Мури з мистецтва

На сцені Національної опери України у рамках проєкту «Fortress» за підтримки «Українського культурного фонду» були представлені два хореографічних перформанси, натхненні геніальними драматичними поемами українських класиків — «Кассандра» за Лесею Українкою та «Мойсей» за Іваном Франком. Це вже друга за рік прем’єра молодої талановитої української балетмейстерки-постановниці, засновниці й керівниці OSDC Dance Theater Олесі Шляхтич.

Мури з мистецтва

Сучасне прочитання цих класичних поем пропонує новий, глибокий погляд на бойовий дух українців під час війни. Проєкт «Fortress», що українською означає «мури», або ж фортифікація — це мистецьке дійство, що ставить оборону від ворога, укріплюючи віру в абсолютну перемогу Українців. «Fortress» — це не лише візуальне мистецтво, а й емоційне переживання, що закликає до спротиву агресії та підіймає настрій і впевненість у перемозі. За допомогою ультрасучасної пластики, технологічних інновацій у сценографії й костюмах балети продемонструють незламну силу України.

Геніальні твори Лесі Українки та Івана Франка порушують питання, що, напевне, сьогодні бентежать кожного українця: «Чи є пророки на землі?» Кому вірити? Чи втримаємося ми? Де правда? А вона в образах видатних українських письменників. Ми вже маємо на кого спиратися. Історично склалося так, що митці минулого заклали для нас потужний фундамент цінностей та орієнтирів — то і є ці мури з мистецтва, які боронять наше суспільство і закладають основи правильного світосприйняття.

— Звісно, адаптувала ці твори до сучасності, — зізналася балетмейстерка-постановниця, заслужена діячка мистецтв України Олеся Шляхтич. — Не думаю, що сьогодні хтось з режисерів не адаптує свої твори до сучасності.

Драматична поема «Кассандра» має до нас великий стосунок, тому що українці сьогодні на порозі перемоги. І зараз дуже важливо сконцентруватися на тому, щоб відфільтрувати правильну інформацію та не пропустити троянського коня як у собі, так і на зовні. «Кассандра» від пера Лесі Українки і наш балет закликають бути уважними до інформації. Бо, як каже Кассандра: «Серед усіх старших найстаріша правда, брате». Важливо розрізняти, чути і бачити, бути уважними, аби троянський кінь не заїхав ні в Київ, ні в Одесу, ні в яке інше місто країни.

«Мойсей» — це пісня, ода Месії Франка, звернення до Месії Мойсея, звернення до наших днів. Своєрідне тріо — Франко, Мойсей і наша сучасність. Розповідається про євреїв у пустелі. Вони втомилися, не хочуть йти далі, готові віддати все, аби тільки залишитися тут. Готові відмовитися від Бога, знову стати язичниками. Відмовитися від батьків, пращурів, аби тільки лишитися тут, на цій точці. Кого ми тут згадуємо, звичайно себе.

Але Мойсей йде на гору Синай. Він долає демонів, долає себе, віддає своє життя. Помирає на вершині гори і сходить сонце. А євреї бачать, що за цією горою їхній рай та земля обітована. Це заклик до українців. — найважчий час перед тим, як зійде сонце. Нам потрібно протриматися на одну ніч довше ніж ворогові.

Чому обрала для постановки саме це два твори? Тому що Кассандра й Мойсей — це наші пророки. Балет «Кассандра» за своєю стилістикою та хореографією дуже жіночний. А «Мойсей» — чоловічий і хореографія там зовсім інша, чоловіча, динамічна. Пророк-жінка і пророк-чоловік говорять про важливе по різному.

Тепер щодо музики. Хотіла, щоб «Кассандра» була синтетичною. Як писав Леся Курбас — у мистецтві головні синтетичність і стиль. Мене дуже цікавить синтетичність у мистецтві, подобається поєднувати «Бітлз» зі скрипкою та оперним вокалом, анімацію з картинами сучасності та ренесансу. Цьому нас вчить українським модерний театр початку ХХ століття.

Тут звучить музика французьких композиторів Francois Gouturier та Anja Lechner. Це чудові люди, які дозволили її використовувати в Україні безкоштовно. Також Антоніо Вівальді, який мені дуже подобається і в театрі, і в кіно. А тема троянців нашого українського композитора з псевдонімом Safdi.

У балеті «Мойсей» музика Тимофія Старенкова. Це цільна музична композиція. «Мойсей» нерозривний і в музичному, і в хореографічному плані.

— Ці дві вистави крім теми об’єднують сценографічні образи, — зазначив художник-сценограф Петро Богомазов. — Це образи троянського муру і гори Синай. — Образ муру наповнений певними артефактами минулого, культури. Ми хотіли підкреслити, що культура є найважливішим муром для будь-якої нації. Особливо важливо це розуміти сьогодні, під час російської агресії. Тут є решти скульптур, решти коня — натяком на коня троянського. А за допомогою світла намагалися максимально підкреслити пластику.