Ліки для зранених душ

Напередодні головного святкування відкрилася виставка «105 років — 105 вистав». Вона стала унікальною ретроспективою найзнаковіших вистав, які формували обличчя театру та визначали його стиль. В експозиції — рідкісні фотографії, театральні афіші, оригінальні ескізи костюмів, елементи декорацій та реквізиту.

Головною подією ювілейних заходів стала урочиста концертна програма, яка зібрала на сцені видатних акторів театру. Вона стала не лише святкуванням славетної історії, а й своєрідним актом подяки всім, хто був і залишається частиною франківської родини — глядачам, митцям, працівникам сцени та театральних цехів. Цього вечора сцена Театру Франка ожила завдяки уривкам знакових вистав, музичним номерам, відеохроніці та особливим сюрпризам для гостей.

— Хочу почати зі слів подяки нашим воїнам, які роблять цей вечір можливим, — наголосила заступниця керівника Офісу президента України Олена Ковальська. — Але не тільки воїни сьогодні боронять нашу країну, а усі, хто працює, в тому числі й у театрі. Вся мистецька спільнота теж боронить нас і насичує змістом наше життя і те, за що сьогодні борються наші воїни на фронті.

Сьогодні Україна ілюструє настільки театр значимий для нас нині, ми щодня відчуваємо важливість мистецтва. Український контент повинен розвиватися, маємо пропагувати нашу культуру не лише в Україні, а й за кордоном. Дуже вдячна всім, хто це робить.

— Театр Франка став символом стійкості української культури, — переконаний міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький. — Це місце народження шедеврів, яскравих талантів та нових імен. Свою першу виставу театр представив в умовах війни більшовиків та УНР. Історичні паралелі з нашим сьогоднішнім днем очевидні. Четвертий рік Україна протистоїть російській агресії. У ці важкі часи Театр Франка продовжує бути лідером сили українського духу, творчого натхнення і правдивої щирої розмови з суспільством.

Моя щира вдячність всім, хто творить сучасний український театр, переосмислює класичні твори української літератури. Особлива подяка театральним митцям, які змінили сцену на передову, костюми на військову форму, аби стати на захист України. Їхня жертовність та любов до своєї країни захоплюють усіх нас. Ми всі з нетерпінням чекаємо їхнього повернення додому.

Традиції високої професійної культури отримали сьогодні динамічний розвиток. Те, що робить зараз театр за кордоном надзвичайно важливо для нас. Він працює на імідж України, допомагає їй стати ближчою і зрозумілішою для Європи. Адже ми не лише географічно, а й культурно її частина.

Бажаю вашому театру невичерпної енергії та цікавих творчих проєктів. Нехай сцена буде сповнена життям, а любов глядачів лише зростає.

З рук Олени Ковальської та Миколи Точицького високі державні нагороди за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури та театрального мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність отримали актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Олександр Задніпровський, Наталія Сумська, Ірина Дорошенко, головний балетмейстер Київського національного академічного театру оперети Вадим Прокопенко та інші митці. Також актори столичних театрів отримали високі звання народних та залужених артистів України.

— Театр це завжди про щось неймовірно таємниче і дуже близьке, — зазначила віце-спікерка Верховної Ради України Олена Кондратюк. — Магія театру захоплює і дає глибокі емоції та переживання, які ти не зможеш пережити ні в кінозалі, ні при спілкуванні онлайн.

Франко казав: «Література кожного народу — найкраще дзеркало його життя». Вважаю, що театр нашого народу — це найкраще дзеркало його життя.

Не можу не згадати Богдана Ступку, який говорив про театр: «Театр — це правдиве життя. Це та ж реальність, тільки в художній формі. Театр — це не втеча від життя, просто людина знайшла його іншу форму».

Український глядач найкращий у світі. Його подяка і оплески є найвищою нагородою для акторів і меценатів. Ми громадяни однієї країни і обов’язок кожного зберегти культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають у цьому, патріоти України.

Ми живемо у страшній депресії, з люттю у серці. Але, водночас, ця війна дала великий поштовх українському мистецтву і театру, зокрема. Люди у ньому шукають розради, надії та віри. Культура під час війни відіграє надважливу роль. Добре розуміємо, що Росія веду війну не лише за території, не лише за ресурси. Це війна «русского міра» проти української ідентичності, нашої мови, нашої культури. Ця війна ведеться на наше знищення.

Театр Франка, як і багато інших театрів, ніколи не зупиняв свою роботу. Навіть на початку повномасштабного вторгнення. І сьогодні допомагає боронити українську культуру. Допомагає своїми виставами, зборами для ЗСУ. За останні півроку театр зібрав 55 мільйонів гривень для сил оборони.

Велика подяка художньому керівництву, всьому персоналу театру за вашу творчість, позитивну енергетику, якою ви ділитесь з глядачами. Адже сьогодні потрібно більше позитиву. Також хочу подякувати акторам і працівникам українських театрів, які з перших днів повномасштабного вторгнення стали до лав ЗСУ.

— 105 років для людини — це багато, а для театру — самий розквіт, — підкреслила заступниця голови КМДА Ганна Старостенко. — Від імені Київського міського голови Віталія Кличка, громади міста Києва вітаю всіх, хто працює в Театрі Франка, усіх хто дарує нам позитивні емоції, хто у цей непростий час тримає культурний фронт. Кияни пишаються тим, що у нас є такий чудовий театр, авдиторія дуже цінує вашу роботу. Многая літа!

— Від театральної спілки, всієї театральної спільноти, зокрема, Театру оперети, вітаю вас з днем народження, — мовив голова Національної спілки театральних діячів України Богдан Струтинський. — Бажаю, щоб завжди ви були такі щасливі, у такій любові, в якій ви є зараз.

Театр Франка — це театр, який зшиває країну від самого свого народження. Митці зі Львова і Києва під орудою Амбросія Бучми та Гната Юри зустрілися у Вінниці. Пройшли довгий шлях гастролями Донеччини. Потім працювали у Харкові. Після цього спочатку театр, а за ним столиця України переїхали до Києва. Вітаю славний колектив, щоб були щасливі і здорові.

Також з ювілеєм Театр Франка привітав голова Київської організації Національної спілки театральних діячів України Олексій Кужельний. Про минуле у сучасне театру розповіли ведучі — народні артисти України Анатолій Гнатюк та Назар Задніпровський. На великому екрані можна було побачити світлини корифеїв уславленого колективу. Також вітання лунали від колег по сцені — колективів Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, Київського академічного драматичного театру на Подолі та Київського академічного театру юного глядача на Липках.

Були під час концерту і розважальні моменти, але всі подумки поверталися до війни. З екрану з поетичним словом звернулися до глядачів франківці, які зараз перебувають на передовій. Наталія Сумська заспівала пісню «Свобода» з легендарної рок-опери «Біла ворона». Пристрасно звучали поетичні рядки з вуст Михайла Кукуюка. А Катерина Артеменко подарувала власну пісню «День, коли закінчиться війна».

Завершальним акордом концерту стали слова Генерального директора-художнього керівника театру Євгена Нищука:

— Сьогодні ми знову пережили неспокійну ніч, ранок, отримали тривожні звістки з фронту. Але ми не відмінили зустріч. Ми знову тут, у театрі. Попри планетарну турбулентність і невідомість, квитки до театру розкуплені до Нового року, розплановані гастролі. Адже ми віримо у Збройні Сили України, віримо в театр, віримо в життя.

І в цей надважкий час повномасштабної війни театр став для нас сокровенним емоційним укриттям. Коли ми розгублені, коли нам боляче до сліз ми потребуємо підтримки і просто усмішки.

Театральна діяльність завжди переплітається з ілюзіями і мріями. Ми дуже часто промовляємо зі сцени думки великих філософів, драматургів, літераторів, вслухаючись у мудрі крізь віки настанови. А яке щастя відчувається у словах класика: «Ми нарешті перемогли».

Ворог атакує десятками ракет, сотням шахедів, а ми полюємо за квитками на улюблену виставу. Ворог стріляє і наступає, а ми витираючи сльози усміхаємося і поринаємо в магію театру. Квиток до театру — це прописані ліки для наших зранених душ. Бути в театрі — це бути на боці правди, любові і життя. Ще не один рік будуть досліджувати феномен українського театру під час війни.

Ми безмежно вдячні за ці привітання, за підтримку, за відзнаки. Вони теж мотивують. Ми дуже горді з того, що впродовж всього часу (105 років), легендарні франківці плекали нашу культуру й утверджували незламність українського духу. Навіть у часи заборон і переслідування вони доносили ці важливі слова часом другим, п’ятим чи двадцять п’ятим планом. І промовляли: «Ми українці, ми інші». За ці роки виросла ціла плеяда видатних режисерів, акторів, сценографів.

100 років тому два роки керував театром до від’їзду до Харкова видатний новатор української сцени Лесь Курбас. Радянська система знищила його і його сподвижників. Ця система прагнула не тільки стерти творчі здобутки Курбаса, а й сам факт того, що він тут працював. Але через сто років ми повертаємо у ці стіні імена тих, котрі недотворили, недописали, недоставили.

Ми творимо модерний український театр, про який мрів Курбас. Ми змінюємо не тільки український театральний ландшафт, але й впливаємо на розвиток європейського і світового мистецтва. І підтвердженням тому є аншлаги франківців у Франції, Німеччині, Польщі, Чехії, Британії, Швейцарії. Ми виводимо український театр у глобальний простір великого світу.

Ми ставимо перед собою амбітні завдання — промовляти до суспільства і бути місіонерами. Закладати ті меседжі, які говоритимуть не тільки про зараз, а й передбачатимуть майбутнє, де звучатиме правдива мова української культурної дипломатії.

Наша місія — голосно промовляти до світу, який сотні років Росія насичувала фейками і стимуляторами. Ми маємо виборювати своє не тільки на полі бою, але й у культурному контексті. І завжди нагадувати, що українське — значить актуальне, новаторське, глибинне, сучасне. Натомість творіння «вєлікой і мугочєй» — дрібне і завжди крадене.

Для нас дуже важливо, що у цей час ми зі славним українським воїнством. Ми його надійне плече підтримки й допомоги. Горді бути лідером у цьому й прагнемо зробити ще більше, щоб наблизити спільну перемогу нашими виставами, концертними бригадами, донатами, зборами. Поруч з нами відповідальний бізнес, який допомагає бути ефективними, реалізувати сміливі ідеї, експериментувати, бути доступними та інклюзивними. Безмежно вдячний всім нашим партнерам, імена яких ми розмістили в холі театру.

Наш театр — багатожанровий культурний хаб, який працює з темою пам’яти, історії, сучасності мистецтва. Створює платформу можливостей, впроваджує проєкти реінтеграції ветеранів у цивільне життя методами арттерапії та драмтерапії. Ми реалізуємо програму «Голос театру», яка має на меті об’єднувати нашу країну. Це голос театрів Маріуполя і Сєвєродонецька, які опинилися без даху. Херсона, Миколаєва, Запоріжжя, Чернігова, Сум і Харкова, які не мають можливості повноцінно творити у свої стінах. Ми відкрили їм свої двері і свої серця. Це є свідченням спільності усієї нашої театральної спільноти і здатності допомогти у найважчий час.

Наш театр — це твоє дзеркало, Україно! В якому ти можеш побачити себе красивою, сильною, шляхетною і натхненною до перемог. Тож будемо пліч-о-пліч на сцені, на своїй землі!

Фото з соціальних мереж.