Марія Примаченко на Сумщині

Напередодні запровадження карантину у Музейно-виставкому центрі «Тростянецький», що на Сумщині, відкрили виставку робіт видатної української художниці Марії Примаченко «Люди, квіти, птахи та звірі» з фондів Сумського художнього музею імені Никанора Онацького.

У фондах Сумського художнього музею зберігається 51 робота Марії Оксентіївни. Ці картини вже бачили жителі багатьох райнів і міст Сумщини. На відкриття виставки у Тростянці завітало багато пооціновувачів образотворчого мистетцва різних поколінь. Експозицію оглянули учні загальноосвітніх шкіл міста та району.

— Марія Примаченко створила понад 500 картин. Своєю унікальністю вона вразила не лише українців, але й Мілан, Париж, Відень, Прагу, міста США та Канади, — розповідає науковий співробітник Музейно-виставового центру «Тростянецький» Надія Шевлякова. — Марія Примаченко народилася 30 грудня 1908 року (12 січня 1909 за новим стилем) у селі Болотня, нині Іванківський район Київської області.

Батько, Оксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі у вигляді стилізованих головкатих зображень. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання (сама Марія вбиралася у сорочки, вишиті власноручно).

Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою — поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Марія Оксентіївна гідно і мужньо пронесла всі життєві знегоди, пізнала щастя любові (хоча чоловік загинув на фронті) і щастя материнства: її син Федір — теж народний художник, він був її учнем і другом.

«Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…» Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити.

Талант Примаченко відкрила у 1936 році майстриня-ткаля і вишивальниця киянка Тетяна Флору (у 1960−1970-х роках широку популяризацію творчості Примаченко організував журналіст Г. Мєстечкін). У 1936 році Марію Овксентіївну запросили до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стала різноманітнішою — Марія малювала, вишивала, захоплювалася керамікою. У Державному музеї українського народного та декоративно-ужиткового мистецтва зберігаються її чудові керамічні глечики й тарелі цього періоду. Яким Герасименко, визнаний майстер української кераміки, охоче передавав Примаченко виготовлені ним різних форм вироби, а Примаченко розписувала їх рудими лисичками, страшними звірами, крокуючими по стеблах полуниць блакитними мавпами і неповторними зеленими крокодилами, вкритими квіточками.

Картини Марії Примаченко дуже яскраві, показують її ентузіазм, віру в щасливе майбутнє. Серед її робіт — ранкові квіти, тварини. Вона ніколи не бачила ні лева, ні мавпи, а малювала їх так, як розказували люди.

На виставці представлені картини «Мавпа звичайна», «Мавпа українська». «Мавпа красуня». У цих мавп обличчя людини, а тулуб — тварини, чи то корови, чи бика. Вражають роботи на українську тематику. Приміром, «Несе Галя воду».

Твори художниці надзвичайно оригінальні і яскраві. Їх високо оцінив Пабло Піксасо, який назвав творчість мисткині «українським примітивізмом».

З тильного боку кожної картин — напис, повчання художниці. Вона не мала хорошої освіти, але її чарівні слова подобалися багатьом. «Насе Наля воду, а чи донесе вона куди потрібно», -перефразовує Марія слова народної пісні.

Одного разу її запросили в школу і вона намалювала чудові квіти в яких вгадувалися дитячі обличчя. І написала під картиною: «Вчителі, не мучайте дітей, пожалійте їх, вони ж як квіточки»…

Музейно-виставковий центр «Тростянецький» розташований у дворянській садибі ХVІІІ — ХІХ ст. побудований в істилі неокласицизму, з елементами барокко. Під дахом садиби знаходяться краєзнавчий музей, картинна галерея, кімната-музей П. І. Чайковського та Музей шоколаду. Тут періодично відбуваються концерти класичної музики, виставкові проєкти. Один з об’єктів МВЦ «Тростянецький» — унікальнька архітектурна пам’ятка ХVІІІ ст. державного значення Круглий двір.

У МВЦ «Тростянецький» сподіваються на продовження співпраці з Сумським художнім музеєм ім. Никонора Онацького. Можиливо згодом у Тростянці покажуть роботи Костянтина Власовського та Івана Кавалерідзе з фондів цього музею.

Фото Оксани БАБАЄВОЇ