Вечір неповторних солоспівів

Про творчий шлях композитора розповіла ведуча концерту Світлана Галась. Пані Світлана зокрема зазначила, що Микола Віталійович своєю творчістю заклав принципи, за якими й донині живе й розвивається українська музика. А в концерті звучали його твори.

І першим гості почули «Урочистий марш» Миколи Лисенка у виконанні Академічного оркестру народної та популярної музики Українського радіо, диригент Михайло Пікульський.

Переоцінити значення творчості Миколи Віталійовича для української музики, та й взагалі української культури насправді важко. Впродовж багатьох років він був у центрі культурного національного життя Києва і всієї України. Людина ерудована, багатогранно обдарована, з невичерпною творчою енергією Лисенко організував «Товариство любителів музики і співу». Він організовував хори, виступав як піаніст, зокрема на щомісячних народних концертах. Був організатором щорічних Шевченківських концертів, викладав гру на фортепіано, заснував власну музичну школу. Був також серед засновників Українського національного музичного театру. Написав десять опер. У концерті прозвучали уривки із найвідоміших з них. Пісню Тараса з опери «Тарас Бульба» «Гей літа орел» заспівав народний артист України, лавреат Шевченківської премії Сергій Магера.

П’єса Івана Котляревського «Наталка Полтавка» приваблювала багатьох композиторів, які створювали музичні версії цього твору. Найкраща з них — опера Миколи Лисенка. А пісню Наталки з цієї опери заспівала солістка Національної опери, заслужена артистка Світлана Годлевська.

Наприкінці 1880-х років у Києві виник гурток «Плеяда молодих українських літераторів». Щотижня учасники цього угруповання, серед яких була Леся Українка, збиралися у помешканні Миколи Лисенка. Тут вони читали свої вірші, переклади, обговорювали їх. А Лисенко ознайомлював присутніх зі своїми новими композиціями. Першим результатом діяльності товариства стала друкована збірка українських перекладів віршів німецького поета Генріха Гейне «Книга пісень». Для Миколи Лисенка вона стала своєрідним подарунком до 50-річчя і, водночас, розбудила спомини юних літ. Він згадав, як вивчав німецьку мову, як захоплювався віршами Гейне разом зі своїм першим коханням Ольгою О’Коннор, яка згодом стала дружиною композитора. На жаль, їх родинне життя не склалося. Хоча вона так ніколи і не дала розлучення Лисенку. Але на момент виходу збірки родиною композитора були четверо дітей і їхня мати Ольга Липська. Громадянська дружина композитора, його вірна помічниця, якій він був вдячний за дітей, за родинний затишок. Але якій так і не присвятив жодного твору. Натомість Ользі О’Коннор присвячено щонайменше десять композицій.

Тож коли Лисенко написав музику на переклад Максима Славінського вірша Гейне «Коли розлучаються двоє», друзі і близькі композитора одразу сприйняли це як ліричний відгомін на події його особистого життя. А цього вечора прозвучав дует «Коли розлучаються двоє» у виконанні Сергія Магери та Світлани Голдлевської.

Щира дружба і любов до України єднали Миколу Лисенка з його сучасником Іваном Франком. З голосу письменника Лисенко записав 22 народні пісні, а також створив чимало солоспівів, інших творів на вірші Франка. Зокрема, хор «Вічний революціонер» і солоспів «Місяцю-князю». Цей солоспів слухачам подарувала солістка Національної опери України, лавреатка міжнародних конкурсів Наталія Кисла.

Свого часу Микола Лисенко став одним із фундаторів української фольклористики. Він почав збирати, записувати і обробляти українські народні пісні ще в юнацькі роки під час навчання у Київському університеті. Після закінчення навчання разом зі своїм товаришем спеціально їде до Кременчуцького повіту на Полтавщині, щоб записати пісні, які там побутують. А у виконанні Наталії Кислої разом з Академічним оркестром народної та популярної музики Українського радіо прозвучала записана композитором на Полтавщині пісня «Ой джигуне, джигуне».

Українська народна пісня, яку прозвучала далі, стала однією з найулюбленіших для багатьох українців. А записав її композитор в одному з сіл, нині Кременчуцького району Полтавської області. «Ой, не світи, місяченьку» заспівала солістка Національної опери України, заслужена артистка Наталія Николаїшин. Також у виконанні пані Наталії прозвучала пісня Наталки з опери «Наталка Полтавка» «Ой, я дівчина Полтавка».

Цю пісню Наталки помилково вважають народною. І це рідкісний композиторський дар написати музику так, щоб люди сприйняли її як народну пісню. А наступний твір, який теж часто називають народної піснею, Лисенко й справді написав на народний текст. Але музика його власна. Всі присутні могли насолодитися цим дуетом «Пливе човен», який подарували Наталія Николаїшин і Наталія Кисла.

На вірші згаданого вище Генріха Гейне Лисенко написав 13 солоспівів і 2 дуети. З них 6 — переспіви Лесі Українки, 7 — Максима Славнінського і по одному Людмили Старицької-Черняхівської та самого композитора. Саме переспів Миколи Віталійовича «У мене був коханий рідний край» виконав соліст Національної філармонії України, лавреат міжнародних конкурсів Сергій Бортник. Крім цього в його виконанні прозвучала пісня Петра з опери «Наталка Полтавка» «Ой, не шуми, луже».

Після цього до виконавців концерту доєднався ще один унікальний колектив — Академічна хорова капела Українського радіо імені Платона Майбороди, диригентка Юлія Ткач. Тут варто згадати історію, яка почалася далекого 1919 року. Тодішній очільник української держави, головнокомандувач армії УНР Симон Петлюра наказав зібрати і відправити у світ Республіканську хорову капелу, щоб піснею здобути Україні міжнародне визнання і допомогу у війні з Росією. І спадок Миколи Лисенка зіграв у цій історії дуже важливу роль. Його обробки пісень звучали в концертах, він був учителем Олександра Кошиця, а ще улюбленим композитором Симона Петлюри. У 1901 році Петлюру виключили з Полтавської духовної семінарії за те що хор, яким він керував, виконав кантату Лисенка «Б'ють пороги». Вона була заборонена російською цензурою. Тоді ж Симон подався в революціонери і політики. Згодом, очоливши українську державу, організовує перший в історії України проєкт культурної дипломатії. Твори композитори звучали під час європейського, а згодом американського турне хорової капели. А слухачі цього вечора змогли почути дві з них — обробки коломийки «Верховино, ти світку наш» та української народної пісні «По опеньки ходила».

Сам Микола Лисенко спирався на традиції, закладені попередниками. Один з них був автор першої української опери, друг Тараса Шевченка Семен Гулак-Артемовський. Арію Андрія з опери «Запорожець за Дунаєм» разом виконали Академічний оркестр та Академічна хорова капела Українського радіо, соліст Сергій Бортник.

Наприкінці прозвучав найважливіший для нас сьогодні, найпроникливіший твір Миколи Лисенка на слова Олександра Кониського «Молитва за Україну», який разом з усіма учасниками концерту заспівали гості, що були присутні в залі.

Фото Едуарда Межула.