Не лише про хмільні напої

Ця концертна програма відкриває театральній публіці світ хмільних напоїв у фольклорній пісенній творчості. Готуючись до програми, її автор Іван Сінельніков (гуру української фольклористики) дослідив історію алкогольних напоїв у народній творчості від обрядових, весільних до пісень 20 століття. І хоча комусь може здатись, що український фольк містить багато згадок про напої різної міцності, але насправді творцям програми довелось зробити кілька мозкових штурмів, щоб відшукати цікаві зразки.

— Це тематичний концерт, ідея якого виникла досить спонтанно, — розповіла директор-художній керівник театру Ільїна Генсіцька. — Нам здається, що є дуже багато застільних українських пісень, де згадуються алкогольні напої. Насправді це не так. І нашому головному хормейстеру Івану Григорович Сінельнікову довелося добре покопатися, аби дістати зі свого багаторічного багажу різнопланові пісні. Щоб це були не тільки застільні пісні, а й історичні, не лише ліричні, побутові, а й козацькі, весільні, обрядові. Це був широкий спектр пісень, де одним, або кількома словами згадується якийсь алкогольний напій.

Тематична зав’язка саме на такий варіант. Але сам концерт вийшов досить нестандартний. Майже всі пісні незнайомі і ми не співали їх у нашому репертуарі. Було багато цікавих зразків, які Іван Григорович віднайшов у своїх експедиціях. А також ті, що взяли з репертуару когось з колег.

Цікаво, що представлені фольклорні зразки до середини ХХ століття. Можна дослідити, як пісня з авторської ставала народною, яким чином у різних регіонах був перероблений текст і трішки мелодія. І як радянська епоха відображалася в українському фольклорі. Доволі пізнавальна історія.

— Я вже мав щастя працювати у театрі «Берегиня» ще в 90-х роках, зазначив режисер-постановник, заслужений працівник культури України Іван Сінельніков. — Понад дванадцять років у цьому колективі співала моя дружина Валентина, а нині на сцені «Берегині» виступає наш син Володимир.

Минулого року директорка-художня керівниця театру Ільїна Борисівна Генсіцька, звернулася до мене з пропозицією знову долучитися до творчого процесу в театрі. Цей заклик я прийняв із великою вдячністю та внутрішнім трепетом — бо це не просто колектив, це жива тканина традиції.

Почали ми з відновлення старого репертуару, а згодом розпочали й пошук нових пісень. У акторів нерідко виникали сумніви: для чого ми це вчимо? Чи воно взагалі звучатиме зі сцени? Та я завжди повторював: театр «Берегиня» — це не звичайний заклад культури, це єдиний у своєму роді фольклорний театр в Україні. Його місія — не лише зберігати традиції, а й творити новий якісний сценічний фольклор.

Особливу цікавість у виконавців викликали ті пісні, які ще ніколи не звучали зі сцени. Це були живі, автентичні твори з моїх фольклорних експедицій, а також пісні, які збирали мої студенти під час польових досліджень. Саме з цього унікального матеріалу ми склали нашу першу програму. Понад два місяці тривала робота, і вже в кінці листопада відбулася прем’єра, яку згодом ми не раз повторювали.

Я завжди стояв на тому, що кожен колектив має мати власне творче обличчя, власний репертуар. У нашій країні зібрано й зафіксовано тисячі народних пісень, розшифрованих, виданих на компакт-дисках — вони тільки й чекають, щоб знову зазвучати зі сцени. Справжні скарби лежать у фольклорних лабораторіях — їх варто оживити!

Першою програмою у моєму новому творчому етапі стало фольк-шоу «Скидай сандалі». Після прем’єри ми ділилися враженнями, співали пісень — і саме тоді прозвучала весела народна «Горілочка наша, великомучениця». Ільїна Борисівна з усмішкою запитала: «А ще щось про горілку є?» — «Та скільки завгодно!» — відповів я. Ідея створити окрему програму на цю тему одразу ж захопила всіх — і досвідчених акторів, і молодих учасників трупи.

Матеріалу виявилося так багато, що частину довелося відкласти на майбутнє. Перший сценарій був надто об’ємним, але ми скоротили його — бо сцена, як і слово, потребує лаконізму. До програми увійшли обрядові пісні — зимові, весільні, літні — де згадуються мед-вино, мед-пиво, а також побутові, козацькі, історичні, жартівливі пісні, у яких присутній мотив алкоголю.

Назва програми — «Де п’ється, там ллється» — це не гімн пияцтву. Це — художнє відображення реалій традиційного сільського життя. У багатьох піснях, до речі, пияцтво висміюється, бо в народі до нього завжди ставилися критично: п’яниць не шанували, а часом і виганяли за межі громади.

Я завжди дуже уважно ставлюсь до підготовки кожної програми. Звісно, і в цій можна знайти якісь дрібні недоліки, але загалом я залишився задоволений. Тема, пісні, результат — усе викликало щиру підтримку як у колективу, так і в глядача.

Висловлюю щиру подяку артистам Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» за натхненну працю, а також студентам-фольклористам, учасникам фольклорному ансамблю «Кралиця», факультету музичного мистецтва КНУКіМ, які вже вдруге долучилися до концертної співпраці з театром.

Нині готуємось до нового проєкту. Ільїна Генсіцька запропонувала створити програму, присвячену козацькій тематиці. Початок роботи — вже цієї осені. І ми з нетерпінням чекатимемо на зустріч з глядачем.

Фото Вадима Гнідаша