Повернення Миколи Куліша
Микола Куліш по праву вважається одним з найвидатніших українських драматургів ХХ століття.
В останні роки про його творчість написано безліч наукових праць. Однак українські театри чомусь не дуже охоче звертаються творчої спадщини митця. Приміром в афішах київських театральних колективів вистави за його п’єсами донедавна були відсутні. Виправити ситуацію вирішили в Київському академічному театрі «Колесо», де поставили спектакль «Блаженний острів або Отак загинув Гуска» за однією з найвідоміших комедій письменника.
Микола Куліш по праву вважається одним з найвидатніших українських драматургів ХХ століття. В останні роки про його творчість написано безліч наукових праць. Однак українські театри чомусь не дуже охоче звертаються творчої спадщини митця. Приміром в афішах київських театральних колективів вистави за його п’єсами донедавна були відсутні. Виправити ситуацію вирішили в Київському академічному театрі «Колесо», де поставили спектакль «Блаженний острів або Отак загинув Гуска» за однією з найвідоміших комедій письменника.
Режисер постановник — одна з провідних актрис театру Марія Грунічева. В останні роки акторську діяльність вона поєднує з режисерською. У рідному «Колесі» була одним з режисерів вистави «Мишоловка» за Агатою Крісті, поставила дитячий спектакль «День прильоту ластівки або Поцілунок Принцеси» за казками Ганса Хрістіана Андресена. У Новому українському театрі — «Ролеві ігри» Біляни Срблянович. Однак нова постановка напевне стала найвідповідальнішою для молодого режисера.
Задум поставити цю п’єсу з’явився у театрі ще шість років тому. Сама Марія зацікавилася твором після того, як перечитала його два роки тому. Вирішила зробити його своєю дипломною роботою як випускниці режисерського факультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення.
Дехто відраджував від такої ідеї, мовляв чи буде цікава сучасному глядачеві постановка п’єси, що була створена майже сто років тому. Натомість М. Грунічеву зацікавила різноплановість цієї п’єси, вона побачила настільки актуальним твір є зараз, а деякі його цитати написані наче сьогодні. Отож була впевнена в успіхові.
«Центральним у виставі є образ Саватія Гуски. Намагалася дослідити, що М. Куліш вклав у цей персонаж. З одного боку мені його дещо по-людськи шкода. Але чи найбільша людська вада байдужість? Він егоїст, який — зосереджений лише на своєму власному світі. Його невіра, страх вбили його як особистість. Навіть віра в Бога Саватія насправді є удаваною. Напевне в кожному з нас є риси цього персонажа і потрібно робити все, аби їх позбутися.
Можливо декому ця постановка допоможе подивитися на себе збоку.
Звичайно вистава ще перебуває у процесі створення, допоки має певні недоліки і нам є над чим працювати. Але спектакль вже почав жити своїм життям, з’явився об’єм. У цілому задоволена роботою. Хочу подякувати всім, хто був задіяний у постановці", — зазначила Марія Грунічева.
Роль Саватія Гуски немов спеціально виписана для заслуженого артиста України Станіслава Колокольнікова. Кожного разу виконавець приємно дивує глядачів. Всі створені ним образи відрізняються від попередніх. По новому розкрився акторський талант Станіслава і в останній на сьогодні його роботі.
Колоритні образи створені заслуженою артисткою України Наталією Надірадзе (Івдя), Галиною Зражевською (Секлета Семенівна) та Дмитром Соловйовим (П'єр Кирпатенко). Ользі Армасар (Устонька), Аліні Проценко (Настонька), Ользі Васюник (Пистонька) та Анні Артем’євій (Охтистонька) так добре вдалося перевтілитися, що не всі шанувальники театру могли їх відразу впізнати. Напевне гра у новій виставі стане хорошою школою для молодих артисток Олени Тертичної, Оксани Богуцької та Марти Білошапки. Ролі Ігоря Марусяка (Рудий) та Олександра Бірюкова (Маркович) майже епізодичні, але на їхньому тлі яскравіше постають головні персонажі.
Перші покази нової вистави сподобалися глядачеві. А чи може буде краща оцінка режисерської та акторської роботи?
