Сюрпризи від Склерозу

На суд театральної публіки Києва нещодавно представили виставу Вінницького академічного українського музично-драматичного театру імені Миколи Садовського «Селфі зі склерозом». Виставу поставила головний режисер театру, народна артистка України Таїсія Славінська за п’єсою нашого сучасника, письменника-гумориста Олександра Володарського.

Майя Михайлівна — головна героїня незвичайної комедії, якій виповнилося 88 років, стверджує, що любов це найцінніше, що дарує людині доля. Жінка прожила довго життя і відчуває, що незабаром полине у засвіти. На жаль, своїми спогадами їй ні з ким поділитися. І співрозмовником стає її власний склероз.

— Коли мене питають про що буде вистава, я завжди кажу про любов, — розповідає пані Таїсія. — Нещодавно ставила дитячу казочку «Дймовочка та Метелик». Мене теж запитували, про що буде ця історія. Я відповідала: «Як про що, про любов. Якщо немає цієї складової, тоді не варто братися за матеріал».

«Селфі зі склерозом» — це гімн любові, котру жінка пронесла через все своє життя. Це не може не чіпляти. Справа не в склерозі, не в болячках. Мене зачепила тема вірності першому коханню на все життя.

Прем’єра відбулася 1 листопада 2018 року. Почали працювати над виставою ще до літніх відпусток. Треба було відчути матеріал, аби він приріс до тебе. А з початку театрального сезону вийшли на фінішну пряму.

Артисти, які задіяні у цій виставі, провідні актори нашого театру. Це народна артистка України Клавдія Баріл, яка грає Майю Михайлівну. Режисер і актор Григорій Сиротюк (Склероз). Олександр Радько (Рома Оськін, Арчіл Олександрович Мікелтадзе, Веніамін Іонович Єсафов) — теж заний актор, він щільно задіяний у репертуарі.

Автор приїхав на прем’єру вистави. Мені здається, що вона йому сподобалася. Як зараз модно говорити «зайшла».

Ми співпрацюємо з художницею Тетяною Гусєвою-Ковтун. Це була наша третя спільна робота. Відчуваємо з нею одна одну. Декорації — це куби різних розмірів. Кожен з них — певний шматок життя героїні. У нас багато таких кубиків. Разом вони складають її життєвий лабіринт. Також додали задзеркалля.

Існує неповторний ефект малої сцени, на якій граємо цю виставу. Проте показували її на великій під час бенефісу Клавдії Баріл. Також грали «Селфі зі склерозом» на великій сцені під час гастролей у Кропивницькому.

Вистава розвивається, живе. Гадаю, що вона стала більш глибокою. Це вже живий організм. Класно, коли вистава доходить до такого рівня. Вона жива. І сьогодні не буде такою, якою була вчора.

Плануємо і далі служити мистецтву, працювати, ставити нові вистави. На квітень запланована прем’єра вистави «За двома зайцями» Михайла Старицького. Ми, напевне, єдиний український театр, який ще не звертався до цього твору. Зрозуміли, що на сьогоднішній день цей матеріал актуальний як ніколи.

Відомий український режисер, мій педагог Валерій Пацунов працює над виставою «Гра в детектив» за п’єсою Анатолія Дяченка. До Міжнародного дня театру готуємо велику концертну програму «Магія театру».

На київський показ вистави завітав автор, якого ми попросили поділитися своїми враженнями.

— У цієї героїні є прообраз — моя мачуха Марія Михайлівна, — розповів Олександр Володарський. — Я написав про неї багато оповідань і мініатюр. Зараз їй 92 роки. Мені запропонували створити п’єсу про цю жінку.

«Селфі зі склерозом» написав 2014 року. Нині її вже поставили у Київському національному академічному Молодому театрі, а також у театрах Одеси, Вінниці, Маріуполя, Кишинева, Чикаго, Благовіщенська. Бачив усі українські постановки. Якщо артистці з Вінниці, яка виконує роль головної героїні 70 років, то київській — 28, а маріупольській — 85. Всі вони створили неповторні образи.

Вінницький театр зробив чудову виставу. Прекрасний акторський ансамбль. Особливо запам’ятовується Клавдія Баріл, яка грає Майю Михайлівну…

Столичний глядач мав можливість подивитися виставу «Селфі зі склерозом» на сцені Київського академічного театру «Колесо» у рамках Українського формату Міжнародного театрального фестивалю камерних вистав AndriyivskyFest. Хочеться побажати талановитій роботі вінничан потрапити до фінальної, міжнародної частини фестивалю.

Фото Олександра БЄЛЄНЬКОГО