Співробітниця УІНП Наталія Позняк-Хоменко стала лауреаткою Премії імені Леся Танюка за книгу «Волонтери: сила небайдужих»

Нагороду заснували в 2018 році Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал імені Василя Стуса», Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса та видавництво «Дух і Літера».

Лесь Танюк — дисидент, шістдесятник, режисер театру та кіно, один із керівників Народного руху в 1990-х, громадський і політичний діяч

Цього року премію імені Леся Танюка отримала журналістка і співробітниця Українського інституту національної пам'яті Наталія Позняк-Хоменко, авторка книги «Волонтери: сила небайдужих» — «за глибоке та системне дослідження одного з найпотужніших рушіїв свободи та демократії — українського волонтерського руху, фундаменту наших перемог». Також лауреатами премії стали історикиня Наталія Старченко та етнограф із Харкова Михайло Красіков.

Церемонія нагородження відбулася 24 червня у Центрі імені Леся Курбаса.

«Блискуча книга про всю панораму нашої солідарності в країні» та«гімн і подяка величі і гідності нації» — так на церемонії нагородження охарактеризував книгу «Волонтери: сила небайдужих» головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг:

«Тут розповіді про золотих людей — людей, які створюють пересувні госпіталі, щоби рятувати тих, хто поранений, людей, які допомагали біженцям, починаючи з перших біженців зі сходу [у 2014 році — ред.]. Тут сотні імен тих людей, які є гордістю нації. Це велика робота, зроблена системно і по-журналістськи блискуче».

Авторка книги Наталія Позняк-Хоменко відзначила, що ця премія для неї — велика честь.

«Насправді ця книга — про кожного з нас. 70% громадян, за останніми даними, тією чи іншою мірою причетні до волонтерства — цього феномену сучасного суспільства, який руйнує нав’язуваний нам російською пропагандою міф про те, що українці бажають один одному біди і живуть за принципом «моя хата скраю». Насправді українці тримаються один за одного і відгукуються на чужу біду, яка є для них своєю. Ще один із найпоширеніших міфів, які нам намагалися нав’язати, — що українці ні на що не здатні. Згадайте, як нас намагалися переконати, що і влада у нас не така, і держава недолуга, і все українське — другосортне, і зарплати та пенсії у нас найнижчі. А ми за один день спромоглися скинутися на «Байрактар». Сьогодні українські волонтери показують, що для них немає нічого неможливого - а значить, що українці можуть все. Насправді ця книжка показує, що ми — героїчна нація. На наших очах відбувається перетворення нашої нації із нації-жертви на націю-воїна. Це феноменальний час, і його треба фіксувати», — зауважила Наталія.

Присутній на церемонії нагородження голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, який зараз служить у Силах територіальної оборони Збройних Сил України, привітав усіх лауреатів та подякував їм і засновникам та організаторам премії:

«Для того, щоб за щось воювати, треба пам’ятати, заради чого це все. У нас насправді є дуже багато за що воювати. За ці сотні і сотні років є дуже багато забутих явищ і людей, забутих доль, проникнення в які дійсно надихає, допомагає нам повірити в свою силу, відчути щось таке, що ми завжди відчували, але якось не вистачало знань про це. Я дякую, що ця премія підтримує цю есенцію життя, нашу справжню історію».

Книга «Волонтери: сила небайдужих» побачила світ наприкінці 2020 року. Вона розповідає про волонтерство як суспільне явище, яке потужно заявило про себе у 2014 році, коли українці долучились до розбудови і забезпечення своєї армії. Книга містить 28 історій, розказаних від першої особи, які розкривають різні напрямки волонтерської діяльності. Її електронний варіант є у вільному доступі на сайті УІНП.