то музи мовчать. Але українські музи не мовчать, вони говорять на повну силу, — зазначив народний артист України Анатолій Гнатюк. Також всі присутні мали можливість послухати українську поезію у виконанні відомого актора.

— Важливо, що є українське мистецтво, що в Україні існує глибока традиція. — Підкреслив відомий громадський діяч Ігор Ліховий. — Передивившись цю виставку відкриваю для себе те, що вважав зрозумілим. Коли ми йшли до школи, то мама нам клала у портфель акварель. Всі ми пробували малювати і це здавалося просто. Потім я зрозумів, що до створення акварелей майстер проходить через десятиріччя роботи в живописі, графіці, інших техніках.

Світ акварелей надзвичайно чутливий, надзвичайно ніжний. Він потребує щирості. Там не може бути лукавства, нещирості. Важко в акварелі працювати на замовлення, адже вона має йти від душі. Хотілося б бачити на таких виставках архітектурні акварелі, де б зображали пам’ятки України, які треба зберегти для нащадків.

Хочу подякувати за велику організаційну роботу, проведену куратором виставки Анатолієм Марчуком. За його ідею показати сучасну акварель, об’єднати майстрів. А представлені тут роботи заслуговують на окремий музей — музей акварелей.

— Ця виставка — одна з фантастичних ідей, які виникають в голові Анатолія Марчука, — зазначив відомий журналіст Василь Шандро. — А потім він ці ідеї втілює в життя. Ця виставка не лише для спільноти художників, але й для всіх тих, хто цікавиться, що відбувається в царині культури. Це виставка, на яку хочеться приходити знову, й знову. Акварель надзвичайно складна річ, адже нічого не можна переробити завтра. Це картини, які створюються тут і зараз.

— Ще сім років тому з Миколою Соколовим ми говорили про те, щоб організувати виставку київських акварелістів, — згадує народний художник України Микола Грох. — І це вдалося Анатолієві Марчуку — людині дуже активній. Саме активні особистості здійснюють великі справи.

Вже протягом чотирьох років в Одесі відбувається Міжнародне бієнале акварелі. Крім українських митців у ньому беруть участь художники з Молдови, Китаю, інших країн. Я теж два рази брав участь у цих бієнале. Хочу підкреслити, що сьогоднішня виставка має значно вищій рівень. Також хочу, щоб надалі і київські художники брали участь в одеському бієнале, аби світ побачив, який в Україні потужний рух акварелістів.

— Радісне, велике, несподіване й нас сьогодні свято — свято акварелі, — зазначив народний художник України Василь Перевальський. — Спасибі музею, який надав притулок такій прекрасній експозиції. Спасибі ініціаторам, бо без ініціаторів ніколи й нічого не відбувається. Спасибі акварелістам, які продовжують творити і в наш непростий час. Я дуже радий бачити роботи своїх колег. Для мене стало відкриттям, що дехто з них працює в цьому непростому жанрі. Приміром, я не знав, що прекрасні акварелі малює Микола Соколов. Анатолія Марчука раніше знав як авангардиста, абстракціоніста. А сьогодні бачу його прекрасні акварелі.

Хотілося, щоб у нас з’явилися меценати, які б колекціонували акварелі. А Національній спілці художників України треба зробити велику виставку акварелей, на якій, крім київської були б представлені одеська, львівська, чернігівська та інші школи.

Також зі своїм напутнім словом виступили президент Національної академії мистецтв Україні Андрій Чебикін та лауреат Шевченківської премії Василь Чебаник. Відбувся невеликий концерт, під час своє мистецтво подарували народна артистка, оперна виконавиця України Ірина Даць, відомий співак Сергій Файфура та заслужений артист України, скрипаль Кирило Стеценко. К. Стеценко привітав учасників та гостей виставки від ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та розповів як просвітяни готуються до відзначення 90-річчя від дня народження відомого українського поета Дмитра Павличка.

В експозиції представлені роботи чотирнадцяти професійних митців, членів НСХУ, імена яких добре відомі у світі образотворчого мистецтва.

Свої роботи на виставці зокрема представив Василь Шпак — художник графік, педагог, у творчому доробку якого станкова графіка, мала графіка (екслібрис), живописні твори (натюрморт й пейзаж). Анатолій Марчук — організатор щорічних пленерів у Козичанці та Макарові, в яких беруть участь молоді та визнані художники. Лариса Пуханова — автор понад тридцяти персональних виставок. Олеся Варкач — митець, основними темами робіт якої є любов до природи, добро, пізнання та духовна краса. Микола Грох — лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів за краще оформлення книжок. Андрій Чебикін активно сприяє розробці та утвердженню в українському мистецтві нових художньо-виразних засобів. Марина Ольхова працює в техніках акварелі та пастелі, ілюструє дитячу літературу. Інна Пантелеймонова має понад двадцять персональних виставок, бере активну участь у міжнародних симпозіумах. Роботи Наталії Журавльової зберігаються у приватних колекціях Іспанії, Греції, Литви, Китаю, Туреччини, Німеччини, Болгарії. Тетяна Кугай у свої творчості комбінує графічні та живописні техніки. Філіп Чорнобров працює як дизайнер, проєктує інтер’єри, створює декоративні вітражі, фонтани, світильники, займається різьбленням по дереву, створює монументальні панно.