На свято врожаю

Лише нещодавно розпочався новий театральний сезон, а в Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка відбулася вже друга прем’єра. На Камерній сцені ім. Сергія Данченка Андрій Приходько поставив виставу «Лунаса», жанр якої визначив як танці на свято врожаю. В основу постановки покладена п’єса Брайана Фріла «Танці на Луназу». Український переклад здійснила Теодозія Зарівна.

П’єса ірландського класика Брайана Фріла (1929 — 2015) «Танці на Луназу» вже через рік після написання у 1991 році отримала чимало літературних та мистецьких нагород, серед яких: Премія Лоренса Олів’є та Нью-Йоркська Премія Тоні.

Серед створених автором п’єс, а їх за всю його творчу кар’єру написано та поставлено 24, на багатьох сценах Ірландії, Великобританії, Америки, п' єса «Танці на Луназу», окрім вишуканих художніх якостей, цікава ще й тим, що вона побудована на автобіографічному матеріалі.

Зі щирою ніжністю і щемом від імені героя Майкла автор розповідає про життя своєї родини: матері, її сестер, дядька та вічного мандрівника, мрійника батька.

Дія відбувається у 1936 році, у переддень Свята Лунаси — свята родючості, продовження роду, урочистий початок збору врожаю. Першого серпня родини у повному складі виходили на поля, аби поласувати першими плодами, влаштувати бенкет просто неба, повеселитися та потанцювати. Подібним святом у нас є Медовий та Яблучний Спас (Свято Преображення Господнього).

- Автор як істинний ірландець переймається тим, що згасає його рід, через те, що його тітки, красиві, сповнені внутрішньої духовної сили, все життя прожили в пуританських обмеженнях, не дозволяючи собі навіть найменшої радості — взяти участь у Святі Лунаса, — розповідає Андрій Приходько. — Адже ж це не є пристойним. Їхні мрії лишаються мріями. І хоча автор описує суто ірландські традиції та звичаї, у п’єсі відчувається неабиякий вплив А. Чехова (невипадково Брайан Фріл захоплювався творчістю цього автора та перекладав його п’єси).

У даному випадку свято виступає як символ божественного провидіння, що веде кожного з нас по життю. Стукає повсякчас, але ми закриваємося вигаданими шорами і тим самим не в змозі, навіть подекуди боїмося прийняти щастя, яке дарує Господь.

В індусів святоустрій — це танець Шиви. І Брайан Фріл своїм твором ніби говорить: танець — вияв волі, кохання, любові, вічного кола життя…

Вистава ще перебуває у процесі творення. Але вже зараз можна відзначити яскраву гру народної артистки України Лариси Руснак (Кейт), заслуженої артистки Світлани Прус (Мегі), акторів театру Олени Івасівої-Фесуненко (Агнес), Тетяни Луценко (Роуз), Дани Кузь (Кріс), Олександра Яреми (Джек) та Івана Залуського (Джері). Особливо ж запам’ятовується ліричний образ Майкла, створений заслуженим артистом Сергієм Калантаєм.

Фото надано театром