СКОРОЧЕННЯ Шмигаля лише на третину?
Що стоїть за громогласним і здавалось несподівано проголошеним Прем’єр-міністром радикальним скороченням працівників Кабінету міністрів?
Головні питання — чому саме зараз і саме не менш ніж на 30%?
Але для початку слід звернути увагу на дві обставини — це нехтування і в публічних висловлюваннях і діях прем’єра при вирішення долі його підлеглих та ігнорування міжнародного і національного трудового права при масових скороченнях.
Працівники кабміну є розхідним матеріалом?
Зазвичай скорочення, тим паче масові, здійснюються за ініціативи новопризначеного очільника, який хоче «зачистити поле» від кадрів попередника та завести свою команду в «реформовану» структуру. За три роки свого прем’єрства Денис Шмигаль ініціативно чи «на прохання» Банкової «перетряхування» кадрів робив майже регулярно, але не дуже шумно та не масово.
Цього разу голова уряду вичавив зі своїх підлеглих максимум при підготовці надскладного документу проекту Державного бюджету на трирічний період і замість дякую оголосив їм про скорочення. Історія Кабміну знала десятки пафосних скорочень, які у підсумку закінчувалися зростанням штатної чисельності.
Чи буде так і цього разу? Малоймовірно, бо рішення приймається не новопризначеним, а фінішуючим головою Уряду. Саме тому Денис Шмигаль не церемониться з членами своєї «великої команди».
Більш того він і не переймається іміджєм Уряду, бо відверто нехтує нормами ратифікованих Україною конвенцій Міжнародної організації праці, українським трудовим законодавствам і навіть Генеральною угодою між Кабміном, роботодавцями та профспілками, які зобов’язують завчасно провести переговори щодо причин та умов скорочення, мінімізації для працівників негативних наслідків тощо. Будемо очікувати, що Федерація профспілок та Координатор Міжнародної організації праці в Україні голосно і жорстко зажадають від Прем’єр-міністра чіткого дотримання фундаментальних трудових прав українських державних службовців, а сам факт масового скорочення державних службовців стане предметом розгляду Національної тристоронньої соціально-економічної ради. В той же час є високою ймовірністю численні судові рішення про поновлення на роботі скорочених і скарги до європейських інституцій про порушення основоположних прав найманих працівників з боку вищих посадових осіб Уряду.
Чим викликаний такий радикалізм «тихого прем’єра»?
Серед ймовірних такі варіанти:
- Шмигаль розуміє, що його відставка стає все більш невідворотною і тому вирішив «насолити» наступному прем’єру кадровим хаосом. Водночас підсунути провокаційну свиню голові Верховної Ради Руслану Стефанчуку та керівнику Офісу Президента Андрію Єрмаку фактично примушуючи почати не менш масове скорочення в апаратах цих органів;
- західні партнери не розуміють ні економічної, а ні соціальної ефективності Уряду, особливо при розрахунку коефіцієнту корисної дії шляхом співставлення сум витрат на утримання топ-чиновників і реального ВВП. Але Денис Шмигаль не поспішає починати зі скорочень власного прем’єрського апарату, численних заступників міністрів та всіляких своїх радників, або з радикального скорочення видатків на кабмінівський автопарк і оплату «зовнішніх» транспортних послуг;
- корупційні скандали в урядовому середовищі та зростання кримінальних справ, що прямо чи опосередковано стосуються кабмінівських структур, говорять про системність і скоординованість протизаконної діяльності і тому постає все більше питань до керівника Уряду і його ближнього оточення. Як сприятиме розслідуванням кадровий хаос?
Управлінська та економічна доцільність
Денис Шмигаль рекламуючи своє (важливо підкреслити, що рішення КМУ з цього питання не оприлюднювалося) рішення про масове скорочення державних службовців оперує єдиним аргументом — наче це дасть економію бюджету аж 11,8 мільярдів гривень у порівнянні з попереднім роком.
Зразу виникає питання — чому прем’єр свідомо три роки, поки очолював Уряд, щороку витрачав зайві 11,8 мільярдів гривень?
Чому після півтора року війни виникла потреба терміново скоротити державних управлінців, а смислове і організаційне трансформування лише розмито планується?
Абсолютно логічним є питання до Верховної Ради, де легко голосуються призначення і звільнення міністрів — може в урядовому оркестрі пора міняти не тільки музикантів, а і диригента? А може врешті решт зажадати звіту про те яку і кому грає музику урядовий оркестр???
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ…
Не випадковим є вихід Дениса Шмигаля з тіні на передодні представлення в Парламенті урядового проекту Державного бюджету на 24−26-ті роки та перед візитом Президента Володимира Зеленського до Вашингтону.
Схоже шанси Дениса Шмигаля стати рекордсменом по тривалості перебування на прем’єрському олімпі тануть з кожним днем і тому «несподіване» бажання позвільняти своїх виглядає лиховісно.