Вони ще не знали ким стануть

У стрічці, зйомки якої відбувалися у Львові, фігурують чотири історичні постаті — Сталін, Гітлер, Фройд та Троцький. Всі вони збираються в одній з віденських кав’ярень і борються за серце кельнерки з Галичини.

— Події відбуваються наприкінці 1913 року на Різдво. Всі ці люди на той час ще були мало кому відомі, — розповів продюсер та виконавець ролі Гітлера Назар Борушок. — Гітлер — художник, Сталін — колишній семінарист, Троцький — більш-менш сформована особистість, і лише Фройд на той час вже був знаним. Це був період формування постатей, яких ми сьогодні вже добре знаємо. Раніше була поставлена вистава «Віденська кава» і більше двох років ми з нею мандрували Україною. Постановка мала шалений успіх, отримала низку нагород. Ідея створення фільму виникла випадково. Обрали Львів, бо він схожий на різні європейські міста. А кав’ярня, в якій відбувалися зйомки, зроблена в австрійському стилі.

— Моя героїня знаходиться з іншими персонажами у певному конфлікті, — зазначила Лідія Семисюк (кельнерка з Галичини). — Кожен з них намагається на неї натиснути. Але вона лишається собою. Ця галичанка мов символ України, яка незламно йде до своєї мети. І коли її пропонують провести Сталін і Троцький, вона їм з гідністю відповідає: «Я спробую дійти додому самостійно».

— Персонаж якого я граю, у подальшому визначатиме долю України і, на жаль, принесе їй багато горя, — підкреслив Віталій Чорний (Сталін). — Але він про це ще не знає, бо поки-що це невдаха семінарист, революціонер-романтик, який грабує банки. Весь час спостерігає у вікно за банком напроти. Його найзаповітніша мрія пограбувати цей банк.

— А мій герой дістає якісь фіксації, що утворилися в нього ще в ранньому дитинстві, — зізнається Сергій Федорчук (Фройд). — Його дуже не люблять всі інші персонажі. Кіно дає значно більші можливості порівняно з театром. Завдяки крупному плану глядач може бачити на екрані те, чого не видно з залу.

Присутній на прем’єрі автор Дмитро Корчинський зізнався, що хотів, аби фільм зняли у стилі ретро, бажано, щоб він був чорно-білим і, навіть, німим. Подякував всім, хто долучився до його створення.

Учасник бойових дій на Сході України Дмитро Савченко наголосив на тому, що сьогодні інтерес суспільства до подій на Донбасі знизився. А війна нікуди не зникла, вона триває. Більше того, 70 відсотків подій, що відбувається у зоні проведення операції Об’єднаних Сил не потрапляють в інформаційний простір. Потрібно пам’ятати про те, що війна триває, ворог нікуди не зник і йому потрібно активно протистояти.

Режисер стрічки Володимир Сидько підкреслив, що на всіх етапах робота над стрічкою була складною. Адже її творці зовсім не мали фінансування. І лише завдяки допомозі небайдужих українців цей задум вдалося втілити у життя.

Генеральний продюсер картини Віталій Стеценко звернув увагу на значення культури у житті кожного з нас, на те, як нам потрібні кіно та музеї. А український дипломат Володимир Омелян підкреслив, що немає нічого важливішого за Україну і ми має робити все для того, аби вона стала сильнішою.

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».

У публікації використані матеіали theclaquers.com/posts/8342