Мистецький десант на Великдень

«Хочеться пригадати: 2015 рік, з концертною бригадою Театру Франка ми дали концерти в Артемівську (нині Бахмут), Краматорську та Слов’янську. Це були дуже непрості часи. В Артемівську чули канонаду, на вікнах були стрічки хрест на хрест, як у Другу світову війну. У цьому ж році Олексій Паламаренко виступав перед бійцями у Красногорівці, а актор з позивним «Франко» був безпосередньо на «Нулі» в Авдіївці. Наступного року була поїздка на Луганщину — в міста Сватове і Кремінне, де ми виступали перед нашими солдатами, нашими героями з виставою «Шельменко Денщик». А наприкінці 2018 року були гастролі до Маріуполя (саме тоді ворог обстріляв наших моряків недалеко від цього міста). Тоді, 7 грудня, у Маріупольському театрі ми показали виставу «Шельменко Денщик».

Також з концертною бригадою нашого театру ми об’їздили, і не один раз, багато шпиталів, серед них — Центральний військовий госпіталь, госпіталь Державної прикордонної служби України, госпіталь Міністерства внутрішніх справ, шпиталі в Ірпені та Дніпрі.

Ми переконані, що поки в Україні йде війна, кожен з нас повинен на своєму місці робити все, можливе і неможливе, для нашої перемоги, для нашої держави. Як писав Іван Котляревський в «Енеїді»:

«Де общеєє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку. Лети повинність ісправлять».

Зізнаємося, ми давно хотіли з’їздити на передову саме на Різдво, чи Великдень і привезти нашим хлопцям і дівчатам частку домашнього тепла, саме того тепла, яке вони боронять, зробити для них справжнє свято. І ось така можливість з’явилася, — поїхати і виступити з концертом на Великдень.

І сталося це за підтримки організації «Небайдужі громадяни Горінки» (Горінка — населений пункт поблизу Києва). Представник цієї організації якого звати Каранлгцян Гарник (вірменин, давно живе в Україні і чудово знає українську мову) поїхав разом з нами. Особлива подяка водію і власнику мікроавтобуса Леоніду Комісаренку.

Ми зв’язалися з Маріупольським театром, з яким нас єднають роки творчої дружби. Саме завдяки спільним зусиллям генерального директора-художнього керівника нашого театру Михайла Захаревича та очільника Маріупольського театру Володимира Кожевнікова (грудень 2018 року) відбулися гастролі франківців до Маріуполя (вистави «Швейк» і «Шельменко Денщик»). І цього разу нас тут зустріли як рідних. Було б дуже складно везти з собою з Києва звукоапаратуру й освітлення, нам усе це тут надали, аби ми зробили для наших солдатів на передовій справжнє свято.

Приїхали до Маріуполя 30 квітня, того ж дня вирішили всі організаційні питання. А наступного дня відбувся наш концерт для воїнів 37-ї окремої мотопіхотної бригади, що перебуває на лінії зіткнення в секторі «М»

Що стосується самого концерту, то це було щось неймовірне! Гордість і велика радість виступати перед Українськими Воїнам! Почався концерт об 11.00 і мав закінчитися о 13.00, саме в цей час у бійців, за розкладом, має бути обід. Але ніхто не хотів йти обідати і ми виступали до 14 години.

Вів нашу концертну програму, добре відомий на передовій, артист з позивним «Франко», чудово співав і жартував. Вишукано і талановито читав поезію і розповідав театральні байки Олексій Паламаренко. Справжнім подарунком для бійців були пісні у виконанні Анатолія Гнатюка. Коли він співав «Розпрощався стрілець зі своєю ріднею», то в глядачів в очах стояли сльози, а коли в його виконанні звучала «Смерека», то всі співали і танцювали разом з ним.

По закінченні концертної програми, окрім теплих слів подяки від солдат і командира з позивним «Чібіс», Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка нагородили Орденом 37-ої окремої мотопіхотної бригади і вручили прапор цієї бригади.

Після концерту пішли разом з солдатами на обід. Мушу засвідчити, що їх добре годують.

Але одним концертом справа не обійшлась. Ми привезли з собою Великодні пасочки, а Вірменин Гарик привіз 401 шампур і більше 100 кг м’яса. Після концерту ми маринували це м’ясо, а наступного дня — саме на Великдень, розвели багаття і готували шашлики для наших воїнів. Встановили рекорд — найбільший шашлик на передовій…

Важко переоцінити значення таких поїздок. Там солдати відірвані від дому, від мирного життя, театрів і концертів. І коли до них приїжджають артисти, це для них віддушина, це для них увага, якої вони так потребують. Щоб вони відчували єдність фронту і тилу! З іншого боку такі поїздки важливі і для нас, артистів, можливо, навіть важливіші ніж для самих воїнів. Коли ми туди їдемо, то відчуваємо, що недаремно дихаємо вільним повітрям.

Звісно, за роки війни наша армія стала іншою. Якщо у 2014-му вона була лише на стадії становлення, то зараз це професійна армія — одягнена, нагодована, з хорошою технікою.

Нас ще запрошували, нас знову чекають. І ми обов’язково поїдемо знову. Тому що народ і армія єдині! Слава Україні, слава героям"

​​​​​​