Покоління з шістдесятих

В експозицію увійшли роботи українських митців — Олега Єржиковського, Віктора Козика, Бориса Литовченка і Валентина Реунова, які є майже ровесниками. Троє з митців активно працюють і сьогодні.

Олег Єржиковський народився у Києві у відомій творчій родині. У дитинстві, як згадує сам митець, його долю вирішив намальований ним кораблик. Відомий художник Володимир Костецький тоді сказав, що дитина відчуває колір і хлопця віддали навчатися у художню школу. Його вчителями були Петро Жаров та Валентин Смирнов. Після вступу до художнього інституту, юнак почав шукати свій шлях у творчості, а після його закінчення з групою архітекторів здійснював оформлення будинку культури заводу ім. Антонова, був задіяний в інших проєктах, виконував замовлення живописно-скульптурного комбінату і весь час експериментував, пам’ятаючи основний принцип своєї мами, Ніни В’ячеславівни Котек, — любити колір. І зараз цей принцип Олег Сергійович активно і свідомо втілює в життя.

Віктор Козик теж народився у Києві. Художню освіту здобув у Республіканській середній художній школі імені Тараса Шевченка (до речі, тпи він навчався разом Олегом Єржиковським), потім був художній інститут, участь у міських, республіканських та всесоюзних художніх виставках. Працював на Київському художньо-виробничому комбінаті, а з 1991 року — повністю поринає у творчість. Живопис для майстра — це повна палітра життя з його злетами і падіннями, сподіваннями, біллю, радістю та надією. Віктор Георгійович завжди намагається створити на полотні невловиму гру кольору, аби його робота «ожила» і глибоко схвилювала глядача.

Борис Литовченко родом з Запоріжжя. Навчався в Одеському державному художньому училищі і Київському державному художньому інституті. З 1964 року викладає у Державній художній школі імені Тараса Шевченка. За цей час виховав сотні юних митців. Майстер понад півстоліття плідно працює в різних жанрах живопису. Його інтуїтивне почуття кольору особливо відчувається в натюрмортах та пейзажах. Борис Олександрович уміє передавати свіжість морського повітря, подих Карпатських гір, мрійливість Седнєва. При цьому він не занурюється у копіювання місцевості, а передає настрій та енергію. Принцип життя майстра у праці. Він працює, навчає і живе мистецтвом.

Валентин Реунов (1939 — 2007) — київський художник, колекціонер, реставратор. Як і його друзі, Віктор Козік та Олег Єржиковський, закінчив художню школу і Київський художній інститут. Брав участь у всеукраїнських та міжнародних виставках. Він малював натюрморти, і як сам зізнавався: «натюрморту я зобов’язаний порятунком своєї честі та індивідуальності». Він був інтелектуалом та ерудитом, який чудово знав усі періоди в історії мистецтва, його види та жанри.

Художні твори майстрів знаходяться у приватних колекціях та музеях всього світу.

Одні покоління йдуть, приходять інші і цей рух невпинний. А нова експозиція дає можливість завітати до художників, які передають глядачам душевне тепло через енергію своїх картин і заряджають на добро, красу і радість…

На відкриття виставки завітали мистецтвознавці, художники, науковці, музейники, галеристи, всі, хто цікавиться сучасним українським образотворчим мистецтвом.

— Назва нашої виставки — «Покоління». Це слово хочеться говорити без пафосу. Це покоління, якому, як мені здається, сучасники чогось недодали. Цією виставкою хочеться висловити нашу повагу і вдячність за їхню творчість, — наголосила мистецтвознавець Ірина Алексєєва. — Раді, що сьогодні у нас є можливість ширше ознайомитися з творчістю цих чотирьох художників.

Всі вони — ровесники. Їхнє народження припало на передвоєнні роки. А молодість — на період шістдесятництва, відлиги. По різному склався творчий шлях кожного з них, їх цікавили різні теми і різні погляди на мистецтво. Але мені здається, що у цій різноманітності є суть, яка допоможе нам зрозуміти часи їхньої молодості, побачити сходинки творчого розвитку цих митців, по-іншому подивитися на деякі історичні події.

Ті роботи Валентина Реунова, які представлені в залах, з нашої колекції. Валентин був великим другом Музею сучасного мистецтва України. Коли наш музей був у процесі створення, він надавав всіляку допомогу, ділився своїми поглядами на колекціонування, іншим досвідом. Ми раді, що його роботи є в нашій колекції, і намагаємося частіше їх експонувати.

Вперше так широко представлена творчість Олега Єржиковського. Ці твори дозволяють прослідкувати різні періоди творчості художника. Маємо задуми щодо його великої творчої родини, які плануємо втілити у життя найближчим часом.

З Віктором Козиком нас єднає давня творча дружба. Він бере участь в багатьох пленерах, у тому числі й організованих нашим музеєм. На цій виставці він розкрив свій талант по-новому — таке світло, такий темперамент.

З Борисом Литовченком наш музей познайомився не так давно і ми дуже раді цьому спілкуванню. У його роботах феєрверк кольору, оптимізму. Саме такі люди повинні виховувати підростаюче покоління художників і передавати свій досвід. На виставку завітало багато учнів Бориса Олександровича, вони його люблять і цінують.

Хочеться, щоб ця виставка переросла в музейний проєкт, де ми могли б відкривати нові імена, де б представляли колективні виставки художників, які об’єднані дружбою, творчістю, поглядами.

Заслужений художник України Олександр Міловзоров у своєму виступі звернув увагу на високій рівень київської школи художників, до якої належать всі ці митці. На його переконання художників треба знати і поважати коли вони ще живі. Саме тому велике подяка Музею сучасного мистецтва України, який активно пропагує творчість наших сучасників.

Заслужений художник Петро Зикунов наголосив на тому, що українська художня школа одна з найкращих у світі, а всі ми маємо пишатися, що живемо поруч з такими талановитими майстрами пензля.

Олег Єржиковський, Віктор Козік та Борис Литовченко розповіли про деякі секрети своєї творчості та поділилися спогади про свого друга і колегу Валентина Реунова.

На всіх присутніх, окрім споглядання мистецьких творів, чекала чудова музика, яка звучала у виконанні лауреатів міжнародних конкурсів під керівництвом Павла Колпакова. Цього вечора талановиті музиканти заграли твори ХХ — ХХІ століть.

Серед представлених в експозиції робіт запам’ятовуються морські пейзажі Віктора Козика «Дикий пляж», «Голуба затока», «Адалари»; вражають довершеністю портрети Бориса Литовченка «Людмила», «За туалетом», «Тетяна Осипчук», «Портрет дівчина в помаранчевому»; милують око малюнки Валентина Реунова «На базарі», «Жінка на велосипеді», «Писар»; рясніють багатством барв натюрморти Олега Єржиковського «Квіти і гори», «Натюрморт із амбарним замком», «Натюрморт із засушеною рибою», «Риба та мушлі», «Іриси».

Вистава «Покоління» в Музеї сучасного мистецтва України триматиме до 15 грудня.