Весняні спалахи влітку

На екваторі літа у Музеї історії міста Києва відкрилася колективна виставка Української творчої жіночої фундації W’ART «У пошуках гармонії. Весняні спалахи».

Ще не так давно ми споглядали буйне цвітіння дерев із вікон своїх домівок без можливості насолодитися ним сповна. Ловили перше сонячне тепло під час коротких «прогулянок» до продуктових магазинів і думали, що проґавили весну. Але, як переконують організатори виставки «У пошуках гармонії. Весняні спалахи», ніколи не пізно надолужити втрачене. Саме тому вони не змінюють назв і концепцій, а здійснюють виставковий проєкт із надзвичайно весняною назвою просто у розпал літа.

Ще у грудні минулого року в Музеї історії міста Києва відбулася колективна виставка фундації W’ART «У пошуках гармонії». А «Весняні спалахи» — це немов продовження і доповнення цього проєкту.

Художниці, чиї роботи об’єднані в одній експозиційній залі, знаходять своє натхнення не в матеріальному, а в ідеальному світі, де мешкає Краса, Любов, Добро, Емоція та Гармонія. Ця виставка поєднала різних жінок-художниць з усіх куточків України. Учасниці проєкту мають різний вік, освіту, вподобання, тематику і стиль живопису. Та всі вони сповнені нестримного бажання створювати навколо себе гармоній простір, досконалий і зрозумілий, а також досягнути у творчих пошуках справжнього порозуміння.

Фундація W’ART, створена 2018 року, об’єднує українських художниць задля спільної творчості, співпраці, миротворення, пошуку компромісних рішень, розбудови толерантного демократичного діалогу між митцями світу.

Серед учасниць проєкту — художниця і адвокат Ганна Мандрик, яка народилася і мешкає в Одесі. Захопилася живописом вже будучи успішним і авторитетним адвокатом. Людина в такому статусі зазвичай цілком і повністю поглинена улюбленою роботою, але якщо вже є творчий дар, то він обов’язково проявиться і змусить змінити звичний спосіб життя. Сьогодні художниця працює в різних техніках і стилях. Їхній вибір диктує задум картини. Ганна переконана, що оскільки плин часу не можна зупинити, треба насичено жити тут і зараз, щоб обов’язково після себе залишити щось хороше. І їй це вдається. Картини мисткині дарують добрі почуття, викликають у людей радість. А щоб подарувати радість, має радіти душа художника.

Художниця і поетеса Єлена Варт родом з прекрасного і мальовничого містечка Канева. «Для мене дуже важливі емоції і в житті, і в мистецтві, саме це я намагаюся передати через свої полотна світові, — розповідає пані Єлена. — Зупиняється час, всі думки живуть своїм життям, з’являється якесь чарівне, надприродне почуття. Ці рідкісні моменти натхнення беруться звідусіль, адже красу і щастя легко відчути, вони навколо нас: в теплоті близьких людей, в променях сонця, в краплях дощу».

Архітектор і художниця Ольга Костюченко живе і працює в Києві. Мистецтвом захоплюється з дитинства. Поклик до чуттєвого, більш тонкого сприйняття ніколи її не полишав. Картини виконані гуашшю на картоні з авторською ґрунтовкою для підкреслення кольору та фактури. Гармонія для Ольги у філософському осмисленні Всесвіту, в поєднанні мікро- та макрокосмосу. Враження від гірських пейзажів, які одночасно засвідчують минуле і майбутнє, плинність часу та вічність, переплетені й закарбовані в її картинах.

Ірина Стольникович все життя шукає баланс між внутрішнім та зовнішнім світом. З часом навчилася помічати щасливі дрібниці навколо: щиру посмішку незнайомої людини, сонячний промінь на плечі, розквітлу квітку в саду… Треба тільки іноді підняти голову та відірватися від метушні. Вдихнути і видихнути на повні груди життя. Малювати любить з дитинства. А три роки тому нарешті спробувала написати свою першу роботу олійними фарбами. Тепер її не зупинити. Не може не писати. Це як ковток життя, як зцілення від багатьох життєвих негараздів. Це любов, якою художниця хоче поділитися зі Всесвітом. Просто дарувати тепло і радість кожному.

«Мої картини засновані на чуттєвому сприйнятті світу і наділені в сюжеті філософією і символізмом, — зізнається художниця Наталія Микитенко. — Життя картини починається з дуже особистого сприйняття. Кожна картина наповнена емоційністю і відчуттями. Своїми роботами прагну викликати реакцію і не залишити байдужим шанувальника. Моя творчість — емоційне, вільне, інтуїтивне, спонтанне, інтенсивне, вибухове, чутливе, абстрактне, імпульсивне, темпераментне, енергійне, справжнє, щасливе створіння».

Українська мисткиня з Китаю Олена Яременко-Лю у своїй творчості часто звертається до теми дерева, квітів, птахів, споглядання природи. Це живить її цілісність, з’єднує вище Я з земним. Ще в дитинстві Олені дуже подобалося обіймати дерева і розмовляти з ними. Іноді, притулившись спиною до дерева, можна відчути як течуть його потужні соки з землі вгору. Так дивно, що сонячне світло і воду з-під землі дерево трансформує в потужну крону і листя. Малюючи дерева, мисткиня усвідомлює свою дуальну природу, коли одна частина її йде глибоко корінням у землю, а інша тягнеться до неба. Дерева в її творчості — це цілі світлі міста.

«Гармонія для мене — вібрація енергії навколо, але коли починаю писати пензлями і фарба лягає на полотно, мерехтить, заворожує, грає… з нею потрібно ще домовитися, щоб заспівати з нею в унісон… І от, нарешті, картина зажила своїм життям, а я відчула насолоду від творчості — то і є гармонія зі Всесвітом… принаймні для мене…», — ділиться таємницями своєї творчості Ірина Тарасюк.

А Леся Бабляк понад усе любить малювати на природі, бачити і відчувати те, що передає на полотні. Любить процес створення картини, коли забуває про все, живе лише цією миттю і зануренням у сюжет. Малює те, що бачить. Прекрасним і цікавим може бути все. Творчість для художниці це спосіб повернути відчуття гармонії собі і всім, хто споглядатиме її твори. Пастельні роботи 2018−2019 років — це своєрідний щоденник, замальовки яскравих вражень від звичайних днів життя, це слава життю, радість прожитого дня.

Мистецтвознавець, живописець, художник-графік Вікторія Андрієвська у своїх графічних роботах відкрилася як неординарна творча особистість. У піднесеному кольоровому звучанні, у вишуканому ритмі форм і ліній, у неочікуваній особистій емоційній насназі, у відчутті матеріалу, який з суто фізичного стану перетворюється в лемент і засіб творчого втілення задуму, відчувається неспокійна душа автора. Її твори спілкуються з глядачем, вони мовби промовляють до нього, стверджуючи радість життя, радість всього земного, вічність руху в природі.

«Живопис займає особливе місце у моїй творчості, — розповідає член гільдії художників професіоналів лялькарів Америки Аліна Ворошилова. — Безмежні можливості самовираження заворожують. Художницею стала ще в дитинстві, увібравши досвід пристрасті до малювання та мистецтва діда і батька. Маю найбільшу втіху, коли відображаю емоції, що народжує природа та людські роздуми. Мої картини та ляльки знаходяться у приватних колекціях, галереях різних країн світу, а також музеях Іспанії та Швейцарії.

Також на виставці представлені роботи Наталії Ширант, Лесі Бабляк, Наталії Коноплі, Ніни Литвин, Інни Бородаєвої, Ольги Галагуз, Chepurna та Еллен Орро.