Андрій Новак: стартова позиція України на найближчі 15 років, увійти у п’ятірку економік Європи

— Чи є спільне бачення в України, ЄС та США економічної моделі України після війни?

— Станом на сьогодні в економічній сфері ми чули певні анонси з певними конкретними сумами так званої відбудови України після воєнної перемоги над росією за аналогом так званого Плану Маршалла. Його реалізовували США для західної Європи після Другої світової війни. Там фігурували різні суми. Остання — 750 млрд доларів на відбудову України. Але ця сума була озвучена в жовтні, ще до початку масових російських атак на українські об’єкти енергетики. Це завдало багато додаткових втрат. Впевнений, що в результаті сума на відбудову України буде не менше трильйона доларів. Скоріш за все, вона в підсумку буде наближатися до 1,5 трильйону доларів. Навіть з урахуванням вище зазначених сум, в середині України ми повинні не просто задовольнятися відбудовою зруйнованого, адже це нічого не дасть, крім того, що вийдемо на нуль. Адже просто відбудувати зруйноване, не означає розвиток національної економіки України. Бо, як і раніше, від 3 до 6 млн українців зможуть їздити за кордон з метою елементарних заробітків, щоб прогодувати свої родини. Тому Україна має ставити собі внутрішні завдання та співпрацювати з різними партнерами не просто за принципами відбудови зруйнованого. Головна мета — виведення розвитку української економіки на вищий ступінь. На сьогодні, за економічним станом, Україна належить до держав так званого четвертого світу. Хоча нам потрібно переходити на рівень держав другого та першого світу. Адже ми зараз захищаємо не лише свою країну, фактично весь демократичний світ. Тому Україна заслуговує, щоб бути не сировинним придатком, а бути серед розвинутих країн Європи та світу. Але це наше внутрішнє завдання. Ніхто зовні не буде хотіти, щоб Україна стала потужною економічною державою. Адже це новий конкурент. Особливо для ближніх європейських країн. Ніхто не хоче появи у себе під боком нового економічного гравця.

Нам будуть допомагати відбудовувати державу. Є вже практика шефства окремими країнами світу по відбудові певних регіонів України. Ми ж повинні ставити вищі цілі. А саме — значне підвищення рівня розвитку української економіки.

— Як це зробити?

— Так як це зробили всі без винятку розвинуті країни. Вони це зробили завдяки одному єдиному шляху — правильно обрана ефективна економічна модель країни або економічна стратегія. Проблема України в тому, що більше 30 років ми є незалежною державою без економічної моделі. Це основна відповідь, чому ми при найбагатших ресурсах в Європі мали ще до повномасштабного вторгнення найнижчий рівень життя в Європі. Ми за даними Євростату за 2021 рік опустилися до рівня доходів населення нижче Молдови та зайняли останнє почесне місце. І це, повторюся, при найбагатших ресурсах в Європі. Це прямий наслідок відсутності будь-якої економічної стратегії чи моделі нашого розвитку. Тому починати треба з першого та головного кроку — правильно обрати ефективну економічну модель розвитку країни.

Варто зазначити, що перший етап будь -якої економічної моделі складає не менше 15 років і більше. Все, що менше — вже не стратегія. Це імітація, а в кращому випадку, тактика.

— Що має включати економічна стратегія. Назвіть найважливіші пункти

— Можу говорити про економічну модель, яку запропонував. Вона відображена в моїй книзі, як підняти українську економіку та називається Трифункціональна економічна модель України. Принцип її роботи залежить від функцій в економіці.

Варто зазначити, що в економіці будь- якої країни та підприємства є взаємодія трьох функцій. Перша — це функція виробництва. Саме з цього починаються економічні процеси. Адже спочатку треба виробити товар чи економічну послугу. Друга функція — продати вироби чи послуги з прибутком, і третя — розподіл отриманих грошей. Саме так працює економіка — виробив, продав, розподілив. Вічний економічний колообіг. Наша проблема в тому, що ці функції працюють неефективно. Зокрема, Україна все менше самостійно виробляє товари та послуги, й все більше їх імпортує. При чому, не напівфабрикатну продукцію, а готову технологічну та високотехнологічну продукцію, з набагато більшою доданою вартістю, яка формується не в нас, а в тих країнах, звідки цей товар до нас приїжджає. У функції продажу також великі проблеми. Для цього достатньо зайти на будь- яке торгівельне підприємство — ТРЦ, ринок чи салон та ви побачити, що в основному там імпортна продукція. Тобто на внутрішньому ринку дуже мало української продукції. В основному власна — це аграрна продукція. Зокрема, харчі. Імпорт — це практично всі технологічні та складні товари. Навіть серед одягу, взуття, меблів та будівельних матеріалів — привалює імпорт.

У функції розподілу найбільші наші проблеми — те, що ми називаємо корупцією. Саме вона реалізується у бюджетній та навколо державній сфері, в якій відбувається основна частина розподілу того, що виробляє економіка країни. Як раз неефективний бюджетний розподіл, як центрального так і місцевих бюджетів, те, що ми називаємо корупцією та неефективним використанням коштів та держзакупівель — все крутиться в бюджетній частині функції розподілу. Тобто у нас в кожній з цих трьох функцій є дуже великі проблеми. Також у нас дуже повільний економічний колообіг між цими трьома функціями.

Якщо взяти такий показник, як ВВП, то варто зазначити, що він в будь-якій країні обчислюється двома паралельними методами, які дають той самий результат — як в бухгалтерії сходяться дебіт з кредитом.
Перший метод — це береться об’єм вироблених за один рік товарів й послуг та помножується на їх ціну. Ось вам і загальний показник країни за рік. Паралельно другий метод, який дає на виході той самий результат — це береться грошова маса в обігу в гривнях та множиться на індекс швидкості обороту впродовж року кожною грошовою одиницею. Готівкою чи безготівково. У нас цей індекс дорівнює 3 — 4. Тобто одна грошова одиниця у нас за рік прокручується 3−4 рази за рік. В країнах, які ми відносимо до розвинених, цей індекс становить 7−8. Тобто динаміка грошового обігу впродовж року там швидше ніж в два рази при тій же грошовій масі. А це означає, що у вас буде більше, ніж в два рази вищий ВВП. Тобто це динаміка економічних процесів. Торгівельних, фінансових, послуг і так далі. Тому швидкість обороту між трьома функціями — виробництво, продажу і розподілу також дуже важлива. Якщо хочемо вивести рівень української економіки на вищий щабель, треба зробити певний алгоритм дій у кожній з трьох функцій для того, щоб вони запрацювали більш ефективно. А також певний алгоритм дій у взаємодії між цими трьома функціями, щоб у нас динаміка економічних процесів стала вищою, ніж вона є зараз. Тоді так комплексно та системно ми не просто відбудуємо зруйноване після перемоги, а виведемо завдяки цій моделі рівень розвитку національної економіки, нацвиробників і відповідно рівня життя українців на вищі сходинки. Це має бути наша внутрішня задача.

— А чи сподобається країнам ЄС, що поряд з ними буде економічно потужний сусід, як Україна. Чи не будуть вони нам заважати розбудовувати таку економічну модель, про яку ми зараз говоримо?

— Впевнений, що жодна з європейських країн публічно ніколи не заявить, що вони не хочуть, щоб Україна розвивалася. Тим більше зараз. Адже нарешті до них дійшло, що Україна зараз захищає і їх. Тому вони будуть закликати нам допомогти, говорячи, що Україна воювала за нашу свободу та європейські цінності. Однак, дійсно, ніхто не хоче мати під боком конкурента. Адже, якщо виростає потужний конкурент, а потенціал України — це мінімум ТОП — 5 Європи. Зокрема, після німецької, британської та італійської наша стартова позиція на найближчі 10−15 років, увійти у п’ятірку економік Європи. А потім боротися за першу трійку. Тому ніхто не хоче появи такого потужного гравця. Адже такий гравець відриває частину економічного потенціалу у кожної з країн, перш за все від навколишніх. Тобто європейських.

Тому в ЄС будуть нам допомагати, вже формуються окремі структури, а також координатори допомоги для України. Але в ЄС хотіли, щоб все це було на рівні відбудови зруйнованого — міст, мостів і так далі. Однак, це не дасть нам розвитку. Ми просто все відбудуємо, але все це треба буде утримувати та забезпечувати. Це ми будемо робити самостійно. Проте це не дасть нам більшого виробництва, більше робочих місць та більш оплачуваних робочих місць. Тобто це не дасть як такого економічного розвитку та підвищення зайнятості населення. Тому ми маємо самостійно ставити собі ці задачі та йти до їх виконання. Звичайно, ми нікуди не дінемося від економічної ринкової конкуренції. Нам дають зараз преференції тільки тому, що в країні війна та нам треба допомагати. Після нашої перемоги, ще перший рік можуть залишатися економічні, торговельні та фінансові преференції для України. Далі вони поступово будуть прирівнюватися до загальних ринкових конкурентних умов, в яких нам прийдеться працювати та конкурувати. Питання в тому, з чим ми прийдемо до цих конкурентних ринкових умов.

— Які виклики нас чекають в економіці, якщо ми не обираємо правильно економічну модель розвитку країни?

— Для прикладу, допомога Україні буде дорівнювати трильйон доларів. За цю суму та певну кількість років ми зможемо вивести нашу країну на економічний рівень десь між Болгарією та Румунією. Якщо так станеться, то українці, які зараз там перебувають, перш за все, це жінки з дітьми, повернуться в Україну. Але з Італії, Німеччини, Франції, Британії та Іспанії чи з США або Канади, вони вже не повернуться. Адже там в 5−10 разів вище рівень життя, ніж в Україні. Тому люди не захочуть повертатися в післявоєнну Україну, розуміючи, що їх там очікує багато проблем. Особливо, якщо у нас рівень життя, тобто зарплат і пенсій буде приблизно такий самий як і до війни. Навіть, якщо він буде на 10−15% вищий, то це все одно дуже велика різниця з рівнем доходів у західних країнах. Тому, щоб українці захотіли повернутися, вони повинні бачити, що повертаються в приблизно у співмірний рівень життя. Хоча він може бути трішки нижчим. Хоча б на рівні східноєвропейських країн. Зокрема, Польщі, Чехії чи Словаччини. Якщо ж рівень життя буде на рівні Румунії та Болгарії — більшість українців не повернуться. Тому внутрішнє завдання для України — не просто відбудувати зруйноване та вийти на рівень Румунії та Болгарії, а вивести рівень розвитку нашої економіки на вищі сходинки. А за ті ж кошти (трильйон доларів) можна вивести Україну на економічний рівень десь між Іспанією та Італією. Для цього першим кроком має стати правильна ефективна економічна модель країни.