Українська пісня у Національній опереті

У «Театрі у фойє» Національної оперети України вперше презентували концерт української музики «Від серця до серця». Глядачам пропонували насолодитись новим баченням традиційних творів, поєднанням різних стилів і жанрів.

Українська пісня у Національній опереті

— Програма, яку ми пропонуємо глядачам, я вважаю, дуже на часі, адже мистецтво здатне підняти настрій, подарувати гарні емоції. Ми зібрали кращі надбання української культури, справжні хіти естради для того, щоб переосмислити їх сьогодні по-новому. Участь у концерті беруть наші талановиті вокалісти, артисти балету та хору, у супроводі оркестру. Захід дуже атмосферний, комфортний і безпечний водночас, — зазначає режисер концерту Максим Добролюбов.

— Ми вже неодноразово зверталися до української музики, — розповідає диригент-постановник, заслужений діяч мистецтв України Сергій Дідок. — У нашому театрі був проєкт, який називався «Україна в піснях і романсах». Цей концерт йшов на великій сцені театру як правило в квітні або травні. А ініціатором концерту «Від серця до серця» виступила заслужена артистка України Олена Арбузова. Планували його ще навесні, але через жорсткий карантин не змогли тоді втілити цей задум у життя. Повернулися до ідеї в новому театральному сезоні.

Програму умовно можна поділити на три частини. Перша — авторські пісні: Григорія Алчевського «Душа — cе конвалія ніжна», серед пісень про матір обрали твір Івана Карабиця на слова Бориса Олійника «Мати наша — сива горлиця», також включили до програми пісні Платона Майбороди, Ніни Андрієвської. Окреме місце зайняли твори Мирослава Скорика, хотіли віддати данину пам’яті нашому генію… Оскільки він дуже любив джаз (в останні роки часто виконував з оркестром свої джазові композиції), ми й хотіли висвітлити композитора саме в цьому не звичному амплуа. В концерті прозвучали два його твори: джазова мініатюра In a Folk Style для роялю з камерним оркестром (соліст Богдан Решетілов) і пісня «Намалюй мені ніч» на слова Миколи Петренка, прем’єра якої в новому аранжуванні відбулася цього року на фестивалі «Мюзик-фест» (автор аранжування Євген Петриченко). Побачив запис цього твору в ЮТУБі і захотів, аби вона увійшла до репертуару театру. З дозволу Євгена зробили певну купюру і пісня зазвучала по новому.

Другий блок — народні пісні, але не лише в традиційному виконанні, а й у більш сучасному, новому аранжуванні. Певної фантастики, імпресіонізму намагався досягти я під час інструментування української народної пісні «Ой, на Івана на Купала» в обробці Стефана Крижановського. (Загалом для цього проєкту мені прийшлося зробити більше десятка інструментовок.) Нове бачення, джазовий формат отримали українські народні пісні «Карі очі, чорні брови» в аранжуванні Андрія Шустя та «Гуцулка Ксеня» (хоч вона й авторська, але давно вже стала народною), яку аранжував наш піаніст Богдан Решетілов.

І третій блок — популярна музика, але не та попса, яку сьогодні можемо споглядати з телевізійних екранів або з інтернету, а та, що все ж таки чіпляє за душу — твори з репертуару Тараса Петриненка, Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, які по праву давно вже стали «Золотим фондом української естради».

Режисер концерту Максим Добролюбов запропонував включити у програму пісню Владислава Толмачова «Коріння», яка, на мій погляд, стала лейт-піснею цього концерту. Адже основну ідею вечора я б сформував так: «від минулого до сучасного, від народної пісні до естрадної через розуміння свого коріння, своєї ідентичності». Свого часу ця пісня була дуже популярною, її виконували народні артисти України Раїса Кириченко, Ніна Матвієнко. Я написав власну інструментовку і цю пісню чудово виконали артисти хору Катерина Приходько, Катерина Панухник, Олена Галушка.

Загалом підготовчий період концерту тривав більше місяця. Потрібно було підібрати матеріал, написати інструментовки, зробити аранжування. За три тижні до концерту розпочалися активні репетиції з артистами. Зорієнтувалися в програмі, визначили, хто що має співати, щоправда через сезонні захворювання та пандемію в останній момент довелося вносити деякі зміни.

У проєкті брали участь: народний артист України Сергій Авдєєв, заслужені артисти України Валерія Туліс, Олена Арбузова, Любов Доброноженко і Анатолій Погребний. Серед солістів оркестру — Ніна Бобкова (арфа), Богдан Решетілов (синтезатор), Олександра Решетілова (скрипка) і Михайло Новік (скрипка).

Вокальні номери чудово доповнювали артисти балету, створюючи візуальну картинку. Балетмейстер-постановник — заслужений артист України Вадим Прокопенко. На мою думку, їм вдалося блискуче поєднати багатство образів сучасної молоді в «Попурі на теми українських пісень» та обрядову тематику в пісні «Ой, на Івана на Купала», а запальні рухи в піснях «В полонині скрипка грає «та «Край, мій рідний край» змушували підтанцьовувати весь зал.

Окремою окрасою, родзинкою вечора став вокальний ансамбль з артистів хору. Вони прекрасно виконали українські пісні в аранжуванні Миколи Джуфера («Ти до мене не ходи», «Стоїть дівча»), а використання «біт боксу» в акапельному творі приємно здивувало всю залу.

— Театр оперети — це творчий вулик і у цьому концерті нам вдалось консолідувати різні за жанром, за композиторами мелодії, багато обробок, аранжувань здійснили власними силами. Дуже важливо, що і в такий нелегкий період відбуваються такі позитивні, теплі, душевні концерти, — впевнений хормейстер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Ігор Ярошенко.

— Ми не хотіли, аби була «шараварщина», робили концерт з прицілом на сучасність і разом з тим намагалися створити теплу, затишну атмосферу. Саме тому дуже обережно використовували підзвучку, лише в тих творах, в яких вона б підкреслила жанрову основу, естрадність, — продовжує Сергій Дідок.

Я задоволений роботою, оскільки цей проєкт гарно сприйняла публіка, довго аплодували і дякували за роботу. Зрозумів, що його треба продовжувати. Вже бачу, що треба змінити, щоб покращити деякі номери та загальну драматургію концерту. Варто було б включити й ведучого. Звичайно, не потрібно оголошувати кожен номер, але, можливо він би вводив слухачів у структуру блоків, сказав теплі слова про мам, розповів про Мирослава Скорика. Таке спілкування з публікою може зробити вечір ще теплішим і камернішим. Вже 18 грудня плануємо показати оновлений концерт. У перспективі хочемо відродити великий концерт «Україна в піснях і романсах» на основній сцені театру, доповнити його піснями з нового проєкту.

У минулому сезоні через відомі всім причини ми не змогли випустити прем’єру мюзиклу «Доріан Грей», сподіваємося, що вона відбудеться у цьому сезоні. А поки-що робитимемо нові проєкти на малих сценах. Такі сольні проєкти вже ініціюють наші артисти. Наприклад, в грудні на глядачів чекає прем’єра «Містерія туманного Альбіону» на музику англійських композиторів. Солістка нашого театру Мар’яна Боднар у супроводі артистів оркестру готує багато цікавих номерів, які рідко виконуються на теренах України. В планах також зробити концерти в стилі Лари Фабіан або Андреа Бочеллі. Але пріоритетом для нас завжди буде український продукт і не має значення буде це мюзикл, оперета чи концерт, головне щоб було якісно!

Фото з сайта театру