Історія гвардійця з позивним «Харків»

До війни більш як рік працював за кордоном, займався власними проєктами у медичній галузі.

«У ніч на 24 лютого я не спав — наче відчував, що щось має статись. На момент початку повномасштабного вторгнення я знаходився в Польщі, та спочатку займався допомогою біженцям з України, які у великій кількості прибували. Через декілька днів волонтерської роботи я зрозумів, що не можу бути осторонь, за кордоном, коли в моїй країні йде війна», — ділиться спогадами військовослужбовець. За тиждень хлопцю вдалося зібрати команду однодумців-добровольців, що також знаходилися у Польщі. Згодом вони вирушили до Варшави, де їм з військовим спорядженням допомогли волонтери, які підтримують Україну.

«Один день ми були у Варшаві, зібрали там цілу вантажівку гуманітарної допомоги та вирушили до кордону. До України потрапити вже пішки та зі Львова попрямували до Києва, де нас зустріли обстрілом потягу, на якому їхали. Так ми прибули до столиці, де і розпочаласянаша служба у війську», — розповідає «Харків».

Після перемоги гвардієць планує відкрити власну справу, де буде популяризувати український продукт як в Україні, так і за кордоном. У планах також відкрити лабораторію для тестування та розробки нових винаходів тут, в Україні, щоб у першу чергу приносити користь нашій державі, а також допомагати у просуванні ідей українських винахідників.

«Я захищаю свою Батьківщину. Я тут народився, тут будуть жити мої діти! Я хочу бути одним з тих, хто буде будувати нову Україну — вільну і незалежну! Мій дім зараз знаходиться під постійними обстрілами окупанта… Я тут, бо відчуваю, що потрібен своїй країні у важкий час! Тут я знайшов своє кохання, і вже зовсім скоро збираюся зробити пропозицію руки та серця своїй коханій дівчині.

Я вірю в нашу перемогу, в наших людей та нашу Україну, ми вистоїмо проти ворога, яким би він не був!"