Художники малюють Україну

З метою безпеки не було офіційного відкриття виставки. Але ми мали можливість поспілкуватися з деякими її учасниками.

Костянтин Чернявський, голова Національної спілки художників України:

«Всеукраїнська художня виставка присвячена найвизначнішому дню для кожного українця — Дню Незалежності України, відбувається у рамках всеукраїнського та міжнародного проєкту «Незламні міста-герої». Відповідно, тематика цієї виставки обумовлена ідеєю, що сьогодні кожне місто, село чи селище України незалежно від того, знаходиться воно на передовій, тимчасово окуповане чи у глибокому тилу — це справжні герої, які боряться за перемогу. За перемогу, в яку всі ми так віримо. Відповідно головна мета виставки — показати незламність наших українських міст.

Моя картина носить назву «Тривожна весна 22-го року». Для мене символічно, що ця робота була написана на пленері, що відбувався на межі Київської і Чернігівської областей. Це було за два кілометри від передової, постійно чули вибухи, автоматні та кулеметні черги. Той емоційний стан, в якому перебували, хотілося передати в цій роботі. Вона була написана буквально на одному подиху за годину. Поспішав, бо тоді була реальна небезпека перебувати на відкритому просторі. Зобразив вечірнє сонце, стан природи був мінливий, змінювалися кольори, змінювався колорит навколишнього середовища. Те, що вийшло, виніс на розсуд публіки".

Микола Кутняхов, голова Київської організації НСХУ:

«Київські художники беруть активну участь у цій виставці. Вони надихають киян і гостей міста. Це дуже важливо. Процес творчості, процес мистецького життя не зупиняється. Сьогодні у свідомості кожного на першому місці стоїть слово війна. Вона загнала нас в якісь шори, лякає, робить більш чутливими. А хто як не художник відчуває ці потоки енергії, які формують свідомість у тяжкі часи війни? Митці, які виставили свої роботи у виставкових залах цим живуть і дихають. Мистецтво — явище космічне. Процес творчості дає нам бажання жити, любити, творити. І в цьому є зміст цієї виставки. Ми відчуваємо, що боротьба за незалежність триває. А художники беруть в цьому дуже активну участь.

На виставці я представив свою роботу «Спокій». Спокій — це антитеза війні. На якийсь час треба вивести глядача на стан спокою. Спокою і надії в те, що мирне життя повернеться. Ми знову будемо дивитися на цей чудовий, мирний світ, заходити всередину своєї свідомості. Але це буде завтра, а сьогодні ми боремося за те, щоб цей спокій прийшов у наші душі".

Петро Зикунов, заслужений художник України:

«У своїх картинах намагаюся передати всю красу і велич сучасного Києва, аби нею могли милуватися і наші нащадки. Малюю історичні місця: Києво-Печерську лавру, Михайлівський Золотоверхий собор, Андріївський узвіз. Це наша прекрасна історія, яку треба популяризувати і зберігати. Також є роботи присвячені новим мікрорайонам столиці. На цій виставці представляю картину „Свята Софія“. Це одне з моїх улюблених місць. Це символ незалежності і незламності України. Дякувати Богу, що ця перлина не була знищена у радянські часи. Вірю, що вона переживе і цю ворожу навалу. Думаю, що вийшов досить ефектний пейзаж, можливо трохи його допрацюю після завершення виставки. Мене сьогодні хвилює хаотична забудова Києва. Висотки з’являються навіть неподалік Святої Софії. Вважаю, що потрібно боротися з цим неподобством».

Микола Савченко, художник:

«Свою роботу „Брати-2“, створив у вже далекому 1992 році. На її написання надихнув вислів — „Брат брата убив в рідній хаті“. На моїй картині також один рідний брат вбиває іншого. У верхній частині роботи алегорично зобразив наше суспільство, яке має бути об’єднаним. А коли брат підіймає руку на брата, то ця гармонія порушується. Не випадково обрав саме це полотно для нової виставки, вважаю, що тут до певної міри відображається те, що сьогодні відбувається в Україні. Володимир Путін віддає злочинні накази бомбити українські міста і села. Наказує вбивати українців і при цьому говорить, що ми брати».

Наталія Гмиря, художниця і педагог:

«Свою роботу „Переможний хрест“ хотіла присвятити нашій майбутній перемозі. Картина пов’язана з трипільською культурою. Зазначу, що з нею пов’язано багато моїх робіт. Всі вони яскраві, це мій внутрішній світ, який залишається таким і під час широкомасштабної війни. Цього літа брала участь у трієнале живопису, де представила свою роботу „Калина“. У місті Буча, що на Київщині, заснувала студію „GrandArt“. Разом з діткам розписуємо гільзи. Вони продаються на аукціонах, а зароблені кошти йдуть на потреби Збройних Сил України. До дня Бучі готуємо нові розписи гільз, а ще подарункові набори, які я створюю у стилі петриківського розпису. Мені подобаються будь-які виставки, що пов’язані з мистецтвом. Дуже важливо, щоб мистецтво було і під час війни. Люди продовжують жити, творити і бути натхненними».

Ганна Лук’яненко, художниця-графік:

«На виставці мій диптих, присвячений сьогоденню. Тут можна побачити образ Юди, який зрадив за тридцять срібняків. Це таке моє бачення нашого північного сусіда. Створила ці роботи вже під час широкомасштабної війни. У майстерні ти можеш сконцентруватися, зібрати свої думки і виразити їх графічною мовою. Коли доробляла диптих, то звучала сирена, але вона мені не завадила. Радію, що художники працюють, вони не зупиняються, втілюють свої переживання на полотнах. На деякі представлені на виставці картини боляче дивитися. Розумієш, що автор вклав у них свій біль, розпач. Але звучить надія, і це головне. Мій диптих, це лише початок задуманої великої серії робіт про сьогоднішній день».

Друковану версію читайте в газеті «Слово Просвіти».