Запрошуємо до балу

Нині активно триває репетиційний процес. Після однієї з репетицій ми зустрілися з режисером і попросили його розповісти про особливості нової постановки.

— Це вже мій третій проєкт в Україні, — зазначив Маттео Сп’яцці. — До цього поставив дві вистави у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Під час спілкування з українцями зрозумів, що нас об’єднує багато речей. Ви так само як італійці щиросердні, пристрасні, емоційні. Різнить можливо лише те, що українці не так активно жестикулюють під час емоційних поривів як ми.

Вибір на Національну оперету України припав не випадково. Тут працює унікальне трупа, а актори вміють гармонійно поєднувати вокал з танцями. Схожу виставу ставив кілька років тому разом з балтейстеркою Катею Тубіні. Ми вже маємо з нею кілька спільних проєктів, які реалізували в Італії та Словенії. Схожу історію вирішили зробити і в Україні. Хоча тут, звісно, буде багато нового.

Головна тема вистави — Італія та час, який охоплює період до 80-х років ХХ сторіччя, тобто до того моменту, коли з’явилися нові продукти цивілізації — мобільні телефони, планшети тощо. У центрі постановки — балетна зала та спостереження за тим, як відбувається комунікація-взаємодія між людьми. Прагну донести до глядача ідею про те, що час змінює багато речей у нашому житті, та тільки не людські почуття. У виставі не буде головних ролей у традиційному розумінні. Процес створення вистави — повністю імпровізаційний і завжди подібний до поезії — натхненний і непередбачуваний. Тим більше, що дія відбувається на тлі італійської музики, як класичної, так і сучасної.

Нова постановка — це абсолютно незвичний жанр для Національної оперети України. Довелося багато попрацювати технічно. Думаю, що не тільки майбутнім глядачам, але й актором цікавий такий матеріал. Вони отримують справжнє задоволення від роботи в такому стилі.

Диригент-постановник Сергій Нестерук та художник постановник Олександр Білозуб — фантастичні люди. Співпрацю з ними неможливо переоцінити, для мене це неоціненний досвід. Вся трупа дуже сумлінно і креативно ставиться до роботи. Такий підхід просто вражає у кращому розумінні цього слова. Театр оперети відрізняється від інших творчих колективів тим, що тут інші технічно-профільні можливості. Є реальний, живий оркестр, є професійний балет. Все це дає можливість створення спектаклів більш складних щодо постановочних прийомів, а також більш цікавих і багатошарових.

У своїй роботі не спираюсь на елітарність чи вибірковість. Більшість своїх вистав роблю для широкого кола публіки. Думаю, що так само буде і в Києві. Сподіваюсь, що нова вистава зацікавить людей різного віку, затятих театралів і тих, хто завітає до театру вперше.

Дуже люблю гуляти по центру української столиці, цікавлять музеї, подобається ваша кухня. На жаль на все це майже не вистачає часу. У театрі ми щодня з одинадцятої ранку продовжуємо роботу до пізнього вечора. Маємо один вихідний на тиждень, але і в цей день продовжуємо працювати. Щоправда вже без акторів.

Після прем’єри повертаюся додому, а вже через два дні після цього планую летіти до Ефіопії. Там у мене має бути нова постановка. Наступна робота буде в Литві. А з часом хотів би знову повернутися в Україну. Наступного разу вже мабуть орендуватиму тут квартиру (усміхається).

— На відміну від Матео я в Україні вперше, — продовжує розмову Катя Тубіні. — Щаслива, що він запросив мене на цей проєкт. З балетом Національної оперети ми працюємо креативно продуктивно, попри те, що для київських акторів це незвична робота. Але всі вони віддаються цій праці на сто відсотків, завжди готові відкривати для себе щось нове і невідоме.

А попереду на театралів чекає ще ціла низка нових цікавих проєктів від Національної оперети України.