Пам’яті Великого майстра

— Режисери та автори цього концерту — Марина Корогода та Тетяна Авраменко, — зазначила директор-художній керівник театру Ільїна Генсіцька. — Вони знайшли цікаву форму подачі, це був вечір спогадів. Крім цього було багато цікавих матеріалів — відео, інсталяції. Все це допомогло розкрити багатогранну постать Миколи Олександровича з різних боків. Були присутні його колеги, з якими він працював раніше.

Частину номерів складали пісні «Берегині», над якими працював ще Микола Олександрович. Запросили ансамблі «Кралиця» і «Голосухи». Отож, були виступи не лише нашого театру, а й інших створених ним колективів.

А ось що розповіли творці цієї програми.

Марина Корогода, дочка Миколи Буравського, акторка театру «Берегиня»:

— З дитинства я виростала за кулісами. Попри те, що навчалася у школі з фізико-математичним ухилом, не уявляла свого життя без театру, без музики. Бо вони оточували постійно. А ще батьки брали на гастролі. Коли подорослішала, батько допомагав підготуватися до вступу до університету.

Я була ініціаторкою концерту. У цьому році Миколі Олександровичу виповнилося б 85 років. Ми не змогли відзначити його 80-ліття, бо тоді на заваді став карантин. Вирішили провести цей захід трохи пізніше, але батько захворів і його не стало. Потім почалося повномасштабне вторгнення. Але воно не стало нам на заваді, щоб ми відзначили 85-літній ювілей Миколи Буравського. Переговорила з директором-художнім керівником нашого театру. Ільїна Борисівна зізналася, що теж хотіла б підняти цю тему.

Чим могла я допомагала режисерці Тетяні Авраменко. Передивлялася фотоархіви, світлини треба було довести до кращого стану. Робила фоторяд. Запропонувала, які б пісні могли бути на цьому вечорі. Запросила друзів батька взяти участь у концерті.

Також була оператором фільму, який робила Тетяна Авраменко. Вона написала сценарій, але не могла сама все відзняти. У нас вдома була міні-студія (усміхається). Сподіваюся, що відео вийшло не зовсім погане.

Крім Тетяни безмежно вдячна Олексію Дичці. Він брав участь у бойових діях, а зараз на реабілітації. Не дивлячись на те, що лише нещодавно вийшов з лікарні, погодився, щоб у нашому фільмі в основному звучав саме його голос. В озвучці також взяли участь Анатолій Пахомов, Людмила Болтівець та Наталія Кучер. Крім цього Олексій монтував те, що відзняли ми з Тетяною.

Допомагав звукооператор Нікіта Коновалов. А Людмила Повжик подала світло на сцену. Це також дуже копітка робота. А ще хотілося б згадати головного хормейстера нашого театру Івана Сінельнікова.

Перед цим ми випустили нову концертну програму і щоб підготуватися до цього вечора у нас була лише одна репетиція. Оркестрова, вокальна та балетна групи активно включилися в роботу. Таке враження, що Микола Олександрович був разом з нами. Ми згадали те, що не співали 5−6 років і змогли швидко спрацюватися.

Хочемо допрацювати цей фільм і ще його показувати. Можливо він стане основою для наступних вечорів пам’яті. Будемо додавати концертні номери, можливо ще зніматимемо відео.

Тетяна Авраменко, режисерка-постановниця:

— На привелике щастя мені поталанило застати Миколу Олександровича в театрі, а також співпрацювати з ним у тандемі над низкою вистав. За цей недовгий час я багато чому навчилася в нього і змогла осягнути, якою він бачив «Берегиню» — як щиро її любив і дбайливо виховував кожного артиста. Це безцінний досвід, який залишиться зі мною на все життя.

Велика туга, що спільного часу було так небагато. Я б хотіла ще багато запитати і перейняти у Великого майстра.

Ініціатива створення концерту пішла від дочки Миколи Олександровича Марини Корогоди. Дирекція театру пішла нам на зустріч.

Я одразу загорілася цією роботою, бо творчість Миколи Буравського завжди була мені близькою. Хотілося висловити свою щиру любов і глибоку повагу до нього.

Вперше у своїй режисерській практиці мені довелось створювати концерт, що поєднував авторські мультимедійні інсталяції з живим виступом колективу. Першим етапом стало інтерв’ю з дочкою Миколи Олександровича, а також із його дружиною — співзасновницею «Берегині» Надією Буравською. Саме за їхіми веселими і сумними розповідями створювала сценарій, який в подальшому ліг в основу майбутнього концерту. Надалі відбувся запис та монтаж аудіодоріжок. Цим зайнявся наш режисер звуку Микита Коновалов. У записі брали участь актори театру: Анатолій Пахомов, Людмила Болтівець, Наталя Кучер. Долучились до запису і ми з Мариною Корогодою. Голос оповідача втілив наш актор Олексій Дичка, який служить в лавах ЗСУ і наразі знаходиться на реабілітації після поранення. Окрім озвучення відеоінсталяцій, Олексій також погодився допомогти з відеомонтажем.

У подальшому мали лешень два дні і дві безсонні ночі для зйомок. Театр продовжує жити і працювати. Йдуть планові вистави, готувалася дитяча казка і нова концертна програма. Тому часу для роботи над цією програмою було обмаль.

Для зйомок довелось пригадати дитячу любов до витинанок, вирізаючи під кожен кадр нові образи. А також осягнути нову для мене техніку створення розкадровки, аби потім як найкраще і найоперативніше все зафільмувати. Марина Корогода долучилась як оператор. Робота була кропітка і не проста.

На останньому етапі долучився повний склад колективу, який радо підтримав ініціативу пригадати твори «Берегині «від моменту її заснування до сьогодення. Особливий внесок у відновлення музичного матеріалу зробив оркестр театру. Старше покоління передавало свої спогади новим музикантом і в спільній праці дали змогу кожній обраній композиції знову зазвучати на сцені «Берегині».

Вперше на сцені нашого театру прозвучала авторська композиція артиста оркестру Євгена Жарінова «Вечірня прогулянка».

Було надзвичайно важливо і щемливо, що на вечір завітав фольклорний колектив «Голосухи». Це перший ансамбль, який створив Микола Олександрович. Загалом крім «Берегині» він дотичний до створення багатьох фольклорних колективів, по Києву і всій Україні.

У нашому оркестрі й сьогодні грає Дмитро Кулєчьов, який пройшов довгий творчий шлях пліч о пліч з Миколою Олександровичем спочатку в «Голосухах», надалі в «Золотому перевеслі» і аж до самої «Берегині».

Також на вечорі був актор з першого складу театру — Степан Школьний. З його вуст прозвучали спогади про перші роки життя театру та співпрацю з Миколою Буравським.

Для того, щоб глибше передати атмосферу студентських років Миколи Буравського, до концерту долучився фольклорний ансамбль «Кралиця» під керівництвом Івана Сінельнікова, який наразі є головним хормейстром «Берегині».

Дуже хочеться, щоб пам’ять про Миколу Буравського не згасала. Тому ми плануємо щороку створювати нові концерти та вечори спогадів. Будемо шукати нові підходи, щоб дедалі ширше розкривати перед глядачами історію життя і творчості нашого засновника. А також незмінно нести людям український фольклор, який Микола Олександрович, без перебільшення, вважав українською Біблією.

Наразі я знаходжуся в підготовчому етапі створення вистави «Зерносховище» за п’єсою Наталки Ворожбит. Почали перші обговорення з Іваном Сінельніковим щодо підбору музичного матеріалу. Намагаємося вибудувати чітку музичну концепцію, аби фольклор у виставі мав не лише ілюстративний контекст, а і доносив глибоку думку до глядача.

Тема Голодомору дуже складна і болюча для нашого народу, до неї не можна ставитись легковажно, тому на підготовчий період йде багато часу. Матеріал гостро відгукується у сьогоденні тому на початку наступного театрального сезону ми обов’язково приступимо до перших репетицій.

Світлини Вадима Гнідаша.