Фронтовий літопис Марини Соченко

Разом з журналістом Миколою Цимбалюком від центру МПЗ ЗСУ Марина неодноразово їздила на фронт створювати портрети наших захисників. Цей волонтерський проєкт започатковано з метою організації виставок у музеях України для вшанування Героїв, поширення української національної ідеї, виховання молоді в дусі патріотичного світогляду, героїзму й любові до України.

В експозиції представлено 68 творів, переважно це нові роботи, які експонуються вперше. Серед них портрети воїнів 30-ї і 93-ї ОМБр, створені на передовій під час останньої поїздки на фронт. Портрети передають мужність, відвагу і хоробрість наших захисників. У той же час, дивлячись в їхні очі, глядач може відчути і побачити їх як людей з різними характерами і долями, як їм нелегко на війні, якою ціною дається незалежність України.

Значна частина експозиції присвячена героям, які полягли за незалежність України. У центрі велика репродукція-банер з ікони «Покрова Богородиці» у військовій каплиці на Аскольдовій Могилі, над розписом якої мисткиня працювала останні два роки. На іконі зображені українські воїни від часів Київської Русі, періоду УНР і новітні герої Небесної Сотні, воїни АТО. Також в експозиції представлені портрети Героя Небесної Сотні Володимира Рибака, полеглих воїнів Аміни Окуєвої, Артема Абрамовича, Ярослави і Сергія Никоненків, кіборга Святослава Горбенка, медсестри Сабіни Галицької і старшого бойового медика Клавдії Ситник.

Вперше експонується картина «Прощання з побратимом», написана в стані потрясіння від похорону героя, що відбувся на Майдані Незалежності. На колоні стели, на тлі якої відбувається прощання, вона відтворила напис, який її глибоко вразив — «Хлопчики, ріднесенькі, простіть нам нашу байдужість, якщо зможете».

Експозиція завершується етюдами, пейзажами з мальовничого села Потік на Київщині, як символ нашої прекрасної землі — України, за яку ми боремося.

Марина Соченко — заслужений діяч мистецтв України. Її творчість базується на глибокій національній традиції і патріотизмі. Художниця поєднує високий професіоналізм з активною громадянською позицією. З першого маршу «мільйонів», що рушив від пам’ятника Тарасу Шевченку до Європейської площі 2013 року, вона стала сучасним художником-літописцем подій, через які пройшла вся свідома Україна. Писала картини-репортажі народних віч, робила замальовки. У Будинку профспілок, що стояв вже з закладеними мішками і розбитими вікнами, на прохання захисників Майдану зуміла зробити виставку картин, що стали своєрідним оберегом для тих змучених і змерзлих хлопців, які несли варту на Майдані. Так була створена галерея портретів учасників Майдану з різних міст і сіл України, яка складає близько 200 портретів.

Після початку війни, продовживши волонтерську діяльність, малювала в госпіталях поранених добровольців, бійців АТО, загиблих героїв. Створила серію портретів воїнів, які воювали, або й досі несуть свій військовий обов’язок. Започаткувала волонтерський проєкт «Волонтери — дітям», в рамках якого провела серію виставок у школах Києва «Заради майбутнього України» з метою патріотичного виховання дітей. У складі високомобільної групи Центру морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України декілька разів бувала на передовій фронту, звідки привезла більш ніж 100 портретів героїв, захисників України. Має в творчому доробку 50 персональних виставок. Учасниця більше ніж 50 колективних всеукраїнських та міжнародних виставок. Зі своїми плакатами організувала і провела під російським посольством мистецьку акцію на підтримку Олега Сенцова та інших українських політв’язнів, ув’язнених Кремлем.

Марина Соченко плідно працює і в галузі монументального живопису. На замовлення греко-католицької громади церкви Святого Миколая на Аскольдовій Могилі у малій військовій каплиці Зведення Чесного Христа Господнього нею створено розпис ікони «Покрова Богородиці», присвячений героям, які полягли за Україну. На фресці зображено 55 портретів. Серед них герої Небесної Сотні, воїни українсько-російської війни, добровольці, кіборги, Герої Крут, Січові стрільці, полковники армії УНР, отамани, українські козаки і руські воїни. Представлений весь героїчний чин українських визвольних змагань. Всього в каплиці зображено 70 портретів героїв. Тим самим художниця вносить свій внесок у створення Пантеону військової Слави й боротьби за державність і незалежність України.

Минулого року мисткиня стала лауреаткою Народної премії імені Тараса Григоровича Шевченка.

— Лише за тиждень до початку карантину встигла завершити роботу над військовою каплицею на Аскольдовій могилі, — розповідає пані Марина. — Давно планувала створити портрети наших загиблих воїнів. Саме під час карантину змогла втілити цей задум у життя. Портрет старшого лейтенанта ЗСУ, командира танкового взводу Артема Абрамовича, який пішов на таран російського танка, і геройськи загинув в бою під Степанівкою 12 серпня 2014 року попросили зробити мене воїни 30-ї механізованої бригади. Коли працювала над портретом Аміни Окуєвої, мені прийшов образ Янгола. Потім дізналася, що у мусульман є культ янголів, тому вирішила зобразити янгола на цій картині.

З Музеєм шістдесятництва у мене давня творча дружба. Перед цим тут були мої виставки, присвячені Майдану і фронту. Представити свої нові роботи запропонували директор Музею Олена Лодзинська. Працювали дуже швидко, експозицію створили за два дні.

Портрети зроблені під час поїздки на фронт минулого року. Малювала воїнів з натури, вони з задоволенням позували, спілкувались, розповідали про себе, для них це психологічна розгрузка і відпочинок. Мені хотілось виразити любов, захват і повагу до наших Героїв, щоб люди могли зазирнути їм в очі і побачити, які мужні і прекрасні наші захисники. Вони дуже різні, але всіх об’єднує любов до України, військова звитяга, честь і незламний бойовий дух. Більшість з них на фронті з 2014 року. Звичайно, помічала і втому, це ж живі люди, однак бійці підтримують один одного, не втрачають почуття гумору. Портретів дуже багато. Розмістити всі просто не дозволили площі виставкової зали. Деякі роботи ще не оформленні.

Їх історії вражають. Один воїн згадував, що був поранений під Іловайськом. Умови були дуже складні, його змушені були залишити в посадці, щоб потім забрати. І три дні він і ще двоє поранених побратимів чекали в кущах поки їх заберуть наші. Цей жах неможливо передати.

На відкриття виставки завітало багато знаних в Україні людей. Серед них Олесь Шевченко, Олександр Гудима, Дмитро Степовик, мої колеги з Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України, представники ОУН та Куну, родичі загиблих воїнів.

З істориком Сергієм Коваленком працюю над книжкою, яка має популяризувати героїв, зображених у військовій каплиці на Аскольдовій Могилі. Продовжую серію, присвячену нашим воїнам, а також створюю картину про кіборгів. До дня міста Миронівка, де жила в дитинстві, буду проводити виставку у місцевому краєзнавчому музеї. Можливо встигну намалювати їхніх героїв, які повернулися з фронту, або загинули в українсько-російській війні.

Також планую нову поїздку на фронт. Сподіваюсь, що встигну побувати на Сході України до кінця року. Для мене це дуже важливо. Низько схиляю голову перед нашими воїнами. Велике їм спасибі.