Про серйозне з гумором

У Камінній залі Київського академічного театру «Колесо» відбулася прем’єра вистави «Стриптиз у літній день» за п’єсою польського драматурга Славомира Мрожека. «Не просто комедія» — так визначили жанр нової постановки.

Про серйозне з гумором

Гумор С. Мрожека (1930−2013) трішки сумний, але дуже тонкий. Його п’єси прийнято відносити до сформовано у 50−60-х роках минулого століття «театру абсурду» або «театру парадоксу».

«Я описую лише те, що можна описати. І ось так, з причин чисто технічних, замовчую про найважливіше. Про це найважливіше мають домислювати глядачі. Адже у них є суттєва та оригінальна «інформація для роздумів», — сказав про себе одного разу письменник.

— Поставити виставу за Славомиром Мрожеком мені запропонувала директор-художній керівник нашого театру, народна артистка України Ірина Кліщевська, — розповідає режисерка-постановниця, заслужена артистка України Марія Грунічева. — Я стала читати його п’єси. Знайшла серед них «Стриптиз у літній день». Це твір зачепив мене своїм стилем, темою, діалогами, цікавою формою. Власне сподобалося все, що є в цій п’єсі. Репетиції розпочали у середині жовтня. На щастя цього разу карантинні обмеження не стали нам на заваді. Всі репетиції відбувалися наживо.

Наскільки мені відомо, ця п’єса в Україні ще ніде не ставилася. Та й в усьому світі до сьогодні здійснено не так багато її постановок. Переклад українською мовою здійснила Лариса Авдієвська. Я практично не вносила ніяких змін у текст, зробила лише невеликі скорочення у фіналі.

Коли читала цей твір, то зображені у ньому абсурдні ситуації виглядали для мене досить смішно. Проте чистої комедії не вийшло. Але кожен раз процес створення вистави відбувається по іншому. Та я й не прагну ставити лише комедії, хоча і дуже їх люблю.

П’єса дуже багатозначна, багатошарова. Як режисер намагалася закласти у виставу чимало думок та ідей. Зокрема цікавили теми маніпуляцій, рівноваги у нашому житті. Однак я впевнена, що кожен глядач знайде у виставі щось своє, що може дуже відрізнятися від режисерського задуму.

Спочатку на роль героїні призначили іншу актрису, але не склалося. Тоді вибір припав на Ольгу Васинюк, яка вже не перший рік працює у нашому театрі. Мені здається, що Ольга та інші актори добре попадають у свої образи. З Олександром Кокарєвим вже маємо певний досвід роботи, а з Арсентієм Примаком це наш перший спільний проєкт. Арсентій грає в «Колесі» не так давно. До цього працював у Національній опереті України, Муніципальній чоловічій капелі імені Левка Ревуцького, знімається в кіно. У цілому задоволена всіма виконавцями.

Декорації у виставі мінімалістичні. Власне такі вони і в п’єсі Мрожека. Такі твори називають — «п'єса на двох стільцях». Ми вирішили нічого не змінювати, бо саме такий візуальний ряд добре відповідає філософському змісту та темам твору. Місце дії спочатку лавочка у парку, а потім це пляж зі шезлонгами.

Ідею костюмів запропонував наш художник Микола Костюшко. Це костюми у стилі стімпанк. Спочатку візуальний ряд не зовсім вимальовувався, але саме цей стиль допоміг все розкласти по поличкам. Дуже сподобалося поєднання стилю стімпанк і тексту Мрожека. Підбір музики робила я. Обрала жанр дарк-кабаре (чорне кабаре). Саме цей жанр, на мою думку, підходить до цього матеріалу, з його потішанням над серйозними темами. Пластикою займалися разом з хореографом Ганною Лисенко. Запропонована нею хореографія, як мені здається, лише підсилила матеріал.

Звісно, вистава ще буде дороблятися. Після прем’єри, коли її побачив глядач, я зрозуміла, що треба дещо трішки змінити. Так відбувається у більшості випадків, саме після прем’єрного показу бачиш певні похибки. Гадаю, що треба ще попрацювати над темпоритмом. Особливо у фіналі.

Наразі Ірина Кліщевська працює над постановкою ще однієї п’єси Славомира Мрожека, що має назву «Стриптиз». Там буде два чоловічих персонажі. Можливо будемо показувати дві вистави за один вечір, а може це буде окрема постановка. Побачимо.

Також робитимемо спільний проєкт з Австрійським культурним форумом. Інсценізуватимемо твір Леопольда Захера-Мазоха «Місячна ніч». Напевне я буду другим режисером, зараз пишу інсценізацію. Мені подобається цей містичний матеріал.

У дитячому театрі «Колесико», яким я керую вже багато років, беремо до роботи п’єсу Ежена Лабіша «Солом'яний капелюшок». Спробуємо поставити комедію. На весні запропонували цьому колективу захистити звання. Сподіваюсь, що він стане заслуженим.

Фото Олександра БЄЛЄНЬКОГО та Едуарда МЕЖУЛА

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».

​​​​​​