Надихнула творчість Параджанова

Історично цей проєкт триває вже більше 10 років. Вперше з ідеєю створення арт-проєкту до Музею Кавалерідзе звернулися сценарист, режисер, боєць ЗСУ Андрій Хохолкін та організаторка фестивалю «Тбілісоба на Андріївському узвозі» Наталія Склярська.

Серед учасників виставки художник і педагог Дмитро Коваль, якого ми попросили поділитися враженнями від цього проєкту:

«Директор Музею-майстерні Івана Кавалерідзе Олександр Юнін дуже перейнявся проєктом, ретельно добирав художників, роботи яких увійдуть до експозиції. Щиро вдячний, що Олександр Олександрович звернувся до мене особисто, аби я підтримав цей проєкт як митець і як викладач та наставник багатьох талановитих студентів, які також взяли у ньому участь.

До експозиції увійшли твори багатьох відомих українських художників — Андрія Серебрякова, Андрія Кулагіна, Павла Шарка та інших. Також представлені роботи, які були створення під час пленеру на Закарпатті у 2016 році. Цей пленер відбувався за сприяння Музею-майстерні Івана Кавалерідзе і частина з написаних там робіт поповнили колекцію музею.

Дуже радий, що у нас склалася дружня, я б навіть сказав братська співпраця з цим музеєм. Тут підтримують молодих художників, які ще до кінця не сформувалися, але вже стоять на мистецькому шляху, прагнуть розвиватися, йти далі цим шляхом попри всі складності, навіть, попри війну. Під час відкриття виставки Олександр Юнін підкреслив, що сьогодні особливо важливо підтримувати ту молодь, яка не дивлячись ні на що залишилася в Україні і продовжує кращі традиції вітчизняного образотворчого мистецтва, культури українського народу. До речі, останнім часом Олександр Олександрович запрошує мене та моїх учнів до участі в усіх проєктах музею. Для нас це дуже важливо.

На виставці представив одну зі своїх нових робіт — портрет гуцулки Марії Кречунєк, яка широковідома своїм надзвичайним співом, що був справжнім Божим даром. До кінця життя вона постійно брала участь у різних традиційних заходах свого рідного краю — весіллях, обрядових подіях. Це була унікальна постать, унікальний образ. Зізнаюся, що мене сьогодні важко чимось здивувати, але коли прочитав про пані Марію, то не втримався, щоб не втілити цей образ на полотні. Я вже сказав, що створив портрет зовсім нещодавно, але він вже знайшов відгук у серцях багатьох сучасних майстрів живопису, критиків, відвідувачів виставки. Сподіваюся, що цей твір знайде своє місце в історії сучасної української культури.

На виставці представлені роботи студенток Дар’ї Пустовіт, Тетяни Козлової, Юлії Падалки, Олександри Козлової, Тетяни Дейнеки, Олександри Люш, Марії Іларіонової, Олександри Ярмоленко, Дар'ї Князєвої та Поліни Степанської. Серед доробку студентів традиційний живопис. Це Гуцульщина, рефлексії на твори Сергія Параджанова, виконані в олійному живописі. А ще це традиційна графіка (туш і перо) у виконанні Тетяни Дейнеки та графіка у вигляді ліногравюри, виконана Олександрою Козловою.

Було дуже приємно працювати над цим проєктом, вести до нього студентів. Вони поставилися до нього максимально відповідально, з великою зацікавленістю. Студенти цінують, коли викладач намагається їх підтримати, веде за собою, аби вони могли інтегруватися у мистецький світ України.

За час зимових канікул ми встигли зі студентами взяти участь у багатьох проєктах, що нині крокують теренами нашої держави. Крім музею-майстерні Івана Кавалерідзе ці прокєти відбувалися у Чернівецькому обласному художньо музеї, Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана. Також беремо участь у проєкті «Ліки від амнезії», який організовує Музей Марії Заньковецької та Національна спілка художників України, співкуратор — Сергій Коммісаров. А ще плануємо взяти участь у кількох благодійних аукціонах.

Щодо своїх творчих планів, то наприкінці лютого — початку березня має відкритися моя персональна виставка на території Київського національного університету технологій та дизайну".

А ось що розповіли юні учасниці виставки:

Олександра Козлова, студентка 3 курсу Фахового коледжу мистецтв та дизайну:

«В експозиції моя ліногравюра «Тіні давнини». Перед створенням цієї роботи вивчали творчість Сергія Параджанова. Намагалася показати естетику фільму «Тіні забутих предків» і передати дух цієї стрічки.

Дуже подобається працювати з Дмитром Ковалем, як він викладає матеріал, його ставлення до студентів. Він завжди підтримує, а його конструктивна критика допомагає творчо розвиватися.

Від початку повномасштабної війни весь час була в Україні, хочу все своє подальше життя пов’язати з рідною країною. Планую вступити на живописний факультет Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України. Вивчаю нові техніки і намагаюся використовувати їх у своїй творчості. Прагнути вчитися і розвиватися".

Дар’я Пустовіт, студентка 4-го курсу Фахового коледжу мистецтв та дизайну:

«Вкотре передивляючись фільм «Тіні забутих предків» надихнулася образом Палагни і вирішила зробити портрет. Це була імпровізація, в якій хотіла підкреслити її жіночність, особливості характеру. Спочатку було ескізування, потім вихід на формат. Довгий час шукала колір, під час роботи постійно щось змінювала на полотні, а дещо долала вже в останній момент.

Дмитро Коваль мені допомагав у створенні цієї роботи. Ми познайомилися з ним не так давно, за цей час багато від нього взяла. Напевне саме завдяки кураторству Дмитра Вадимовича змогла написати цю роботу.

Перші півроку після початку повномасштабного вторгнення жила у Швеції. Але дуже хотіла повернутися додому. Вважаю, що рішення щодо повернення в Україну стало одним з найважливіших у моєму житті.

Після закінчення навчання у коледжі планую вступити до Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України. Зізнаюся, що мрію про це з першого курсу. Зараз намагаюся пізнати себе і свою творчість з різних боків".

Юлія Падалка, студентка 4-го курсу Фахового коледжу мистецтв та дизайну:

«Головна героїня фільму „Тіні забутих предків“ Сергія Параджанова Марічка, надихнула мене своїм образом на створення полотна „Образи минулого“. Орнаменти та кольори натякають на її вбрання та традиційні аксесуари у фільмі. Це одна з перших моїх робіт, де ідея була втілена концептуально та водночас формально. У цьому завдячую порадам нашого викладача, Дмитра Коваля. Він допоміг створити небанальний твір, відштовхуючись від враження, що справляє сам фільм Параджанова. З початку повномасштабного вторгнення нам з родиною вже вдруге довелося термінова виїжджати у пошуках безпеки. Ми провели декілька місяців у селі, поки не стабілізувалася ситуація в Київській області. Зараз та у майбутньому я планую бути тут, в Україні. Пощастить — навчатимусь в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. Під час останнього семестру навчання у коледжі, я разом з одногрупницями докладаємо зусиль, щоб добре підготуватися та вступити на омріяний факультет живопису.»

Олександра Єрмоленко, студентка Фахового коледжу мистецтв та дизайну:

«Я надихнулася фільмом «Колір гранату» і створила картину «Присвята Сергію Параджанову» на якій зображено натюрморт з вином та гранатом на червоному тлі. З картини виблискує витончена гра кольорів, де червоні відтінки гранатів контрастують з теплими тонами тла. Серцевина фрукту символізує енергію та силу творчого духу Сергія Параджанова.

Софія Шкіря: студентка 2 курсу Фахового коледжу мистецтв та дизайну:

«Ідея роботи „Блакитна пава“, виникла під час перегляду фільму „Колір гранату“, який відкриває грузинську і вірменську культуру. В роботі я намагалася передати всі ці елементи. Дмитро Коваль дуже професійний куратор та викладач, талановитий художник, завжди пояснить, що потрібно виправити в роботі, як зробити краще. Коли я створювала цю роботу він також мені допомагав порадами. З початку вторгнення не виїжджала з країни і не планую, хочу надалі тут жити і творити. Поки що остаточно не вирішила, де в подальшому буду навчатися, але швидше за все в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури України. Хочу йти до своєї мрії, щоб стати хорошим живописцем».

Поліна Степанська, студента 2 курсу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури України:

«Для мене Саркіс Говсепі Параджанян — це людина-геній, яка зробила дуже великий внесок в українську культуру, зокрема, маю на увазі його кінотвір «Тіні забутих предків», де він вдало відображає традиції, образи та пейзажі гуцульського краю у всій їхній різнобарвності та величі. Сценічні образи, неймовірні краєвиди та традиції залишають у глядача невимовні емоції. Я вирішила, що моя картина «Жінка в червоній хустинці», найкраще підходить під тему експозиції.

Позаду жінки висить справжній гуцульський килим, а голова натурниці покрита червоною хусткою, як тоді робили жінки. Мені дуже подобається як яскраві кольори гуцульських атрибутів підкреслюють складні кольори тіла та життя й водночас надихає, що люди, незважаючи на важку долю, роблять такі життєрадісні й гарні речі.

Дуже вдячна Дмитру Ковалю, що запросив взяти участь в цій чудовій виставці, присвяченій такій величній постаті як Саркіс Параджанян".

На світлинах Дмитро Коваль, Дар’я Пустовіт та Олександра Козлова.