Олег Пендзин: «Росія використовує продовольство, як зброю, щоб тиснути на світ»

— Експорт зерна заблоковано, які наслідки очікують Україну та світ?

— Україна минулого року зібрала 72 мільйони тонн зернових. Для того, щоб повністю прогодуватися, Україні потрібно порядку 18- 19 мільйонів тонн зерна. Тобто загальний експортний потенціал десь на рівні 53 мільйонів тонн. Тобто це той обсяг зернових, які б ми мали вивести. Хоча під цей обсяг в Україні є елеватори. Проте 95% нашого аграрного експорту йде через порти Чорного моря. Відповідно, виходячи з логістичних особливостей, наші традиційні ринки — це північ Африки, Єгипет, Мороко, Туніс. Трішки веземо зерна на Південь Європи. До речі, італійські макарони робляться з українських сортів твердої пшениці. Далі традиційні ринки — Близький Схід, Ізраїль, Південно-східна Азія та Китай. Треба розуміти, що на цих ринках ми активно конкуруємо з Російською Федерацією. Тобто, крім нас, на ці ринки везе зерно Росія. До речі, вона також везе їх через Чорне море, Босфор і звідти у Середземне море. Україна годує 400 мільйонів людей на цих ринках. Наприклад, в Єгипті 35% ринку — українська пшениця. До 24 лютого, Україна вивезла десь порядку 30 млн тонн, на припортових елеваторах та на території України лишилося 22 млн тонн зернових, які мали б абсолютно спокійно до кінця червня виїхати. В липні місяці в нас вже пішов би новий врожай.

На припортових елеваторах вже чекало погрузки порядку 5,5 млн тонн зерна. Після того, коли були заблоковані порти, цей обсяг продовольства не потрапив на традиційні ринки. Крім того, Російська Федерація під лозунгом забезпечення внутрішніх продовольчих потреб, ввела нульову квоту на експорт власного зерна до кінця червня місяця. Тобто, окрім того, що вона заблокувала порти Чорного моря, вона припинила експорт власних зернових.

— Чим це загрожує?

— На традиційних ринках, на яких присутня Україна, склався надзвичайно великий дефіцит, що привів до різкого зростання цін на зерно. Власне вже є приклади того, як в Ірані почалися голодні бунти, тому що там зерно подорожчало на 300%. Після чого Індія ввела обмеження на вивіз зерна з власної території. Вона не була основним постачальником на ці ринки, але факт залишається в тому, що вона експортувала певний обсяг, але заблокувала вивіз зерна. Китай минулого року потрапив під великі повені та на початку цього року об’явив, що збирається закупляти резерви зерна. Тобто на наших традиційних ринках склався фантастичний дефіцит, який призвів до того, що великопостові партії вже зросли в ціні більш, ніж на 80%, а весь світ підняв ціни на зернові порядку на 50−60%. Продовольчий ринок у світі побудований таким чином, що вільних обсягів продовольства в таких кількостях просто немає. Тому що ніхто стільки не вирощує. Після того, коли Україна не повезла зерно на продаж, то замістити його просто немає чим.

-Чи є альтернативні шляхи вивезення зерна з Україні, не тільки через порти?

— Порядку 90% українського експорту завжди йшло через порти Чорного моря. Потужності залізниці на західному кордоні не дозволяють вивести більше, ніж 10 — 12% від потрібного експорту. Крім того, якщо вивозити зерно через Балтійські країни, то це величезний шлях. Це Балтійське море, Північне море, Ла-Манш, Гібралтар, Середземне море. Уявіть собі, який величезний логістичний шлях треба пройти цьому зерну, для того, щоб потрапити в Середземне море. Наскільки зросте вартість цього зерна, щоб воно потрапило до споживача. Те, що споживає Європа — 7−8% від експорту — може поїхати залізницею.

— Також була пропозиція скористатися портами Чорного моря Румунії та Болгарії. Але виникла серйозна проблема. Власне залізнична вітка в сторону Бессарабії мала невеликий обсяг пропуску, а фізично скористатися їх портами просто неможливо. Росіяни не просто заблокували порти, вони ще там накидали багато мін. Настільки багато, що вони навіть з’являлися біля Босфору. Турки їх активно знищували. Також міни викидало біля Одеси. Жодна страхова компанія в світі не підтвердить зобов’язання по відношенню до корабля, який піде в цей регіон.

— До речі, Туреччина веде перемовини з РФ для розблокування українських портів та вивезення зерна. Чи вдасться це зробити?

— Це вже третя спроба. Перша спроба була, коли американці зверталися до президента Білорусі Лукашенка. Для того, щоб в обмін на зняття санкцій з Білорусі отримати гуманітарний коридор для українського зерна. Домовитися не вдалося. Турки також активно спілкуються з Росією про розблокування портів. Адже Туреччина є одним з традиційних ринків українського зерна. В Туреччині сьогодні дуже сильно підскочила ціна на продовольство. Адже без зерна не буде ні комбікорму, ні м’яса, ні курятини. Також без зерна не буде хліба. Тобто зерно є основою сільськогосподарської подальшої переробки.

Турречина намагається вести перемовини з Росію, яка намагається використати будь- які приводи для того, щоб зняти з себе санкції.

— Чи погодиться світ зняти санкції з РФ?

— Ні. Головне, що Україна на це не погодиться, доки в країні йде війна. На сьогоднішній момент за оцінками міжнародної організації продовольства ФАО та ООН, ситуація, яка склалася в світі вже призвела до голоду 1,7 млрд населення. Сьогодні немає жодної країни в світі, яка б не потерпала від російської агресії в Україні. Складається враження, що росіяни використовують зерно в якості чергової зброї проти світу, для того, щоб відстоювати власні інтереси.

— Крім того, вони ще й крадуть українське зерно, чи можна якось цьому запобігти?

— В Україні залишилося 22 млн тонн зерна. Воно знаходиться в елеваторах по всій території України. В областях, які потрапили під окупацію, почали вивозити зерно. З території півночі Запорізької області та Херсонщини, росіяни вивезли порядку 700 тисяч тонн зерна. Це не критично для продовольчої безпеки України, але це є достатньо серйозним показником відношення Російської Федерації до українських територій. Це зерно одразу завантажили на кораблі та спробували продати в Єгипті. Однак, його не так просто продати, адже на нього треба мати всі необхідні документи. Це зерно буде ідентифікуватися, як вкрадене українське. Поміняти це зерно на російське неможливо просто тому, що росіяни ввели нульову квоту на експорт зерна. Тому в цьому регіоні може з’явитися лише вкрадене українське. Вони довезли зерно до Єгипту, який від нього відмовився, тому що імідж коштує набагато дорожче, ніж партія зерна. Тепер зерно попрямувало до Сирії. Чи вдасться його продати там, питання відкрите. Але сам факт продажу краденого зерна є дуже серйозним аргументом в світових та європейських судах, щодо майбутніх репарацій зі стороні Російської Федерації на предмет відновлення економіки України. Крім зерна, вони ще вивезли з півдня України олію.

— Як окупація Півдня може позначитися на українському продовольчому ринку, та чи загрожує нам дефіцит ранніх овочів?

— Можу заспокоїти читачів, що через окупацію Півдня, дефіциту продуктів на продовольчому ринку країни не буде. Ситуація з окупацією вже позначилася на ціни на ранні овочі. Вони вище за минулий рік на 30- 40%. Ще десь днів 20 та питання ранніх овочів відпаде саме по собі. Тому що в третій декаді червня, вже продаються овочі, які ростуть у відкритому ґрунті на нашій території. Тому дефіцит молодих свіжих овочів зніметься сам по собі.

Крім того, слід врахувати, що в Україні через війну змінилася структура споживання. Люди стали бідніші. Тому цього року ранні овочі не користувалися попитом. Адже у нас 10,5 млн переміщених осіб. У нас 4,8 українців втратили робочі місця.

— А чи будуть зростати ціни на хліб в країні через окупацію окремих територій України?

— На сьогоднішній момент ціна зерна на внутрішньому ринку країни вполовину дешевше, ніж в світі. Просто тому, що в нас зосереджена величезна кількість зерна, яка не вивезена. Тому хліб поки дорожчати не буде. Ціна на верх піде тоді, коли відкриється експорт. Доки порти закриті, ми сидимо на величезних запасах олії, зерна. При цьому в світі виник дефіцит соняшникової олії та зерна.

— В Україні різко подорожчала та почала зникати з прилавків сіль. Чи загрожує нам дефіцит солі?

— Вона піднялася в ціні через те, що українцям пропонують сіль імпортних зразків. У нас було 2 виробники солі. 95% ринку — Артемсіль та 5−6% ринку Дрогобицька солеварня на Львівщині. Після того, як Артемсіль потрапила в зону бойових дій, на початку квітня, вона припинила виробництво. Проте запаси солі були великі, і цього не відчували до останнього моменту. Якщо раніше сіль була по 15- 20 грн за кг, то зараз вона коштує 80 грн за кг. Сіль дорожчати не буде, тому що в Україну активно завозять сіль з Польщі. На сьогоднішній день кг солі в Польщі коштує приблизно 1 злотий. Дефіциту солі у сусідів немає, тому не буде і у нас.

— Повернемося до вивезення зерна, чи можна знайти шляхи розблокування портів?

— Треба тиснути на агресора. Тому що іншого шляху немає. В принципі, спеціалісти у воєнно- технічній галузі сказали, що якщо прийдуть Гарпуни — протикарабельні ракети США, то Україна сама відкриє порти. Але питання в тому, що відкрити порти — це лише півсправи. Треба кликати сюди Натівські тральщики, які будуть вичищати від мін суднохідні шляхи. Це не питання одного місяця. Якщо прямо зараз цим питанням хтось зайнявся б, то в вересні вже можна було б безпечно займатися судноплавством. Але війна йде, тому порти заблоковані. Питання треба вирішувати комплексно. На сьогоднішній момент агресор використовує продовольство, як зброю. Для того, щоб тиснути на світ, який має зняти санкції з Росії. Але світ має зробити все для того, щоб збільшити тиск на країну- агресора. Тому питання розблокування портів, це не питання домовленості з Російською Федерацією. Україна має самостійно захищати свої порти та лінію судноплавства. Для цього нам треба отримати зброю.