Повірити у себе
У Муніципальній галереї мистецтв Деснянського району Києва відкрили виставку «Мистецтво без обмежень», що стала творчим звітом учасників однойменного міжнародного художнього симпозіуму-пленеру, що відбувся в Умані.
Це унікальний інклюзивний мистецький проєкт, який не має аналогів в Україні. Його мета — підтримувати та розвивати потенціал митців з інвалідністю, активно впроваджувати інклюзивний підхід до реалізації культурно-освітніх завдань та розвиток інклюзивного туризму. Реалізація цього проєкту стала можливою завдяки підтримці Українського культурного фонду та активній участі багатьох уманських інституцій: міського товариства дружби з зарубіжними країнами, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та ін.
На пленер завітало майже 30 художників з різних куточків України та з закордону. Було проведено майже 40 майстер-класів, до участі в яких долучилося кілька сотень жителів міста. Під час пленеру було написано понад 100 художніх полотен, в яких відображена історія, краєвиди, архітектурне надбання міста, а також 91 портрет жителів Умані. Жителі міста разом з учасниками проєкту під керівництвом заслуженої майстрині народної творчості Марини Головко створили новий арт-об'єкт — розписаний елементами Миколаївського розпису паритет біля музею культури і побуту Уманщини.
— Завдання нашої галереї — презентувати високе, якісне мистецтво, -наголосив відкриваючи виставку арт-менеджер Муніципальної галереї мистецтв Деснянського району Києва Олег Смаль. — Після кожної такої виставки здається, що бути краще вже не може. Але виявляється, що може. Від кожної представленої на новій виставці роботи йде тепло, сонячна енергія. Велика заслуга в організації цього проєкту Павла Ротара, який свою творчу діяльність поєднує з захистом Вітчизни. З перших днів війни він зі зброєю в руках на фронті.
— Це вже мій 6-й мистецький захід у вигляді художнього пленеру, — зізнався Павло Ротар. — Готував його як автор і куратор близько дев’яти місяців, з них півроку перебуваючи по службі у відрядженні в зоні ООС на Сході України. Пандемія не давала впевненості у можливості реалізувати цей проєкт. І майже в останній момент все владналося. Дякую Українському культурному фонду за згоду провести цей захід у такому форматі в Умані. Дякую уманцям за їхню наполегливість і щире бажання допомогти художникам реалізувати свій потенція в їхньому місті.
Цей унікальний проєкт не має аналогів в Україні. Задумка щодо проведення пленеру в такому форматі з’явилася в мене близько 15 років тому. Але реалізувати її вдалося саме зараз. Я зіткнувся з новими викликами і набув нового досвіду. До кінця не усвідомлював, настільки такий захід важливий для митців з інвалідністю, для їхніх рідних і близьких, та, власне, і для звичайних художників це був неоціненний досвід творчого і людського спілкування. Присвячую цей пленер чудовій людині і вченому з великої літери — Наталії Таньшиній, яка незважаючи на свою недугу і трагедію, що спіткала її в дитинстві, не втратила надії, наполегливості і жаги до життя. Наталя — взірець стилю і високої фаховості, жіночності, шляхетності й чарівності.
— Сподіваюсь, що цей унікальний інклюзивний мистецький проєкт, який вперше проходив у місті Умань, дав можливість розвинути та реалізувати потенціал митців з інвалідністю, впровадити інклюзивний підхід до реалізації культурно-освітніх завдань та розвитку інклюзивного туризму, сприяти їхній соціальній адаптації, розвитку творчих здібностей, а також професійній комунікації художників-аматорів та професіоналів незалежно від їхніх фізичних чи психологічних особливостей, — зазначила голова Уманського міського товариства дружби з зарубіжними країнами, заступник Уманського міського голови Галина Кучер. — Наші майбутні художники познайомилися з творчістю уже відомих майстрів, пізнали таїну інклюзивного мистецтва, а студенти, майбутні соціальні працівники, випробували себе в ролі волонтерів, надаючи допомогу людям з інвалідністю.
Захід надихнув художників з інвалідністю всієї України та інших країн, студентську молодь, визнаних майстрів пензля, народних, заслужених художників України та дітей з інвалідністю полюбити Умань, створити цикл робіт про наше рідне місто та розширити його мистецькі локації новими унікальними експозиціями, що стало культурним «магнітом» для зарубіжних та вітчизняних гостей.
— Особливо цінним є те, що така виставка відбувається у сфері інклюзивного мистецтва, — підкреслив представник Українського культурного фонду Роман Гондз. — І не лише тому, що ми повинні бути толерантними, але й маємо розуміти, що мистецтво може допомагати всім людям. Люди з обмеженими можливостями можуть долучитися до розбудови держави, а держава починає фінансувати такі проєкти.
Учасник пленеру, член унікальної мистецької родини Якутовичів Дмитро Якутович розповів, що ця виставка стала для нього великим подарунком долі. Такі проєкти допомагають людям з обмеженими можливостями повірити у свої сили, надихають на творчість. Член Національної спілки майстрів народної творчості Наталія Осіпенко зазначила, що проєкт «Мистецтво без обмежень» це новий досвід. Завдяки цьому проєкту вона зрозуміла, що коли людина творить, вона має величезну силу. А заслужений майстер народної творчості України Наталія Свиридюк упевнена, що аби митець міг повноцінно жити, він повинен постійно творити. Саме таку нагоду дають пленери.
Серед учасників пленеру і виставки Іван Пилипенко, Катерина Білетіна, Катерина Рудакова, Валерій Заліщук, Галина Андрусенко, Галина Інгула, Євген Фіненко, Світлана Ушакова, Іван Петручик, Вадим Мартинюк та інші й знані й молоді митці, які географічно представляють майже всю Україну.