Ліки від депресії

Цей твір був написаний у 1944 американкою Мері Чейз як рефлексія на депресію нації, спричинену світовою війною. П’єса одразу стала бестселером, витримавши рекордну кількість показів на Бродвеї. Авторка отримала за неї Пулітцерівську премію, а екранізація «Гарві» — премію «Оскар».

Напевне невипадково Молодий театр звертається до цієї шаленої комедії про білого кролика саме під час повномасштабного вторгнення. А творці вистави мають на меті саме те, що й Мері Чейз у далекому 1944 році — пробудження в наших глядачів надії та віри у майбутнє.

Про що ж вистава «Кролик Гарві»? Давайте пригадаємо наше дитинство. Напевне у кожного з нас був невидимий друг, тваринка або якась інша істота, якій ми довіряли свої мрії та думки. Потай від дорослих розмовляли з цією істотою, яка вислуховувала та виконувала наші таємні бажання. Звісно про цей наш секрет ніхто не повинен був знати. Але з роками, коли починали дорослішати, ми поступово забували про цю таємничу істоту і переставали її бачити.

Елвул — головний герой цієї історії. Це успішний дорослий чоловік, який зумів залишитися в душі дитиною. Він бачить невидиму істоту великого білого кролика на ім’я Гарві і розмовляє з ним. Природно, що всі навколо вважають його божевільним, смішним, дивакуватим, а попросту кажучи ненормальним. Однак у багатьох глядачів виникає питання — а що таке «бути нормальним» у нашому божевільному світі? Чи дійсно всі довкола нас нормальні і чи не хотіли б ми самі бачити такого кролика?

«Це досить серйозна драматургія, хоч і шалена комедія. В ній підіймаються глибокі психологічні теми, зокрема самотності», — зазначив режисер вистави Андрій Білоус.

Як відомо — вдало підібраний акторський склад, це вже половина успіху вистави. З цим завданням режисеру-постановнику вдалося впоратися на відмінно. Дуже важливо, що тут досягти ансамблевості.

Основна увага глядачів протягом усієї вистави зосереджена на виконавцю головної ролі — народному артисту України Олексію Вертиському. Попри всю комічність ситуації його герой Елвуд швидше сприймається як трагікомічний, напевне, як і більшість образів, створених актором за його багаторічну творчу кар’єру. Актор втілив на сцені дуже багато різних персонажів, всі вони дуже різні, але кожен викликає симпатію. Відчувається, що своїх героїв він пропускає через власні душу і серце. Звісно це не може залишити байдужими глядачів.

Вета у виконанні Ліліана Ребрик це справжній фонтан емоцій. Напевне те ж саме можна сказати і про інших харизматичних героїнь, яких створила акторка в театрі і кіно.

Яскраві, переконливі образи, які надовго запам’ятовуються вийшли в Руслани Петрякової (Мірта), Романа Равицького (Чамлі), Віталія Бобуха (Сандерсон), Поліни Снісаренко (Келлі), Бориса Георгієвського (Суддя), Оксани Узлюк (Бетті), Ганни Розстальної (Місіс Шовене), Олексія Нежурка (Водій Таксі) та інших.

Завдяки продуманій сценографії Бориса Орлова глядач здійснює подорож з будинку Елвуда до психіатричною лікарні та назад, і в цей час ніби знаходиться десь поряд з дійовими особами. А костюми не прив’язані до якогось певного місця чи епохи. Напевне це було зроблено навмисне, аби склалося враження, що щось схоже могло відбуватися сто років тому на іншому континенті, або вчора з нашими знайомими. Крім діалогів про персонажів багато говорять їхні рухи. Тут напевне заслуга хореографа Ніни Змерзлої. І, звісно ж, не можна не згадати про композитора Іллю Чопорова.

Вистава триває три години. Можливо невеликі скорочення додали б їй більше динамізму. Але в цілому постановка вдалася. Свідчення цьому — бурхливі оплески вдячної публіки під завісу. Вистава «Кролик Гарві», створила кожному, хто на неї завітав чудовий настрій, а декого можливо змусить щось переосмислити у своєму житті.

Залишається побажати спектаклю довгого життя, а талановитому колективу — нових цікавих постановок і постійних аншлагів.

Фото з сайту театру