Погляд американського драматурга на український театр

У 1920 році 32-х річний Лесь Курбас (засновник модерного українського театру) забирає групу молодих акторів із охопленого війною Києва в сільську місцевість, де вони ставитимуть вистави, обмінюючи квитки на їжу.

Однією з таких вистав стає «Макбет» — перша постановка Шекспіра українською мовою. Поки Курбас і більшість трупи відвідують виставу місцевого театру, поставлену на їхню честь, шість молодих жінок — чотири акторки, піаністка й танцівниця — залишаються разом із дітьми.

Під час вечері, яку вони готують із виручки за їхні виступ, жінки розмовляють, жаліються, жартують, кепкують із себе, сміються, репетирують танці з вистави — і все це, переживаючи біль, розбиті серця, страх і розгубленість, та водночас відчуваючи глибоку потребу бути разом.

— «Коли ущухне шуру-буря зла» Річарда Нельсона вже не перша п’єса драматурга та режисера в українському театрі, але вперше написана спеціально для нього, — розповіла завідувачка літературно-драматичної частини театру Оксана Прибіш. — Під час свого минулого візиту до України, коли митець ставив «Тускульські бесіди», автор відвідав багато українських пам’яток, зокрема і Музей театру, де дізнався про режисера-реформатора українського театру Леся Курбаса.

Для Річарда ім’я Курбаса було новим, але вивчивши історію його творчості, переслідування з боку радянської влади та років замовчуванням, письменник захотів написати п'єсу, котра б розповіла більше про одного з найвизначніших творців українського театрального процесу.

На жаль, ім' я Курбаса невідоме не лише у світі, а й в Україні, все через ті ж роки замовчуванню та заперечення українського мистецтва радянським союзом.

Тож коли автор і вже можна сказати наш друг, запропонував написати п'єсу для Театру на Подолі ми надзвичайно зраділи й прийняли пропозицію.

Річард Нельсон написав п’єсу для Театру, приїхав до України та працював над постановкою завдяки підтримці його друзів, тобто абсолютно безкоштовно для театру. Річард вже майже пів століття включений у світовий театральний процес, він ставив в Королівському театрі в Лондоні, в театрі Дю Солей в Парижі, Державному театрі в Нью-Йорку й ще в багатьох інших країнах, викладав у Йельському коледжі, тож має безліч знайомств та партнерів, котрі хочуть допомогти Україні та долучити наш театр до світового процесу.

На прем'єру приїздили його друзі з цих театрів, про які я згадала, ми отримали листи підтримки від американських драматургів, запрошення від театрального фестивалю в Авінйоні й вже обговорили попередньо дати гастролей до США.

Репетиції з Річардом Нельсоном — приклад професіоналізму вищого ґатунку. Зважаючи на те, що в Театрі на Подолі ставлять багато кращих українських режисерів, це все одно інший штиб, бо певною мірою інший менталітет. Це чітка організація усього процесу, котра не заважає, а навіть сприяє емоційному наповненню. Коли актори вперше знайомляться з Річардом вони його поважають, однак після роботи з ним — люблять. Це і через увагу до деталей, до культури, до особистих кордонів.

Назва вистави «Коли ущухне шуру-буря зла» це цитата з перекладу «Макбета» зробленого Кулішем для Курбаса, для першої постановки Шекспіра українською на українській сцені. Про цей вечір і написана п’єса. Як сказав театрознавець Віталій Жежера: «Таку глибоку повагу до української культури рідко зустрінеш і серед українських режисерів».

Річард надзвичайно уважний і толерантний, тож мовний бар’єр аж ніяк не заважав бути уважним до команди.

На усіх репетиція працювала чудова перекладачка Юлія Сосновська, вона ж і авторка перекладу п’єси з англійської на українську.

Художній керівник театру Богдан Бенюк залюбки підтримав ідею постановки та створив сприятливу атмосферу на репетиціях.

Це суто жіноча вистава. Молоді акторки грають актрис трупи Леся Курбаса, які обговорюють виставу «Макбет», а ще своє життя під час війни: турботи, страхи, сім’ю, дітей, що приготувати на вечерю і мистецтво. І попри століття між нами, їхні турботи нам так само знайомі.

Після вистави глядачі відчувають, що дивилися історію про себе, а не про них, тому не варто боятися не зрозуміти спектакль, він надзвичайно людяний.

Річард Нельсон вкладає усе, що хотів сказати в діалоги. Тож сценографія й костюми лише означують простір, але не відволікають увагу. Це сільська хатина, повсякденні жіночі костюми, але не історичні, а ті, що існують поза часом.

Над візуальною стороною працювала Марія Погребняк, головна художниця театру.

Про пластику варто сказати окремо. Її створила випускниця, мабуть, найвідомішої танцювальної школи у США Джулліард-Шарлотта Байдвелл. Оскільки у виставі Курбаса-Шекспіра були присутні танцювальні номери від Броніслави Ніжинської, ми хотіли відтворити їх таким, якими вони могли б бути.

Музикою займався Річард та наш композитор Тимур Полянський.

Наразі ми готуємо прем’єру від режисера та художника з Німеччини, головного художника Австрійського фестивалю з десятиліттями досвіду роботи з театральними технологіями — Андреаса фон Шліппе.

Він вже виступав художником романтичної історії за Теннессі Вільямсом «Сніг у квітні» й глядачі могли оцінити його смак, метафоричність та сценографію, яка органічно поєднана з технологією.

11,12, та 13 квітня прем'єра першого горору в історії українського театру!

Театральна адаптація відомого роману Сьюзен Гілл від Стівена Маллатратта «Жінка в чорному».

Цей текст полюбляє і кінематограф і сцена, хоча в Україні важко назвати його популярним, але лише Театр на Подолі планує поставити виставу зі спецефектами від яких буде моторошно.

Але попри технології і жанр, це дуже акторська історія, яка ще має на меті привернути увагу до теми материнства й рівності.

Фото Едуарда Межула.