Український герб — історія і сучасність

Проєкт здійснюється Національним художнім музеєм України у співпраці з Музеєм Шереметьєвих та Фондом інтелектуальної співпраці «Україна — ХХІ століття». Міжнародним партнером виступив Український музей і Бібліотека у Стемфорді (США). До проєкту долучилися Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Львівський історичний музей, Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського, Музей історії міста Києва, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, Центральний державний історичний архів у м. Києві, Галузевий державний архів Служби безпеки України та Дирекція художніх виставок України, а також приватні особи Олександр Алфьоров, Олександр Непрель, Юрій Савчук і Василь Яблонський.

Виставка розповідає, що Великий герб України слугує втіленням провідної національної ідеї — соборності український земель та їхнього демократичного республіканського устрою. Проте герб — це не тільки збірка геральдичних норм і правил, а передусім мистецький твір. До історії творення Великого державного герба України долучилися такі визначні українські митці, як Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Сергій Якутович та інші.

Перші начерки державної символіки України, розроблені для УНР у 1917 році, належать видатному майстру Георгію Нарбуту, а в 1918 році свої проєкти гербів та печаток підготував ще один видатний митець — Василь Кричевський. На еміграції геральдичну традицію розвивав, зокрема, Микола Битинський, чий альбом «Державні відзнаки України» вперше представлено в повному обсязі. Остання ж художня редакція проєкту Великого державного герба України належить одному з найвидатніший українських графіків — Сергію Якутовичу. Експозиція виставки «Знак соборності» дає глядачам уявлення про те, як розвивався і трансформувався художній образ головного державного символу за сто років.

— Левова частка представленого в експозиції матеріалу експонується вперше, — розповідає куратор виставки Юрій Савчук, кандидат історичних наук, фахівець з геральдики та вексилології, співавтор проєкту Великого державного герба України, — а деякі артефакти взагалі до цього не була відома не лише широкому загалу, але й вузькому колу фахівців.

Експозиція має свій епіграф, який покликаний донести концепцію виставки та її архітектоніку. Це протокол комісії у справах вироблення проєкту герба УНР у складі Петра Дорошенка (голова), академіка Ореста Левицького, Георгія Нарбута, Григорія Павлуцького, Павла Зайцева, Миколи Біляшівського і Вадима Модзолевського (Київ, 21 січня 1919 року).

Ми знаємо, що визвольні змагання початку ХХ століття виконали свою велику історичну місію, вони відродили українську державу в сучасному світі. Зараз, оглядаючи ці події з висоти початку ХХІ століття можемо сказати, шо ми переживаємо 2-й етап визвольних змагань і вирішуємо ті історичні й політичні завдання, які не вирішили сто років тому.

Дата створення протоколу — 21 січня 1919 року. А вже наступного дня на Софійському майдані Києва відбудеться великий акт воз’єднання УНР і ЗУНР. Вперше постане модерна українська держава, яка не просто символічно злучає українські землі, які перебували у складі Австро-Угорської і Російської імперій, це великий акт єднання в єдиній державі цих земель. Акт злуки має таку саму історичну вагу для розвитку нашого державного організму, нашого поступу, як і проголошення незалежності. Тому для урочистостей Злуки, яка була проголошена роком пізніше, було свідомо обрано той самий день.

А вже через два тижні — 5 лютого — українські війська залишили Київ. Нитка державного розвитку була перервана на кілька десятиліть. Цей акт, цей протокол сприймаємо великою мірою як заповіт у державному будівництві, що стосується теми державних символів України. Він проголошує:

«а) Визначити, що в даний час, коли відбулося злучення Західноукраїнської Народної Республіки з Республікою Східною необхідно зафіксувати цей момент у відповідному злученні у гербі Соборної України — гербових емблемах обох республік. Такий герб буде ясним і зрозумілим для широких верств Українського народу. Крім того, його буде зручно скомпонувати, бо елементи, які треба використовувати для цього не викликають ніякого сумніву. Це козак з рушницею для Східної України і лев для України Західної.

б) Вважаючи на те, що дві частини Соборної України постали з одного джерела — Київської Русі, визначити потрібним вмістити у гербі знак Святого Володимира"

Отже вони проєктували герб нової соборної держави. Але історичні обставини зашкодили цьому. Вони змушені були залишити Київ. Власне, українська влада ще поверталася до столиці на короткий час. Але лише в наші дні постала незалежна Українська держава.

Тут ми бачимо символи які називаються «Козак з рушницею», «Лев» і «Тризуб». Вся архітектоніка нашої експозиції побудована навколо цих трьох символів, які в різні часи відігравали роль державних емблем.

У двох виставкових залах представлено майже 60 експонатів. Якщо в першому залі витоки сягають тисячолітньої історії, то в другому — це власне традиції Великого герба України.

Зупинимося на деяких експонатах першого залу. В одному з рядів представлені експонати, які розкривають традицію використання тризуба. Найдавніший знак, що містить це зображання, це срібляники Володимира Великого. Поруч з ними інші предмети того часу — митна пломба, обушок, князівська печатка і вірчі знаки.

На монетах трохи пізнішого періоду (70-ті роки ХІV століття) можна побачити лева, який спинається на скелю. Також представлена книга з відділу стародруків Національної бібліотеки ім. Вернадського «Опис Європейської Сарматії» Олександра Гваньїні, 1578 року видання, в якій теж зображений лев, що лізе на скелю.

Надзвичайно цікавий експонат привезли зі Львова. Це хоругва підрозділу Національної гвардії з Яворова 1848 року. А з Чернігівського історичного музею — експонати із зображенням козака з рушницею (перша третина ХVІІІ століття).

Вперше представлено документ з Державного історичного архіву у місті Києві, який містить підпис «Національний герб». Вже у середині ХVІІІ до зображення козака з мушкетом застосовували назви «Герб нації», «Герб національний», «Герб малоросійський». У підпису подається кольорова гама. Саме це зображення і цей малюнок були введені у науковий обіг у кінці ХІХ століття.

З приватної колекції Музею Шереметьєвих експонується печатка фундатора козацької держави Богдана Хмельницького. Це не просто раритет, а національна реліквія, яка символізує народження цієї держави.

В іншій вітрині на печатці бачимо додатковий елемент — спис встромлений у землю, який символізував саме прикордонне розташування козацьких січей на межі двох світів — кочового й осілого. Це ще одна печатка з колекції Музею Шереметьєвих — Війська Запорозького Низового. Прикметно, що ручка цієї печатки була зроблена у вигляді булави.

Також можна побачити використання печаток на універсалах, які виходили від гетьмана. Тут багата оздоба. Це була печатка останнього гетьмана Кирила Разумовського. Цінним експонатом є й печатка гетьмана Івана Скоропадського. Вона цікава тим, що покрита позолотою. Цей артефакт цілком змінює наше уявлення про козаків, яке нам прищеплювали протягом багатьох століть, як босоногої голоти не здатної на якесь державне творення, такого вільного анархічного козацького середовища, часом деструктивного. В даному випадку ми бачимо претензії гетьмана, козацької старшини на державну традицію, на державний устрій, які підкреслювалися у тому числі й такими зовнішніми ознаками як печатка з позолотою.

Завдання другої зали, як я вже говорив, розкрити традиції великого герба. Точаться дискусії чи потрібен великий герб, чи це явище притаманне нашій геральдиці, з якими історичними обставина воно пов’язане.

Починається експозиція з Визвольних змагань початку ХХ ст. Відбувався процес відриву від імперії, це тривало довго і болісно. Сьогодні ми бачимо, що майже за 30 років незалежності цей процес не завершено. Те саме відбувалося й 100 років тому.

Перші печатки, які використовував Український уряд були просто написовими «Українська Центральна Рада», «Рада Міністрів», не було символів. Це питання активізується лише коли проголошується Українська Народна Республіка 7 листопада за старим і 20 за новим стилем 1917 р.

Інформація про те, що буде проголошений такий універсал циркулювала раніше, адже діяла комісія по створенню державних символів, яку очолював Михайло Грушевський. А вже за два дні до проголошення Третього універсалу Української Центральної Ради Георгій Нарбут зробив начерки державних символів, підписані рукою першого директора музею Миколи Біляшівського. Також представляємо на виставці стогривневу банкноту, аби показати, що пізніше Нарбут використав ці символи для створення грошей.

На той час про наявність тризуба на срібляниках, інших пам’ятках, зокрема цеглині Десятинної церкви знала обмежена кількість людей. Навіть не всі історики. Але цей знак дуже швидко поширювався у той час. Вже до Різдва вийшли перші паперові гроші України — 100 карбованців — авторства Георгія Нарбута, на яких він зобразив тризуб. Життя під час переломних моментів історії біжить дуже швидко. 12 (25) лютого 1918 р. у місті Коростені на засіданні Малої Ради був ухвалений закон, який зафіксував тризуб у якості герба. На виставці представлене кольорове зображення тогочасного герба з Інституту рукопису Національної бібліотеки імені Вернадського. До речі, єдине збережене кольорове зображення Державного Герба УНР 1918 р.

У березні 1918 року Центральна Рада повертається до Києва. На засіданні 22 березня схвалюють Великий і Малий герби України, а також велику і малу державні печатки. Інформація про це міститься в книзі Михайла Грушевського «Ілюстрована історія України», виданій в Києві у 1918 році. Тут вміщено всі ці державні символи.

В одній з вітрин показано використання тризуба у війську. Це ще одне свідчення того, що він активно використовувався у той час.

Надзвичайно цікаві пам’ятки — літографічні камені для друку українських грошей. Це взагалі дуже рідкісні експонати. Як відомо, їх знищують аби запобігти фальшуванню грошей в майбутньому. Ми їх експонуємо, щоб показати наявність тризуба на українських грошах. Тут також з’являється козак з мушкетом — це новий цікавий виток геральдичної історії України.

Вже 29 квітня в Україні стався державний переворот і до влади прийшов гетьман Петро Скоропадський. Попри це печатки, ескізи яких були затверджені 22 березня, встигли виготовити. Нові державні печатки Української Держави гетьмана Павла Скоропадського уподібнювались печаткам УНР, але вже були з назвою «Українська держава». На виставці представлені дві такі печатки, одна призначалася для чорнила, інша — для сургучу. Вони мають різні техніки виконання.

Вже в червні такою печаткою скріплюються Ратифікаційні грамоти, які видав гетьман Скоропадський для ратифікації Берестейської мирної угоди, яка була підписана раніше. Останнім часом було виявлено відтиски цієї печатки саме на ратифікаційних грамотах. Одну з них віднайшли в архіві у Болгарії, а другу — в Філадельфії (США). А зовсім нещодавно з’явилася інформація Міністерства закордонних справ України, про виявлення оригіналів Брест-Литовського мирного договору — ратифікаційної грамоти Павла Скоропадського. Бачимо відтиски цих печаток, які ілюструють і демонструють, що у перші місяці після повалення УНР і приходу до влади Скоропадського використовувалася печатка із зображенням тризуба.

Через кілька місяців Георгій Нарбут пропонує новий герб для держави — козака з мушкетом. Маємо оригінал його малюнку виконаний коштовними фарбами з використанням золота. Малюнок зберігається у фондах Національного художнього музею України. Раніше серед науковців існувала думка, що цей герб не був затверджений і залишився тільки в малюнках. Але на виставці публіка вперше має змогу побачити печатку Державного секретарства Георгія Нарбута із зображенням козака з мушкетом з колекції Музею Шереметьєвих Про її існування не було відомо понад століття. Напевне питання утвердження козака з мушкетом як герба Української Держави гетьмана Павла Скоропадського потребує додаткового вивчення. Непрості обставини того часу перервали процес творення нових символів.

На виставці представлено багато інших цікавих експонатів, пов’язаних з історією Державного герба України. Зокрема, розповідається про конкурси на кращий ескіз Великого Державного Герба України, які проводилися кілька разів після проголошення незалежності нашої країни.

Через пандемію COVID-19 музей опановує нові форми роботи. Тож проєкт «Знак Соборності» — це перша виставка у практиці NAMU, яку представлено глядачам в онлайн-форматі (серія відео на музейному YouTube-каналі, стріми, спеціальні дописи в соцмережах). Потрапити до експозиційних залів зможе лише обмежене кількість відвідувачів на кураторських екскурсіях за попередньою реєстрацією.

Фото Євгена ГЕНСЮРОВСЬКОГО і Віталія БОНДАРЯ